ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-74/11/2470
Головуючий у 1-й інстанції: Ватаманюк Р.В.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Швандер В.О.
за участю представників сторін:
позивача - Бобик Й.Б.
відповідача (апелянта) - Паланійщук В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Інтергарант" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач приватне підприємство «Інтергарант» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 липня 2010 року №0000660232/0 та від 14 вересня 2010 року № 0000830232/1.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.02.2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
21.04.2011р. на адресу суду надійшло заперечення б/н від представника позивача, в якому посилаючись на норми матеріального права просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду І інстанції – без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у м. Чернівці проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Інтергарант» в частині дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2010р., за результатами якої було складено акт №2103/23-3/14346989 від 06.07.2010р.
На підставі вищевикладеного складено акт, в якому встановлено порушення ПП «Інтергарант» вимог підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.п. 5.8.1 п. 5.8 ст. 5 Закону України Порядку заповнення та подання податкової декларації по ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 82129 грн.; зменшено залишок від’ємного значення на суму 452635 грн. в 2009р. та 2010р.; донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1419,59 грн. відповідно ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
19 липня 2010р. ДПІ у м. Чернівці на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000660232/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону за порушення вимог підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.п. 5.8.1 п. 5.8 ст. 5 Закону України Порядку заповнення та подання податкової декларації по ПДВ визначила ПП «Інтергарант» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 123193,50 грн., у тому числі 82129 грн. - основний платіж та 41064,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції .
За результатом розгляду поданої позивачем скарги на рішення відповідачем збільшено суму податкового зобов’язання та винесено податкове повідомлення – рішення від 14 вересня 2010р. №0000830232/1 на суму 4937 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Чернівці було направлено запит від 31.08.2009р. № 3154/7/15-206 до Очаківської ОДПІ щодо підтвердження взаємовідносин позивача з ПП «Інтерна плюс». Як вбачається із змісту листа Очаківської ОДПІ: «згідно ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2008р. (справа №5/59/08) ПП «Інтера Плюс» ліквідоване; подана податкова декларація приватного підприємства з податку на додану вартість за березень Очаківською ОДПІ отримана 12.06.2008р.,- тобто після ліквідації ПП «Інтера Плюс».
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної") вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
В підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (абзац перший підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).
Судом встановлено, що 05.02.2008р. було укладено договір купівлі-продажу від №17/02, за умовами якого ПП «Інтера Плюс» (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП «Інтергарант» (Покупець) обладнання для виготовлення металопластикових виробів.
Судом встановлено, що всі суми податку на додану вартість які віднесені до складу податкового кредиту підтверджені податковими накладними (а.с. 47,49,51). Сплата ПДВ в ціні придбання обладнання згідно договору №17/02 від 05.02.2008р. підтверджується платіжними дорученнями які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 46,48,50,).
А тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податковий кредит був сформований позивачем з дотриманням вимог підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5, підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», які регулюють порядок формування податкового кредиту, не передбачена залежність податкового кредиту покупця від декларування сум податкового зобов'язання продавцем, а також не встановлено того, що платник податку несе відповідальність за декларування та сплату податку його контрагентами.
А тому, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу спірним податковим повідомленням - рішенням сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим, апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернівці необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці, – залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 16 травня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар