ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
09.06.11р.Справа № 15/5005/6073/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Тул", м.Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон", м. Дніпропетровськ
про стягнення 50 606,12 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
Секретар судового засідання Шевцова В.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 1 від 27.05.11р.
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Тул", м. Черкаси (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон", м. Дніпропетровськ (далі - відповідач) про стягнення 50 606,12 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 44 028,62 грн. - заборгованість за поставлений товар, 479,70 грн. - інфляційні витрати, 980,61 грн. - 3% річних та 5117,19 грн. - пеня.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № В-50363 від 01.03.2010 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
У судове засідання повноважний представник відповідача не з'явився, відзив на позов не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджують надані позивачем телеграми (113-117 арк. Т-1).
Враховуючи вищевказане, господарський суд знаходить підстави для розгляду справи без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
За згодою представника позивача, в судовому засіданні 09.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
01.03.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №В-50363 ( далі -Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити товар в строки, обумовлені даним Договором, згідно замовлення відповідача, яке є невід'ємною частиною Договору, а відповідач - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку № 4 до даного Договору "Додаткові умови", які є невід'ємною частиною Договору.
Асортимент та ціна товару узгоджуються в специфікації к Договору. Специфікація затверджується сторонами в установчій формі та являється невід'ємною частиною даного Договору (п. 2.1. Договору).
Ціна на товар формується в українській національній валюті, у відповідності до вимог чинного законодавства України, включаючи ПДВ, за винятком товарів (операцій), які звільняються від сплати податку на додану вартість відповідно діючому законодавству України (п. 2.6. Договору).
Загальна сума Договору складає суму товару, отриманого по всім накладним (п. 7.1 Договору).
Відповідач здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в строк, вказаний сторонами в п. 6 Додатку № 4 до Договору (п. 7.2. Договору).
Відповідно до п. 6 Додатку № 4 до Договору, відповідач здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 90 календарних днів з моменту поставки товару.
Сторони несуть юридичну відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 8.1. Договору).
Відповідно до п. 8.9. Договору, у випадку прострочки оплати товару позивач стягує з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки.
Сторони домовилися про те, що при вирішенні спорів застосовується загальний строк позовної давності 3 роки (п. 10.5. Договору).
Строк дії даного Договору встановлюється з моменту його фактичного підписання та діє до 31 грудня 2010р. (п. 12.1. Договору).
На виконання умов Договору позивачем, за період з 01.04.10р. по 23.06.10р., було здійснено поставку та передачу товару відповідачу, відповідно до видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 44 028,62 грн.
Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.10р. заборгованість у розмірі 44 028,62 грн. визнана відповідачем, що підтверджує підпис посадової особи та печатка підприємства.
У зв'язку з порушенням строків оплати за поставлений товар, позивачем відповідно до п. 8.9. Договору була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 5 117,19 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі 479,70 грн. та 3% річних у розмірі 980,61грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 44 028,62 грн., пеню у розмірі 5 117,19 грн., інфляційні витрати у розмірі 479,70 грн., 3% річних у розмірі 980,61 грн., всього 50 606,12 грн.
Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.
При викладених обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 44 028,62 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 8.9. Договору, у випадку прострочки оплати товару позивач стягує з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки.
Так, відповідно до п. 8.9. Договору позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 5 117,19 грн.
За наведених обставин, господарський суд прийшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення пені на загальну суму 5 117,19 грн. визнається не правомірною, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців.
Після перерахунку відповідно до вимогам чинного законодавства, пеня за шість місяців або 182 дня, складає 3 437,32 грн.
При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 3 437,32 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 479,70 грн. та 3% річних у розмірі 980,61 грн., розрахунок яких також господарським судом перевірений та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлений товар у розмірі 44 028,62 грн., пеня у розмірі 3 437,32 грн., інфляційні витрати у розмірі 479,70 грн. та 3% річних у розмірі 980,61грн., в решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті державного мита у розмірі 489,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 228,17 грн.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон" (49600 м.Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, буд. 14-А; ЄДРПОУ 32010905, р/р26005318017801 в ФАБ "Південний", МФО 306458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Тул" (18029, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, буд. 61, кв. 25; ЄДРПОУ 35890904, р/р 26004028100021 в ВАТ "Піреус" м. Київ, МФО 300658) заборгованість за поставлений товар у розмірі 44 028,62 грн. (сорок чотири тисячі двадцять вісім грн. 62 коп.), пеню у розмірі 3 437,32 грн. (три тисячі чотириста тридцять сім грн. 32 коп.), інфляційні витрати у розмірі 479,70 грн. (чотириста сімдесят дев'ять грн. 70 коп.), 3% річних у розмірі 980,61 грн. (дев'ятсот вісімдесят грн. 61 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 489,26 грн. (чотириста вісімдесят дев'ять грн. 26 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 228,17 грн. (двісті двадцять вісім грн. 17 коп.).
В решті позовних вимог –відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Н.Е. Петренко
Повне рішення складено 14.06.11р.