Справа № 11-137/11Головуючий у 1-й інстанції  Ромазан В.В.

Категорія - ч.2 ст.368 КК УкраїниДоповідач - Декайло П.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 травня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого          Декайла П.В.

суддів          Крукевича М.Н., Кунця І.М.

за участю прокурора          Гарматюка Р.Є.

засудженого          ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією старшого прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах Гузіка Й.М. та апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Золота Слобода Козівського району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючого начальником територіального управління державної інспекції на автомобільному транспорті Тернопільської області, раніше не судимого, -

засуджено за ч.2 ст.368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 2 роки.

На підставі ст.54 КК України ОСОБА_1 позбавлено 9 рангу державного службовця, який був присвоєний йому на підставі наказу т.в.о. начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України №917 ВК/19п від 31 липня 2008 року.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки.

Згідно п.п. 2-4 ст.76 КК України на ОСОБА_1 покладено відповідні обов’язки.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, залишено попередній –заставу.

Судом постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 375 грн. 36 коп. судових витрат.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, що мав місце за таких обставин.

Так, у ОСОБА_1, який працюючи на посаді начальника територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області та будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, у травні 2009 року виник злочинний намір направлений на отримання хабара від ОСОБА_3

Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на одержання хабара, ОСОБА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів, 15 травня 2009 року під час зустрічі з представником приватного підприємця ОСОБА_4 –ОСОБА_3, в приміщенні територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області, що в м. Тернополі по вул. Довгій, 7, повідомив останнього, що не буде направляти для виконання у державну виконавчу службу постанови про застосування фінансових санкцій на суму 7531 грн. стосовно приватного підприємця ОСОБА_4, який є перевізником, за порушення ним вимог законодавства України про автомобільний транспорт та не буде застосовувати до нього штрафних санкцій по актах перевірок додержання вимог зазначеного законодавства.

16 травня 2009 року ОСОБА_1 зустрівшись із ОСОБА_3 по вул. Бродівській у м. Тернополі, підтвердив свій намір на одержання хабара. 18 травня 2009 року близько 11 год. ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області, представив ОСОБА_1 квитанцію №18 від 18 травня 2009 року про сплату штрафних санкцій на суму 3500 грн. ОСОБА_1, за сприяння в не направленні для виконання в державну виконавчу службу постанов про застосування фінансових санкцій, і не винесення постанов про застосування фінансових санкцій по актах перевірок додержання вимог ОСОБА_4 законодавства про автомобільний транспорт, одержав від ОСОБА_3 хабар в сумі 3000 грн.

В апеляціях:

- старший прокурор відділу підтримання державного обвинувачення в судах Гузік Й.М. просить вирок Тернопільського міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а окремим доказам, на які посилається суд у вироку, не дано належної оцінки. Також вважає, що вирок суду побудований на суперечливих доказах;

- засуджений ОСОБА_1 просить вказаний вирок суду скасувати та прийняти по даній справі справедливе і обґрунтоване рішення. Вважає, що вирок суду постановлений з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Посилається на те, що суд упереджено поставився до оцінки фактів, помилково трактуючи їх як докази його вини. Також стверджує, що досудове та судове слідство проведено однобічно, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує на те, що у вироку суд констатував надумані свідком ОСОБА_3 факти, які в дійсності не мали місця. Крім цього, показання вищевказаного свідка на його думку є суперечливі, а показання інших свідків у вироку трактуються з явним обвинувальним ухилом.

Заслухавши доповідача –суддю апеляційного суду, міркування прокурора, який підтримав подану апеляцію та просить вирок Тернопільського міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а окремим доказам, на які посилається суд у вироку, не дано належної оцінки, засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану ним апеляцію і просить вказаний вирок суду скасувати та прийняти по даній справі справедливе і обґрунтоване рішення, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_1 підлягають до задоволення з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ч.1 ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Таких вимог закону при постановленні вироку по даній справі судом першої інстанції дотримано не було.

Підставами для скасування вироку, відповідно до положень п.п. 1, 2 ч.1 ст.367 КПК України є, окрім іншого, однобічність або неповнота судового слідства, а також невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

На підставі ст.368 КПК України однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, а саме: коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (п.1 ч.2 ст.368 КПК України).

Згідно ст.369 КПК України вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні; або коли висновки суду, викладені у ньому, містять істотні суперечності.

Під час апеляційного розгляду були виявлені саме такі порушення, які дають підстави вважати, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим під час розгляду справи по суті.

Зокрема, як убачається з протоколу судового засідання, а саме показань засудженого ОСОБА_1, вину у вчиненні інкримінованого йому злочину він не визнав та пояснив, що “… Приблизно біля 11 год. до нього в кабінет зайшов ОСОБА_3 і повідомив, що оплатив штрафи на суму 3500 грн. та показав квитанцію про оплату. Коли він дивився на дану квитанцію то побачив в руках ОСОБА_3 грошові кошти, однак, не бачив куди останній їх поклав і не знає як вони опинилися на столі під папкою” (т.2, а.с.355).

Проте, суд першої інстанції у вироку вказав, що в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково і показав, що “… Біля 11 год. до нього в службовий кабінет зайшов ОСОБА_3 та повідомив, що сплатив штрафи на суму 3500 грн., показавши квитанцію. В другій руці в останнього були грошові кошти, які він залишив на його робочому столі ...”.

Також, суд першої інстанції у даному вироку посилається на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з яких слідує, що 05 травня 2009 року між ними було укладено трудовий контракт.

Втім, оголосивши даний трудовий контракт в судовому засіданні (т.2, а.с.356), суд першої інстанції належним чином не дослідив його, хоча і поклав в обґрунтування вироку.

Так, згідно цього трудового контракту, ОСОБА_3 був зобов’язаний представляти інтереси ПП ОСОБА_4 в органах державного самоврядування, щодо укладення різного роду договорів, що стосується діяльності пов’язаної з пасажиро-перевезеннями (т.1, а.с.8).

Однак, законність вказаного трудового контракту викликає певні сумніви, оскільки відповідно до довідки виданої Директором центру зайнятості ОСОБА_5 від 04 грудня 2009 року, ОСОБА_4 в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості не зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та не має зареєстрованих трудових договорів із найманими працівниками (т.2, а.с.270).

Окрім цього, свідок ОСОБА_3, даючи показання як на досудовому слідстві, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції, вказував про те, що влаштувався на роботу до ОСОБА_4, тому що ніде не працював (т.1, а.с. 23-29; т.2, а.с. 350-351).

Проте, з довідки виданої Головою правління ВАТ “Галичина” ОСОБА_6 від 09 лютого 2010 року, вбачається, що згідно наказу №21 від 12 лютого 2009 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу у ВАТ “Галичина” на посаду водія-експедитора та 18 травня 2009 року, тобто в день скоєння даного злочину, знаходився на роботі (т.2, а.с.285).

Вищевказані суперечності не були з’ясовані судом першої інстанції та з приводу цих протиріч свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в судовому засіданні допитані не були, а також не було досліджено довідку видану Директором центру зайнятості ОСОБА_8 від 04 грудня 2009 року та довідку видану Головою правління ВАТ “Галичина” ОСОБА_6 від 09 лютого 2010 року.

Крім того, суд першої інстанції не дослідив і обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, з показань свідка ОСОБА_3, даних ним в судовому засіданні та вказаних у вироку, слідує, що “… грошові кошти в сумі 3000 грн., які в нього вимагав ОСОБА_1, він поклав на його робочий стіл. Коли в кабінет зайшла ОСОБА_7, ОСОБА_1 накрив вказані гроші папкою чорного кольору з якимись документами ...” (т.2, а.с. 350-351).

Проте, як убачається з протоколу огляду відеокасети від 28 червня 2010 року “… Чоловік, що зайшов в кабінет (Ч.2, в даному випадку ОСОБА_3) бере лівою рукою складені у двоє грошові купюри, перекладає їх в праву руку й передає чоловіку, що знаходиться за письмовим столом (Ч.1, в даному випадку ОСОБА_1.)…” (т.2, а.с. 308-310).

В той же час, з показань свідка ОСОБА_7, даних нею в судовому засіданні та вказаних у вироку, видно, що “… коли вона зайшла в кабінет до ОСОБА_1 то побачила квитанцію на суму 3500 грн. та конверт з грошима” (т.2, а.с.353).

Втім, з протоколу огляду місця події від 18 травня 2009 року, вбачається, що на робочому столі ОСОБА_1 під папкою з документами було виявлено грошові кошти, складені у двоє (т.1, а.с. 35-41).

Таким чином, суд першої інстанції пославшись у вироку на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_7, залишив поза увагою ряд суперечностей та не усунув ці протиріччя щодо того, чи були покладені ОСОБА_3 дані грошові кошти на стіл, чи безпосередньо передані ОСОБА_1, а також чи вказані грошові кошти були складені у двоє, чи знаходились у конверті.

З’ясування вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи.

Також, певні сумніви викликає висновок зроблений судом першої інстанції у вироку про те, що “оглянутими в судовому засіданні постановами про застосування фінансових санкцій та актами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, вилученими з місця події, підтверджується те, що ОСОБА_1 мав можливість посприяти ОСОБА_3 і не відправляти ці документи для примусового стягнення штрафів з ОСОБА_4.”.

Так, згідно матеріалів справи, частина з постанов про застосування фінансових санкцій була направлена і фактично знаходилась на виконанні у Другому відділі ДВС ТМУЮ, це постанови: №001275 від 18.12.2006 року, №032559 від 09.04.2007 року, №057071 від 23.07.2008 року, №080235 від 04.03.2009 року, №080245 від 12.03.2009 року, №080254 від 12.03.2009 року (т.1, а.с. 75, 73, 80, 107, 104, 101), а друга частина була винесена попереднім керівництвом і на той час вже минув строк їх подання в органи Державної виконавчої служби, це постанови: №033137 від 04.02.2008 року, №033138 від 04.02.2008 року, №033139 від 04.02.2008 року, №033140 від 04.02.2008 року, №033162 від 07.02.2008 року, №033244 від 22.02.2008 року, №033245 від 22.02.2008 року (т.1, а.с. 51, 77, 70, 67, 63, 55, 59).

Отже, з інкримінованих ОСОБА_1 14 постанов про застосування фінансових санкцій та 3 актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, фактично такими, що він міг не направляти в органи Державної виконавчої служби, залишаються 1 постанова за №057216 від 21 липня 2008 року та 3 акти: №111929 від 08 травня 2009 року, № 111902 від 27 квітня 2009 року, №111925 від 05 травня 2009 року.

Тобто, суд першої інстанції не дослідив і не дав оцінку доказам у справі, джерелом яких є вказані документи, в яких зафіксована певна інформація щодо обставин, які мають значення для справи, відповідно до положень ст.83 КПК України.

Крім того, звільняючи засудженого ОСОБА_1 від призначеного основного покарання на підставі ст.75 КК України та покладаючи на нього обов’язки передбачені ст.76 КК України, суд першої інстанції зазначив у резолютивній частині вироку, що контроль за його поведінкою повинні здійснювати органи кримінально-виконавчої системи, чим допустив неправильне застосування кримінального закону, оскільки у ст.76 КК України було внесено зміни відповідно до Закону України від 14 квітня 2009 року №1254-VI, згідно яких, назву вищевказаного органу змінено на кримінально-виконавчу інспекцію.

Таким чином, однобічність і неповнота досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону відповідно до ст.ст. 367, 368, 369, 371 КПК України перешкодили суду першої інстанції прийняти законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі, а тому вирок суду безумовно підлягає скасуванню.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно суворо дотримуватися вимог діючого кримінально-процесуального законодавства, ретельно перевірити твердження та доводи сторін обвинувачення та захисту, в тому числі і заявлені ними в стадії апеляційного розгляду і належним чином дослідити певні докази на підтвердження або спростування вищевказаних тверджень та доводів, надати належну оцінку всім доказам у справі і постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин, апеляції прокурора та засудженого ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції старшого прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах Гузіка Й.М. та засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 –скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області П.В. Декайло