ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.11 Справа№ 5015/1508/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів
до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Трускавецькурорт», м. Трускавець Львівської області
про: стягненя 101030 грн. 42 коп.
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Нагірна О.О. –інспектор; ОСОБА_2, ОСОБА_1 - представники на підставі довіреності;
відповідача: ОСОБА_3 –завідувач юридичного сектора на підставі довіреності.
Ухвалою господарського суду від 21.03.2011 року порушено провадження у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області (надалі по тексту рішення - позивач) до Закритого акціонерного товариства «Трускавецькурорт»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 101030 грн. 42 коп. та призначено справу до розгляду на 31.03.2001 року. В судовому засіданні 31.03.2011 року було оголошено перерву до 14.04.2011 року. Ухвалою суду від 14.04.2011 року розгляд справи було відкладено до 12.05.2011 року, ухвалою від 12.05.2011 року розгляд справи було відкладено до 24.05.2011 року, в судовому засіданні 24.05.2011 року було оголошено перерву до 26.05.2011 року.
Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились. Встановлений законом строк розгляду справи продовжувався судом за клопотанням сторін.
26.05.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 27.05.2011 року.
Суть спору: Правова позиція позивача: Позивач вказує, що відповідно до Положення про Державну екологічну інспекція в Львівській області, затвердженого наказом Мінприроди від 19.02.2007р, № 55, він є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції. Інспекція відповідно до покладених на неї завдань: 1) здійснює державний контроль за: - додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; - додержання правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами); виконанням вимог висновків державної екологічної експертизи у сфері використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди, скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, транскордонне переміщення об'єктів рослинного та тваринного світу; - виконує інші функції. Інспекція має право: - обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації, військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби у місцях їх постійної дислокації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки; складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; - вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
7-8.12.2010 року позивачем проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ЗАТ "Трускавецькурорт". В ході перевірки (акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства № 477 від 7-8.12.2010 року) встановлено, що ЗАТ "Трускавецькурорт" за період з 02.12.10р. по 08.12.10р. здійснило самовільне водокористування із свердловин Трускавецького родовища мінеральних вод. Згідно журналів форми ПОД-11 за період 2-8 грудня 2010р. видобуто: свердловина 5к - 98,2 м. куб., 2-ргд - 5,5 м. куб., 17-НО - 5,2 м. куб., 1-НО - 4,5 м. куб., 8-НО - 9,7 м. куб., 9-Б - 13,4 м. куб. (сумарно видобуто 136,5 м. куб мінеральних вод), тобто без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, в результаті чого державі заподіяно збитки на 101030,42 грн.
Позивач вказує, що розрахунок проведено за Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена Міністерством охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 767/16783 від 14.08.2009р. і становить 101030,42 грн.
На адресу відповідача позивачем скеровувалась претензія про добровільне відшкодування завданих державі збитків (№ 03-212 від 21.01.2011 року) на суму 101030,42 грн., яка залишена без відповіді і задоволення.
Згідно ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
У відповідності до п. 35 ст.4 та п. 1 ст. 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до державного та місцевого бюджету. В зв'язку з тим, що шкода заподіяна на території м. Трускавець, відповідач зобов'язаний відшкодувати її на спеціальний рахунок місцевого бюджету Трускавецької міської ради.
Згідно з п. 27 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 р. № 7-93. Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення коштів на відшкодування збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 20, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. ст. 2, 12, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить суд стягнути відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки в розмірі 101030,42 грн. на спеціальний рахунок місцевого бюджету Трускавецької міської ради (р/р 33115331700018 УДК у м. Трускавець, ЄДРПОУ 23949669, МФО 825014, код платежу 24062100), в рахунок відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.
У запереченні на відзив позивач додатково вказав наступне. На балансі ЗАТ «Трускавецькурорт»знаходиться Трускавецьке родовище мінеральних вод. Родовище знаходиться в межах міста Трускавець його околиць, входять ділянки з водами: Нафтуся, Юзя, Липки та з розсолами: Воротище, Липки, Помірки. Експлуатація родовищ здійснюється на підставі положення про філію «Гідрогеологічна режимно-експлуатаційна станція»ЗАТ «Трускавецькурорт», затвердженого зборами засновників 02.02.1999 р. ЗАТ «Трускавецькурорт»діє на підставі статуту, затвердженого зборами засновників 04.11.2002 р., зареєстрованого виконавчим Комітетом Трускавецької міської ради 13.01.2003 р. за № 10-Р. Наявний спеціальний дозвіл на користування надрами від 18.10.1999р. № 2005, терміном на 16 років. Однак дозвіл на спеціальне водокористування № Укр.-575/Льв від 28.12.2007 р. з терміном дії до 01.12.2010 р. наявний, на день перевірки нечинний, що є порушенням ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України. Згідно журналів ПОД - 11 за період 1-8 грудня 2010 р. видобуто: свердловина 5к-98,2 м. куб., 2-ргд-5,5 м. куб., 17-НО5,2 м. куб, 1-НО-4,5 м. куб., 8-НО- 9,7 м З,9-Б-13, 4мЗ. На підставі вищенаведеного позивач вважає, відповідач здійснював самовільне водокористування із свердловин Трускавецького родовища мінеральних вод.
Оскільки, незважаючи на те, що відповідно до п. 1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 20.07.2009 року № 389, зареєстрована Мін’юстом України 14 червня 2009 року за № 767/16783 (далі Методика -1) встановлено, що ця методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових відходів та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використання води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, то слід зазначити наступне. Пунктом 1.3 Методики - 1 визначено, що ця методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними). Згідно абзацу 2 п. 1.4 Методики - 1, державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї методики розраховують розмір відшкодування збитків. Розрахунок ж розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування є самостійним розділом (розділ IX) Методики -1, який застосовується незалежно від наявності інших збитків. Відповідно, нормативно встановлено та спеціально уповноваженим фаховим державним органом (яким є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України) визначено порядок розрахунку збитків, спричинених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.
Крім того, пунктом 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 визначено таким, що втратив чинність наказ Мінекобезпеки від 18.05.95 р. № 37 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів" (далі - Методика 2), відповідно до якої до дати вступу Методики 1 в силу і визначення розмірів заподіяних збитків внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спец водокористування. Також, п. 4.2 Методики 2 чітко визначалось, що відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, а саме самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спеціальне водокористування. Відповідно, факт видобування підземних прісних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування вже є підставою відшкодування шкоди державі, що виражена, в тому числі, у витратах які зазнала держава внаслідок втрати власності народу України та які держава мусить зробити для відновлення порушеного свого права, і порядок обрахунку такої шкоди власне і визначають розділ IX Методики -1.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 13 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 148 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 3 ст. 124 Цивільного кодексу України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону. Відповідно до ч. 4 ст. 148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами. Згідно ч. 1 ст. 9 Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не «регульовані іншими актами законодавства. Згідно ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України, водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації; водокористувачі можуть бути первинними і вторинними; первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води; вторинні водокористувачі (абоненти) —це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Крім того, згідно ч. і ст. 149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Згідно ст. 151 Господарського кодексу України, суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством. Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 року затверджено "Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування". Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним. Згідно ст. 44 Водного кодексу України обов'язком водокористувачів є здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу. Згідно ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у порушенні правил спеціального водокористування. Таким чином відсутність дозволу у ЗАТ «Трускавецькурорт»спричинило ненадходження коштів у державний бюджет у зв'язку із самовільним водокористуванням.
Згідно ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок рушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відповідно до ч. 1, п "З" ч.2, ч. 4 ст. 48 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відповідно до ч. 1, п "З" ч.2, ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою обумовлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно з статтею 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Згідно з статтями 16, 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.12.2006 року за № 548 Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної безпеки на відповідній території. Відповідно до пункту 4 вказаного Положення інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами; додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. Інспекція має право, зокрема, обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи, організації з метою дотримання ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, складати акти перевірок.
Статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Згідно з статтею 68 вказаного Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність чи порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 року № 37 було затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (втратила чинність з 25.08.2009 року); за пунктом 1 вказаної Методики вона застосовувалась при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів та була обов'язковою для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів", розділом XI якої врегульовано розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування. З системного аналізу пунктів 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 та 1. 6 та розділу IX зазначеної Методики вбачається, що пункт 1.2 Методики -1 вказує на застосування її для встановлення порядку визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок як внаслідок таких порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що призвели до забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, так і внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування; тобто, за самостійних, окремих, підстав.
Розрахунок розмірів збитків проведено відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів, яка затверджена Міністерством охорони навколишнього природного середовища за № 389 від 20.07.09р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 червня 2009р. за № 767/16783. Згідно Розділу IX вищезгаданої методики, Розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, здійснюється за формулою: 3сам = 100 х W х Тар, де W - об’єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на водокористування, м 3 - норматив збору за спеціальне водокористування, грн./м. куб., що діє в регіоні на момент виявлення порушення. Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 477 від 7-8 грудня 2010 р. ЗАТ ЛОЗ «Трускавецькурорт»самовільно видобуто 136, 5 м. куб. мінеральних вод.
Згідно з додатком № 1 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 року № 309-VI не справляється збір за спеціальне використання водних ресурсів за підземні води: мінеральні для промислового розливу, мінеральні ( лікувальні та лікувально-столові питні), для внутрішнього використання лікувальними закладами, мінеральні (лікувальні) для зовнішнього використання лікувальними закладами, промислові (розсіл). Норматив збору за спеціальне водокористування підземних водних ресурсів станом на 08.12.2010р. становив 20,07 копійок за куб. метр (відповідно до п. 5 ст. 19 розділу II Закону України № 107-УІ від 28.12.2007р. «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесенні змін до деяких законодавчих актів України»із застосуванням коефіцієнтів 1,439 (згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік № 309), та проіндексований на коефіцієнт 1,143 (згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2010р. № 2104 від 27.04.2010р.).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2000р. № 456 «Про затвердження нормативів плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод» норматив плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод лікувальними закладами (де обсяг видобування до 50 куб. метрів/добу) становить 4,5 (Трускавецьке родовище - І родовище унікальних мінеральних підземних вод).
На підставі вищенаведеного, позивач просить задоволити позовні вимоги Держаної екологічної інспекції в Львівській області до ЗАТ «Трускавецькурорт» про відшкодування збитків у сумі 101030,42 грн. завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Правова позиція відповідача: Відповідач позовні вимоги заперечив повністю, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав
У відповідності до п. 9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р. (надалі - Методика), за якою старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області О.Нагорна проводила розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод ЗАТ «Трускавецькурорт», розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, грн., здійснюється за формулою: де V - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб. м; Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн. / куб. м, що діє в регіоні на момент виявлення порушення.
Відповідно до п. 9.2. Методики, норматив збору за спеціальне водокористування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1999р. № 836.
Проте, відповідач вважає, що позивачем при складанні розрахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод ЗАТ «Трускавецькурорт», замість нормативу збору за спеціальне водокористування, що діяв в регіоні на момент виявлення порушення, затвердженого Постановою КМУ від 18.05.1999р. №836 (0,1462 грн.), як про це вказано в Методиці, застосовано норматив плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод (4,5 грн.), який є більш ніж в тридцять разів більший.
Також позивачем при складанні розрахунку застосовано коефіцієнти 1,439 та 1,143, визначені Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», оскільки у відповідності до ст. 9 цього закону, вони застосовуються до нормативів, в тому числі і нормативу збору за спеціальне водокористування, встановлених в додатках № 1 та № 2 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 27-28, ст. 253; 2009 р., № 16, ст. 223, № 26, ст. 328), в той час, як в Методиці прямо зазначено, що при розрахунку збитків застосовується норматив збору за спеціальне водокористування, затверджений Постановою КМУ від 18.05.1999 р. № 836, до якого не застосовуються зазначені коефіцієнти. Таким чином, розмір збитків, розрахований за Методикою, міг становити 1995,63 грн. (100 х 136,5 куб. м. х 0,1462 грн.), а не 101030,42 грн.
Відповідно до п. 1.2 Методики, вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних об’єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів або забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів.
Оскільки видобування ЗАТ «Трускавецькурорт»мінеральних вод за відсутності чинного дозволу на спеціальне водокористування не призвело до забруднення водних об'єктів чи забруднення поверхневих та підземних вод, що підтверджується актом № 477 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 7-8 грудня 2010 р., при розрахунку розміру збитків, якщо такі були, Методика взагалі не може застосовуватись.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідача зазначає, що збір за спеціальне використання водних ресурсів за підземні води: мінеральні для промислового розливу, мінеральні (лікувальні та лікувально-столові питні), для внутрішнього використання лікувальними закладами, мінеральні (лікувальні) для зовнішнього використання лікувальними закладами, промислові (розсіл) не справляється, що підтверджується листами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.07.2010 р. №14711/27/10-10, ДПА України від 13.08.2010 р. №16482/7/15-0817, ДПІ у м. Трускавець від 11.02.2011 р. № 1358/10/15-03. Як зазначалось вище, видобування ЗАТ «Трускавецькурорт»мінеральних вод за відсутності чинного дозволу на спеціальне водокористування також не призвело до забруднення водних об'єктів чи забруднення поверхневих та підземних вод, тобто не завдало шкоди навколишньому природному середовищу. Таким чином, внаслідок видобування ЗАТ «Трускавецькурорт» мінеральних вод за відсутності чинного дозволу на спеціальне водокористування державі не було завдано ніякої шкоди, а тому підстави для відшкодування збитків державі, як і самих збитків немає.
ЗАТ «Трускавецькурорт», на підставі спеціального дозволу на користування надрами та акту про надання гірничого відводу здійснює видобування мінеральних вод Трускавецького родовища. Відповідно до ст. 14 Кодексу України про надра, надра надаються у користування зокрема для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення та для видобування корисних копалин. Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин (ст. 17 Кодексу України про надра). Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Не належать до спеціального водокористування, зокрема, видобування корисних копалин і водних рослин. Відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор корисних копалин (ККК) ДК 008:2007», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №357 від 12.12.2007р., води підземні мінеральні належать до корисних копалин. Відповідно до ст. 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994 р. «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові) води віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення. Відповідно до ст. 24 Кодексу України про надра, користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції. Права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою. Користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції. Будь-яка діяльність, пов'язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Таким чином, видобування мінеральних вод Трускавецького родовища, яке здійснює ЗАТ «Трускавецькурорт»не є спеціальним водокористуванням. Оскільки діяльність ЗАТ «Трускавецькурорт»з видобування мінеральних вод Трускавецького родовища належить до користування надрами, вона не може бути спеціальним водокористуванням, а тому, спеціального водокористування ЗАТ «Трускавецькурорт»не здійснює. Тобто ЗАТ «Трускавецькурорт»не було порушено водного законодавства чи законодавства про охорону навколишнього природного середовища, як про це вказує Позивач.
Відповідач вказує, що імперативною нормою ст. 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування є платним. Однак, збір за спеціальне використання водних ресурсів за підземні води: мінеральні для промислового розливу, мінеральні (лікувальні та лікувально-столові питні), для внутрішнього використання лікувальними закладами, мінеральні (лікувальні) для зовнішнього використання лікувальними закладами, промислові (розсіл) не справляється, що також вказує на те, що видобування мінеральних вод не є спеціальним водокористуванням.
На підставі наведеного, ЗАТ «Трускавецькурорт»вважає позов Державної екологічної інспекції в Львівській області безпідставним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню
В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 7-8.12.2011 року позивачем проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідача. В ході перевірки позивачем встановлено, що відповідач за період з 02.12.2010 року по 08.12.2010 року здійснив самовільне водокористування із свердловини Трускавецького родовища мінеральних вод. Згідно журналів форми ПОД-11 за період 2-8 грудня 2010р. видобуто:свердловина 5к - 98,2 м. куб., 2-ргд - 5,5 м. куб., 17-НО - 5,2 м. куб., 1-НО - 4,5 м. куб., 8-НО - 9,7 м. куб., 9-Б - 13,4 м. куб. (сумарно видобуто 136,5 м. куб мінеральних вод), тобто без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, в результаті чого державі заподіяно збитки на 101030,42 грн. Розрахунок проведено за Методикою розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена Міністерством охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 767/16783 від 14.08.2009 р. і становить 101030,42 грн.
У відповідності до п. 9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р. (надалі - Методика), за якою старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області О.Нагорна проводила розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод ЗАТ «Трускавецькурорт», розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, грн., здійснюється за формулою: 3сам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб. м; Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн. / куб. м, що діє в регіоні на момент виявлення порушення. Відповідно до п. 9.2. Методики, норматив збору за спеціальне водокористування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1999р. № 836.
Позивачем при складанні розрахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод відповідачем, замість нормативу збору за спеціальне водокористування, що діяв в регіоні на момент виявлення порушення, затвердженого Постановою КМУ від 18.05.1999р. № 836 (0,1462 грн.), як про це вказано в Методиці, застосовано норматив плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод (4,5 грн.).
Також Позивачем при складанні розрахунку застосовано коефіцієнти 1,439 та 1,143, визначені Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», оскільки у відповідності до ст. 9 цього закону, вони застосовуються до нормативів, в тому числі і нормативу збору за спеціальне водокористування, встановлених в додатках № 1 та № 2 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 27-28, ст. 253; 2009р., № 16, ст. 223, № 26, ст. 328), в той час, як в Методиці прямо зазначено, що при розрахунку збитків застосовується норматив збору за спеціальне водокористування, затверджений Постановою КМУ від 18.05.1999 р. № 836, до якого не застосовуються зазначені коефіцієнти.
Дані факти матеріалами справи підтверджується, позивачем у позові, не заперечувались та документарно не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими що не підлягають до задоволення з огляду на наступне: У відповідності до п. 9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р. (надалі - Методика), за якою старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в Львівській області О.Нагорна проводила розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод ЗАТ «Трускавецькурорт», розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, грн., здійснюється за формулою: 3сам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб. м; Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн. / куб. м, що діє в регіоні на момент виявлення порушення. Відповідно до п. 9.2. Методики, норматив збору за спеціальне водокористування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.1999 р. № 836. Позивачем при складанні розрахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування мінеральних вод відповідачем, замість нормативу збору за спеціальне водокористування, що діяв в регіоні на момент виявлення порушення, затвердженого Постановою КМУ від 18.05.1999 р. № 836 (0,1462 грн.), як про це вказано в Методиці, застосовано норматив плати за користування надрами для видобування мінеральних підземних вод (4,5 грн.).
Також позивачем при складанні розрахунку застосовано коефіцієнти 1,439 та 1,143, визначені Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», оскільки у відповідності до ст. 9 цього закону, вони застосовуються до нормативів, в тому числі і нормативу збору за спеціальне водокористування, встановлених в додатках № 1 та № 2 до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(Відомості Верховної Ради України, 2008 р., № 27-28, ст. 253; 2009р., № 16, ст. 223, № 26, ст. 328), в той час, як в Методиці прямо зазначено, що при розрахунку збитків застосовується норматив збору за спеціальне водокористування, затверджений Постановою КМУ від 18.05.1999 р. № 836, до якого не застосовуються зазначені коефіцієнти. Суд погоджується із даними доводами відповідача та приходить до висновку, що розмір збитків, розрахований за Методикою, мав бути значно меншим і становити 1995 грн. 63 коп.
Відповідно до п. 1.2 Методики, вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до забруднення водних об?єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів або забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів. Оскільки видобування ЗАТ «Трускавецькурорт»мінеральних вод за відсутності чинного дозволу на спеціальне водокористування не призвело до забруднення водних об'єктів чи забруднення поверхневих та підземних вод, що підтверджується актом № 477 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 7-8 грудня 2010р., то суд вважає правильними доводи відповідача про те, що при розрахунку розміру збитків, якщо такі були, Методика взагалі не може застосовуватись.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Також суд звертає увагу сторін, що, що збір за спеціальне використання водних ресурсів за підземні води: мінеральні для промислового розливу, мінеральні (лікувальні та лікувально-столові питні), для внутрішнього використання лікувальними закладами, мінеральні (лікувальні) для зовнішнього використання лікувальними закладами, промислові (розсіл) не справляється, що підтверджується листами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 29.07.2010 р. №14711/27/10-10, ДПА України від 13.08.2010р. №16482/7/15-0817, ДПІ у м. Трускавець від 11.02.2011р. №1358/10/15-03. Внаслідок наведеного, суд пришов до висновку, що внаслідок видобування відповідачем мінеральних вод за відсутності чинного дозволу на спеціальне водокористування державі не було завдано ніякої шкоди, а тому підстави для відшкодування збитків державі, як і самих збитків немає.
Матеріалами справи підтверджується що ЗАТ «Трускавецькурорт», на підставі спеціального дозволу на користування надрами та акту про надання гірничого відводу здійснює видобування мінеральних вод Трускавецького родовища. Відповідно до ст. 14 Кодексу України про надра, надра надаються у користування зокрема для геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення та для видобування корисних копалин. Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин (ст. 17 Кодексу України про надра). Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Не належать до спеціального водокористування, зокрема, видобування корисних копалин і водних рослин. Відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор корисних копалин (ККК) ДК 008:2007», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 357 від 12.12.2007 р., води підземні мінеральні належать до корисних копалин. Відповідно до ст. 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994р. «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення»мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові) води віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення. Відповідно до ст. 24 Кодексу України про надра, користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції. Права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою. Користувач надр (інвестор), який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід або уклав угоду про розподіл продукції, має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу та угоди про розподіл продукції. Будь-яка діяльність, пов'язана з користуванням надрами в межах гірничого відводу, може здійснюватися тільки за згодою користувача надр (інвестора), якому він наданий. Внаслідок наведеного, суд погоджується із доводами відповідача, що видобування мінеральних вод Трускавецького родовища, яке здійснює ЗАТ «Трускавецькурорт», не є спеціальним водокористуванням. Оскільки діяльність ЗАТ «Трускавецькурорт» з видобування мінеральних вод Трускавецького родовища належить до користування надрами, вона не може бути спеціальним водокористуванням, а тому, спеціального водокористування ЗАТ «Трускавецькурорт»не здійснює.
Внаслідок наведеного суд вважає, відповідачем що не було порушено водного законодавства чи законодавства про охорону навколишнього природного середовища, як про це вказує позивач. Ст. 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування є платним. Однак, збір за спеціальне використання водних ресурсів за підземні води: мінеральні для промислового розливу, мінеральні (лікувальні та лікувально-столові питні), для внутрішнього використання лікувальними закладами, мінеральні (лікувальні) для зовнішнього використання лікувальними закладами, промислові (розсіл) не справляється, що також вказує на те, що видобування мінеральних вод не є спеціальним водокористуванням.
Враховуючи вищенаведене, суд пришов до висновку, що позов Державної екологічної інспекції в Львівській області є необгрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 6, 14, 17, 19, 24 Кодексу України про надра, ст. 48, 49 Водного кодексу України, Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р., ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
в и р і ш и в :
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Матвіїв Р.І.