ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а/2470/114/11
Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Швандер В.О.
за участю представників сторін:
позивача - Мігаесі І.А., Королюк В.І.
відповідача (апелянта) - Швець О.І., Бишка М.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-транс" до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
В С Т А Н О В И В :
В січні 2011 року приватне підприємство з іноземними інвестиціями "Земі-транс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 1029/2300000222300/0 від 21.12.2010 року.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року зазначений позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Новоселицька МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити.
Представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, у зв’язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ПП з іноземними інвестиціями "Земі-транс" є суб’єктом господарювання, зареєстрованим у встановленому законом порядку, основним видом діяльності якого є імпорт вживаних автомобілів та їх подальша реалізація на митній території України.
13 грудня 2010 року відповідачем було проведено перевірку приватного підприємства з іноземними інвестиціями “Земі-транс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року ”.
За результатами перевірки складено акт №1259/23/32626146, в якому зазначені наступні порушення:
1. порушення п.4.1 ст.4 Закону №168/97 встановлено заниження податку на додану вартість, якій підлягає сплаті до бюджету в сумі 140 105,00 грн. за вересень 2010 року;
2. порушення п.4.1,4.3 ст.4 , пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР ПП з П „Земі-транс" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 330 316,00 грн. за вересень 2010 року (рядок 25.1 Декларації);
3.порушення п.4.1,4.3 ст.4 , пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 ПП з II „Земі-транс" завищено від"ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 року в сумі 82523,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 248 312,00грн.;
4. порушення п.4.1,4.3 ст.4 , пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 ПП з II „Земі- транс" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду станом на 30.09.2010 року в сумі 5 887 695, грн. (рядок 26 Декларації) внаслідок порушення п. 5.12.5 наказу ДПА України N 166 від 30.05.1997 року „Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання".
На підставі висновків акту перевірки Новоселицькою МДПІ винесено податкове повідомлення-рішеннями №1029/2300000222300/0 від 21 грудня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок) з податку на додану вартість у розмірі 330 316,00 грн.
Зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 529826,00 грн. викликано тим, що за рішенням начальника Новоселицької МДПІ про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань № 968/23 від 29.11.2010 року та відповідно до п. 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 4.3.5. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" при подальшій реалізації імпортного товару ПП з іноземними інвестиціями "Земі-транс" податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими п. 4.1 ст. 4 Закону, а саме у разі якщо договірна (контрактна) вартість буде нижчою за звичайну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, але не нижче митної вартості.
Задовольняючи позов та скасовуючи податкове повідомлення-рішеннями №1029/2300000222300/0 від 21 грудня 2010 року суд першої інстанції виходив з того, що норми чинного законодавства не містять приписів проте, що митна вартість товару (автомобілів) є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.
Колегія суддів вважає вірним такий висновок окружного адміністративного суду виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи причиною виникнення спірних правовідносин є визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки автотранспортних засобів на митну територію України.
Відповідно до преамбули Митного кодексу України Митний кодекс визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. А згідно ч. 1 ст. 3 цього Кодексу порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу. Виходячи зі змісту наведеного, Митний кодекс України не регулює відносини по сплаті податків з товарів, які реалізуються на території України і не перебувають під митним контролем. Згідно ст. 43 Митного кодексу товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом, а в свою чергу митний контроль у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Таким чином митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
В свою чергу, всі імпортовані ПП з ІІ "Земі-транс" на митну територію України автомобілі не перебували під митним контролем в момент продажу, оскільки митний контроль у відповідності до ст. 43 Митного кодексу закінчився до продажу автомобілів, а тому митну вартість до них не можна застосовувати.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спору) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.
При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Тобто поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями, виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, що визначено п. 1.20 даного Закону.
Таким чином, визначення позивачем бази оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу товарів (імпортних автомобілів), виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними цінами, не суперечить вимогам чинного законодавства з оподаткування податком на додану вартість у разі, якщо ці ціни не нижчі за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування. У разі, якщо ці ціни менші за звичайні ціни, незалежно від рівня цін придбання таких товарів, то база оподаткування податку на додану вартість має визначатися на рівні звичайних цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість приватним підприємством "Земі-транс" визначена вірно –відповідно до пункту 4.1.статті 4 Закону № 168/97-ВР – із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни, а пункт 4.3 названого Закону, на який посилається ДПІ, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу і на ту обставину, що аналогічну позицію відображено в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2009 року, якою задоволена касаційна скарга Приватного підприємства з іноземними інвестиціями “Земі-транс” до Новоселицької міжрайонної Державної податкової інспекції, скасовано постанову Львівського апеляційного суду від 22.12.2008 року, залишена в силі постанова Господарського суду Чернівецької області від 11.06.2008 року, якою задоволено адміністративний позов ПП з П “Земі-транс”, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ № 4354/23000062300/0 від 15 квітня 2008 року. Даною ухвалою зазначено, що позиція податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України”. Таку ж позицію висвітлено в Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2010 року де зазначено, що при визначені бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними.
У зв’язку з цим податкове повідомлення рішення Новоселицької МДПІ №1029/2300000222300/0 від 21 грудня 2010 року є протиправним, а тому правомірно скасовано судом.
Згідно із ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, то підстав для її задоволення не має.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.02.2011р. є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області, – залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 16 травня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар