ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.06.11Справа №2а-1821/11/2770
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя, особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Держкомзему у м. Севастополі про визнання розпорядження таким, що втратило силу,
в с т а н о в и в:
01.06.2011 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя про визнання розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя № 344-р від 04.07.2001 року “Про припинення права землекористування СТ “Благодатний” на земельну ділянку площею 3,6099 га та передання у приватну власність членам цього СТ індивідуальних садових ділянок” в частині передання ОСОБА_4 у приватну власність для введення індивідуального садівництва земельної ділянки НОМЕР_1, що розташована за адресою: СТ “Благодатний”, Балаклавський район, м. Севастополь, таким, що втратило силу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 02 червня 2011 року було відкрито провадження по справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 02 червня 2011 року суддею задоволено заяву про самовідвід судді Окружного адміністративного суду міста Севастополя Лотової Ю.В.
Ухвалою від 03 червня 2011 року відкрито справу прийнято до провадження судді Майсак О.І., також цією ж ухвалою поновлено строк звернення позивача ОСОБА_1 з даним позовом та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держкомзему у м. Севастополі..
Ухвалою від 03 червня 2011 року підготовче провадження було закінчено та справу призначено до судового розгляду.
Разом з позовною заявою позивачем було надано заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю у порядку письмового провадження, на уточнених позовних вимогах наполягає (а.с. 2).
08 червня 2011 року відповідачем Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя було надано заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю у порядку письмового провадження, з уточненими позовними вимогами згідні у повному обсязі (а.с.34).
Представник Головного управління Держкомзему у м. Севастополі до початку судового засідання також надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, та залиши розгляд справи на розсуд суду.
На підставі статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено наступне. ОСОБА_1 є членом садівничого товариства «Благодатний»з 2006 року. У неї в користуванні знаходиться земельна ділянка НОМЕР_1, що розташована за адресою: м. Севастополь, Балаклавський район, СТ «Благодатний», площею 0,0393 га.
Під час виготовлення документів щодо приватизації земельної ділянки позивачу стало відомо про те, що право власності на оформлювану земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя від 04.07.2002 року № 344-р.
Балаклавською районною державною адміністрацією міста Севастополя було прийняте розпорядження № 344-р. від 04.07.2002 року «Про припинення права землекористування СТ «Благодатний»на земельну ділянку пл. 3,6099 га та передання у приватну власність членам цього СТ індивідуальних садових ділянок». Відповідно до додатку до розпорядження ОСОБА_4 була передана у приватну власність для введення індивідуального садівництва земельна ділянка НОМЕР_1.
Вказане розпорядження ОСОБА_4 не виконано, державний акт на право власності на земельну ділянку нею не отриманий. Більш того, вона відмовилась від будь-яких прав на вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_6, що підтверджується протоколом засідання правління СТ «Благодатний»від 07.05.2004 року (а.с.16-17).
У 2006 році ОСОБА_6 передав усі права на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с.13). Згідно з протоколом № 8 засідання правління СТ «Благодатний»від 23.09.2006 року вона була прийнята у члені садівничого товариства (а.с.14-15).
На час розгляду справи земельна ділянка фактично знаходиться у позивача в користуванні.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 116 Земельного Кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Статтею 125 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно положень ст. 22,23 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Позивач має намір приватизувати земельну ділянку, однак, оскільки до даного часу розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя від 04.07.2002 року № 344-р. в частині передання ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки не втратило силу, відомості про нього не виключено з Державного реєстру земель, позивач, як користувач цієї земельної ділянки, не може оформити право власності.
Судом встановлено, що розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя від 04.07.2002 року № 344-р. прийняте законно, в межах її повноважень, у спосіб що передбачений законом, але враховуючи те, що ОСОБА_4 відмовилися від користування даною земельної ділянкою, зазначене розпорядження в частині передачі останній у приватну власність земельної ділянки НОМЕР_1, що розташована за адресою: СТ «Благодатний», Балаклавський район, м. Севастополь не реалізувала, що не дає можливості позивачу приватизувати цю ділянку, в цієї частині розпорядження підлягає визнанню таким, що втратило чинність.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування,їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Як визначено положеннями ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.
Згідно положень ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя № 344-р. від 04.07.2002 року «Про припинення права землекористування СТ «Благодатний»на земельну ділянку пл. 3,6099 га та передання у приватну власність членам цього СТ індивідуальних садових ділянок»в частині передання ОСОБА_4 у приватну власність для введення індивідуального садівництва земельної ділянки НОМЕР_1, що розташована за адресою: СТ «Благодатний», Балаклавський район, м. Севастополь, таким, що втратило силу.
3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м. Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м. Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1, (АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак