ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
23.05.2011Справа №5002-34/1347-2011
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя"
(96102, АР Крим, м. Джанкой, вул. Советська,15а)
до відповідача Приватного підприємства "Будівельна фірма "Ника"
(96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Джанкойська, 7А)
про стягнення 19 940, 97грн.
Суддя А.Р.Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – ОСОБА_1 за довіреністю №4 від 18.02.2011р.;
від відповідача – не з’явився.
Суть спору: Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просить суд стягнути з відповідача – Приватного підприємства "Будівельна фірма "Ника" 19 940,97грн., у тому числі 14752,76грн. основної заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з травня 2008р. по лютий 2011р., 595,15 грн. річних, 4 593,06грн. збитків від інфляції.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №445 від 01.07.2007р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення в частині оплати відповідних послуг у встановлений таким договором строк. (а.с.5).
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Крім того, представником позивача, на виконання вимог суду, викладених у попередніх ухвалах, надано додаткові документи для залучення до матеріалів справи.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини своєї неявки суд не повідомив; відзиву та витребуваних судом документів не надав; про день та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними списками згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (а.с.100,111).
Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності повноважного представника відповідача за наявними у ній матеріалами, враховуючи, що відповідач втретє повноважного представника в судове засідання не направив і про причини своєї неявки в судове засідання суд не повідомив; матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.07.2007 р. між КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" та відповідачем у справі – ПП "Будівельна фірма "Ника" укладено договір № 445 про надання послуг водопостачання та водовідведення (далі – договір, а. с. 13-14).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань з наступних підстав.
Відповідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За умовами договору позивач (постачальник) взяв на себе зобов’язання забезпечувати відповідачу (споживачу) подачу питної води та прийом від споживача каналізаційних стоків в обсязі встановленого ліміту на календарний рік, згідно повідомлення, що надається постачальником щорічно, яке є невід’ємною частиною договору, а споживач – оплачувати вищевказані послуги на умовах, зазначених в даному договорі.
Позивач виконував взяті на себе зобов’язання з подачі питної води та водопостачання у період з травня 2008р. по лютий 2011р., що підтверджується наданими позивачем актами про приймання виконаних робіт. При цьому, два акти відповідачем не підписані, однак, факт надання відповідних послуг у відповідних місяцях підтверджується відповідачем підписання актів звірки від 28.03.2011р., 06 травня 2011р. (а.с.85,114).
Згідно п. 2.4. договору акти та розрахунки по кількості поставленої води споживачу є підставою для пред’явлення рахунків до оплати за воду, отримання рахунку споживачем підтверджується підписаним актом виконаних робіт.
Відповідачем виставлені рахунки на оплату за відповідний період, отримання яких, в силу п.2.4 договору, підтверджується підписаними актами виконаних робіт, а також описом вкладень у цінний лист, повідомленням про вручення.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов’язку щодо послуг з водо постання та водовідведення, а також застосування до нього відповідальності, встановленої ч.2 ст.625 ЦК України, за порушення відповідного зобов’язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В силу ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 4.1. з початку поточного місяця споживач самостійно, через банк, виконує попередню оплату авансу в розмірі 100% від середньомісячного об’єму розрахунку водоспоживання та водовідведення. Рахунки, що надаються постачальником , за фактично надані послуги, споживач сплачує протягом п’яти банківських днів.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що відповідачем не у повній мірі виконані взяті не себе зобов’язання в частині оплати послуг за період з травня 2008 року по лютий 2011 року (включно), у зв’язку з чим заборгованість за надані у вказаному періоді послуги з водопостачання та водовідведення станом на 01.03.2011р. складає 14 752,76 грн.
Відповідачем не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві, щодо не виконання ним зобов’язань за договорами; доказів сплати заборгованості не надано; строк виконання відповідних зобов’язань, визначений з урахуванням п.4.1.договору, настав.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, не виконавши взяте на себе зобов’язання щодо оплати наданих йому послуг водопостачання та водовідведення у встановлений договором строк, відповідач допустив порушення зобов’язання, у зв’язку з чим заявлені позовні вимоги в частині стягнення 14752,76 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов’язання відповідачем, заявлені вимоги в частині стягнення процентів в сумі 595,15 грн. та збитків від інфляції в сумі 4593,06 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення підписано 24.05.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Будівельна фірма "Ника" на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" 14 752,76 грн. основної заборгованості, 595,15 грн. річних, 4 593,06грн. збитків від інфляції, 199,41 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату позову державним митом, а також 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.