ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-5126/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Швандер В.О.
за участю представників сторін:
відповідача - Любин М.В., Бойко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування податкових повідомлень-рішень , -
В С Т А Н О В И В :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом у Вінницький окружний адміністративний суд до Козятинської об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0058661701/0, №005/8651701/0 від 30.11.2010 р.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.02.2011 року вказаний позов було задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Козятинської об''єднаної державної податкової інспекції №0058661701/0, №005/8651701/0 від 30.11.2010 р.
Відповідач, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене вище судове рішення, прийнявши нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що з огляду на обставини викладені в останній, оскаржувана постанова прийнята Вінницьким окружним адміністративним судом з порушенням норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
В свою чергу, представник позивача, в письмових запереченнях на апеляційну скаргу Козятинської ОДПІ, надісланих на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду 28.04.2011 р., зазначає про безпідставність доводів, викладених апелянтом в апеляційній скарзі.
Представник позивач в судове засідання не з’явився, проте із наданого заперечення слідує, що позивач просить суд розгляд справи провести в його відсутність.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області 16.11.2007 року та є платником єдиного податку.
Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.11.2007 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт №283/17-2740310136 від 24.11.2010 р., згідно з висновками якого встановлені порушення позивачем п.9.4 ст. 9 п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст.2 п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями). Зокрема, відповідач вважає, що позивачем занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2009р. по 30.06.2010 р. на суму 752632 грн., а також порушені вимоги ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” у результаті чого контролюючим органом донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся на суму 436596,71 грн.
За результатами перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення –рішення, а саме: №0058661701/0, №0058651701/0 від 30.11.2010р.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги СПД ОСОБА_4 та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ, виходив з того, що перевіряючі в акті перевірки, при визначенні валового доходу (обсягу виручки), витрат пов’язаних з одержанням доходу позивачем, повинні були врахувати лише ті кошти, які отримані ним від здійснення підприємницької діяльності, як це передбачено ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року "Про прибутковий податок з громадян", а не кошти, які були надані позивачу під звіт ТОВ "Літинський молокозавод" для виконання договору доручення. Вказані кошти не є його доходом чи виручкою, і не підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
Колегія суддів погоджується з вказаними вище висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач за договорами доручення в період з 01.01.2009р. по 22.09.2009р. отримав виручку в загальній сумі 509103,37 грн. від надання послуг по закупівлі молока у населення від імені довірителя ВАТ “Літинський молочний завод” за договорами доручення №10 від 01.01.2009р., №10 від 30.12.2009р., №3 від 30.12.2009р.
Згідно ч.1 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна с (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно ч.5 ст.1 Указу Президента України виручкою від peaлізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” продажем товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або з компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Таким чином, в даному випадку відсутні будь-які правові підстави вважати кошти, отримані позивачем від ВАТ «Літинський молокозавод» на виконання договорів доручення, як його виручку чи дохід, оскільки, він отримував ці кошти не як виручку від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а як кошти під звіт на виконання договору доручення. Крім того, як вбачається з умов договору доручення, ці кошти були предметом договорів купівлі-продажу молока між ВАТ «Літинський молокозавод» та здавачами молока, а позивач у даних правовідносинах не був стороною.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками Вінницького окружного адміністративного суду, що за виконаними позивачем договорами доручення сума виручки дорівнює сумі винагороди за договорами в жодному періоді не перевищувала суму 500 тис. гривень.
Що стосується визначення позивачу зобов’язання по податку на додану вартість, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Так, згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про податок на додану вартість” платником податку є особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку. Особа, підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Таким чином, у відповідності до п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” передача повіреним ФОП ОСОБА_4 молока довірителям – ВАТ “Літинський молочний завод” за винагороду згідно з договорами доручення не є оподаткованою операцією з ПДВ.
Судова колегія апеляційної інстанції, з огляду на викладені обставини та наявні в матеріалах справи докази, погоджується з висновками суду першої інстанції, які спростовують твердження податкового органу щодо того, що позивач порушив вимоги п.9.4 ст. 9 п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст.2 п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, занизив податок на додану вартість за період з 01.10.2009р. по 30.06.2010 р. на суму 752632 грн.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, не одержував протягом звітного року доходи інші, ніж зазначено у свідоцтві про державну реєстрацію його як СПД, а тому у нього відсутні доходи, які протягом року підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах за правилами та у порядку, встановленими Законом України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 199, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим, апеляційну скаргу Козятинської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 10 травня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар