Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
08 червня 2011 р. № 2-а- 4147/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лук'яненко М.О.,
при секретарі судового засідання Чупіковій О.С.,
за участю представників сторін:
позивача - Лещенко Н.О.,
відповідача - Довбуш В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства "Насінневе" про стягнення коштів за незайняті робочі місця,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства "Насінневе" в якому просить суд: стягнути з публічного акціонерного товариства "Насінневе" (юридична адреса: індекс 64020, Харківська область, Кегичівський район, смт. Чапаєве, вул. 50 років Жовтня, 20, код ЄДРПОУ 00387080, МФО 351533, р/р 26002052225054 у Філії ХГРУ ЗАТ КБ "ПриватБанк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (індекс 61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 255907,47 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідно до статті 20 Закону України ( в редакції від 06.10.2005 року Закон № 2960-IV) "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (на далі –Закон) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно звіту відповідача за 2010 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2010 році становила 621 особу, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 12 осіб, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 25 осіб. Відповідач за 13 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами повинен був сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 255907,47 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги адміністративного позову та просили його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові пояснення, позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де зазначив, що, на думку відповідача, обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. Відповідачем на виконання положень абзацу 2 ст.18 та абзаців 2, 3 ст. 19 Закону №875-XII в 2010 році була створена необхідна кількість робочих місць для інвалідів згідно наказу №54 від 01.03.2010 року і додатку до нього про перелік робочих місць для працевлаштування інвалідів, проведено обстеження робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно акту від 01.03.2010 року, а також здійснено працевлаштування 12-ти інвалідів, про що було повідомлено Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів шляхом надіслання йому звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік по формі №10-ПІ. Відповідач протягом 2010 року здійснював низку необхідних заходів, спрямованих на виконання покладеного на нього обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. ПАТ "Насінневе" здійснював працевлаштування інвалідів шляхом розміщення оголошень про наявність вільних робочих місць в газеті "Наш край" (№20 від 06.03.2010 року), направляло поштові повідомлення на адресу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Кегичівського районного центру зайнятості Харківської області, Управління праці і соціального захисту населення Кегичівського району, Чапаєвської селищної ради Кегичівського району про наявність вакансій відповідній категорії населення. Таким чином відповідач виконав всі необхідні вимоги передбачені законодавством України і працевлаштував всіх інвалідів, що виявили бажання працевлаштуватися у ПАТ "Насінневе". Отже, вина Відповідача в незайнятті створених робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши подані докази, заперечення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку:
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно ч.3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Суд згідно наведеної норми зазначає, що суму, яку просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.
Згідно ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, а в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно. У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця – про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов’язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення". Так, відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” Державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Підприємства, установи і організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частина 3 статті 18-1 Закону вказує, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Однак на підприємство покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та формувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" від 16.02.2011 року за 2010 рік", що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2010 році становила 621 особу, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить12 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог - 25 осіб.
Наказом державного комітету статистики №420 від 19.12.05 затверджена форма статистичної звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Судом встановлено, що на адресу Харківського міського центру зайнятості відповідачем вчасно направлялись звіти за формою 3-ПН про наявність вакансій. Так, вказаними звітами підприємство інформувало орган державної служби зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Насінневе" про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів повідомляло Кегичівське районне управління зайнятості повідомленням від 03.03.2010 року №436, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів повідомленням від 03.03.2010 року №435, Управління праці та соціального захисту населення Кегичівського району повідомленням від 03.03.2010 року №437, Чапаєвську селищну раду Кегичівського району Харківської області повідомленням від 03.03.2011 року №434.
За таких обставин суд погоджується з твердженнями представника публічного акціонерного товариства "Насінневе" про те, що відповідач належним чином інформував Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Кегичівський районний центр зайнятості Харківської області, Чапаєвську селищну раду Кегичівського району, Управління праці та соціального захисту населення Кегичівського району про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Крім того, з матеріалів справи, а саме: наказу №54 від 01.03.2010 року та додатку до нього від 01.03.2010 року судом встановлено, що ПАТ "Насінневе" дійсно здійснювало підготовку робочих місць для працевлаштування інвалідів, також була створена робоча комісія та визначений перелік вакантних місць для працевлаштування зазначеної категорії осіб.
В судовому засідання було оглянуто газету "Наш край" від 06.03.2010 року №20 (9092), яка містила оголошення ПАТ "Насінневе" про наявність 11 - ти вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів другої та третьої груп , що підтверджує дійсність виконання ПАТ "Насінневе" вимог передбачених законом.
Відповідно до листа Кегичівського районного центру зайнятості, протягом 2010 року відповідачу направлялось 8 осіб з обмеженими фізичними можливостями і всі вони були працевлаштовані на підприємстві. У більшій кількості інваліди до Кегичівського районного центру зайнятості не звертались і на обліку не перебували, і відповідно до ПАТ "Насінневе" не направлялись.
Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені переліченими у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" органами позивачем не були представлені і у справі відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства "Насінневе" про стягнення коштів за незайняті робочі місця - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2011 року.
Суддя Лук'яненко М.О.