ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4491/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Довгопол М.В.,
при секретарі – Ворошилові Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
В С Т А Н О В И В:
27 травня 2011 року Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови від 12 травня 2011 року про відкриття виконавчого провадження ВП 26333397 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 12 травня 2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 49 грн 61 коп., вчинених під час виконання виконавчого листа № 2а-3057/2009 від 13.12.2010 року, що виданий на виконання постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової компенсації в сумі 45 мінімальних заробітних плат як інваліду 2-групи по захворюванню пов`язаному із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з розрахунку з мінімальної заробітної плати на час встановлення 2-групи інвалідності, з урахуванням виплаченої допомоги та недовиплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2003-2008 року, а також про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести перерахунок та виплати ОСОБА_2 за 2009 рік недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 05 травня як інваліду 2 групи, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Вважає, що вказана постанова є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки місцеві органи праці не мають повноважень на самостійне визначення розміру допомоги, та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України; крім того кошторисні призначення позивача не передбачають коштів на виконання рішень судів про стягнення допомоги за минули роки. Також зазначав, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав його добровільно в установлений для цього трок і воно було виконане примусово, натомість постанова Лубенського міськрайонного суду від 25.11.2009 року до цього часу залишається невиконаною.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив провести розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засіданні також не з`явився, у письмових запереченнях, поданих до суду, проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Просив суд провести розгляд справи за його відсутності.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, що набрала законної сили 05.07.2010 року, позивача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової компенсації в сумі 45 мінімальних заробітних плат як інваліду 2-групи по захворюванню пов`язаному із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з розрахунку з мінімальної заробітної плати на час встановлення 2-групи інвалідності, з урахуванням виплаченої допомоги та недовиплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2003-2008 року, а також провести перерахунок та виплати ОСОБА_2 за 2009 рік недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 05 травня як інваліду 2 групи, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком..
Лубенським міськрайонним судом 13 грудня 2010 року на виконання зазначеної постанови видано виконавчий лист № 2-а-3057/2009.
Старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминогою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2010 року.
28 квітня 2011 року зазначеним державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" після вжиття вичерпних заходів примусового виконання рішення.
31 березня 2011 року державним виконавцем Нездойминогою О.О. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у зв`язку з тим, що під час виконання виконавчого документу ним були вжиті заходи примусового виконання та здійснено витрати, пов`язані з проведенням виконавчих дій в сумі 49,61 коп.
З метою стягнення витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій в сумі 49,61 коп. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 травня 2011 року (виконавче провадження ВП № 26333397).
Позивач з даною постановою не погодився та оскаржив її до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, надаючи оцінку діям та рішенням суб’єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відповідно до частини 1 статті 19 зазначеного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.
Згідно з частин 1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Згідно з частиною 5 статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Таким чином, прийняття до виконання виконавчого документа - постанови державного виконавця про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій - і відкриття виконавчого провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, є не правом, а обов’язком державного виконавця.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 31.03.2011 року, на виконання якої винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 травня 2011 року, відповідає вимогам статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" та своєчасно пред’явлена до виконання. Доказів оскарження вказаної постанови у встановленому законом порядку та визнання її протиправною або скасування суду не надано.
Посилання позивача на відсутність коштів для виконання судових рішень оцінюються критично, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (справи “Бурдов проти Росії”, “Кечко проти України”).
Твердження позивача про те, що постанова Лубенського міськрайонного суду від 25.11.2009 року до цього часу залишається невиконаною, а тому у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, є безпідставними, оскільки згідно із Законом України “Про виконавче провадження” право на стягнення витрат на проведення виконавчих дій виникає у державного виконавця із моменту понесення витрат під час примусового виконання виконавчого документа, та не поставлено у залежність від фактичного виконання такого документа.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 26333397 від 12.05.2011 року відповідач діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
На підставі викладеного, керуючись статтями 18, 19, 24 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2011 року.
Суддя М.В. Довгопол