Справа № 2a-11090/08/1570

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд  у  складі:

головуючого судді:                              Самойлюк Г.П.

за участю секретаря:                            Бжассо В.В.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 до комунального підприємства «МБТІ та РОН»та Прокуратури м. Одеси, за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання протиправними дій КП «ОМБТІ та РОН»по виготовленню технічного паспорту та витягу з державного реєстру на квартиру АДРЕСА_1; зобов’язання відновити право ОСОБА_2 на інформацію та надати письмову відповідь ОСОБА_2; визнання недійсним технічного паспорту та витягу з державного реєстру від 06.03.2006 року на квартиру квартиру АДРЕСА_1; стягнення з КП «ОМБТІ та РОН»матеріальної шкоди у розмірі 15 000 грн. та моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.; визнання протиправними дій прокуратури стосовно розгляду скарги ОСОБА_2 на незаконні дії КП «ОМБТІ та РОН», зобов’язання здійснити перевірку інформації згідно скарг ОСОБА_2, притягнення винних до відповідальності та зобов’язання вчинити інші дії,-

ВСТАНОВИВ:

         До суду надійшов позов ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 до комунального підприємства «ОМБТІ та РОН»та Прокуратури м. Одеси, за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання протиправними дій КП «ОМБТІ та РОН»по виготовленню технічного паспорту та витягу з державного реєстру на квартиру АДРЕСА_1; надати письмову відповідь ОСОБА_2 про те, ким замовлявся  технічний паспорт та витяг з державного реєстру та хто отримував вказані документи і чим це підтверджено; визнання недійсним технічного паспорту та витягу з державного реєстру від 06.03.2006 року на квартиру АДРЕСА_1; стягнення  грошових коштів у сумі 250000 грн. та визнання протиправними дій прокуратури стосовно розгляду скарги ОСОБА_2 на незаконні дії КП «ОМБТІ та РОН», зобов’язання здійснити перевірку інформації згідно скарг ОСОБА_2, притягнення винних до відповідальності та зобов’язання вчинити інші дії.

         Ухвалою від 19 травня 2010 року суддею Самойлюк Г.П. прийнято до провадження справу за позовом ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 до КП «ОМБТІ та РОН»та Прокуратури м. Одеси, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

        Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, 20.10.2010 року надав уточнену та доповнену позовну заяву, виклавши позовні вимоги у наступній редакції: визнати протиправними дії КП «ОМБТІ та РОН»по виготовленню технічного паспорту та витягу з державного реєстру на квартиру АДРЕСА_1; зобов’язати відновити право ОСОБА_2 на інформацію та надати письмову відповідь ОСОБА_2 про те, ким замовлявся  технічний паспорт та витяг з державного реєстру та хто отримував вказані документи і чим це підтверджено; визнати недійсним технічний паспорт та витяг з державного реєстру від 06.03.2006 року на квартиру АДРЕСА_1; стягнути з КП «ОМБТІ та РОН»грошові кошти  у розмірі 25 % від ринкової вартості квартири у сумі 250 000 грн. на відшкодування  матеріальної шкоди; визнати протиправними дії прокуратури стосовно розгляду скарги ОСОБА_2 на незаконні дії КП «ОМБТІ та РОН», зобов’язати здійснити перевірку інформації згідно скарг ОСОБА_2, притягнути винних до відповідальності та зобов’язати вчинити інші дії.

            16.04.2010 року (вхід. № 118/6) представник позивача надав до суду заяву про зміну п.п.6, 7 позовних вимог, виклавши їх в наступній редакції: стягнути на користь ОСОБА_2  грошові кошти у сумі  15 000 гривень на відшкодування часткової матеріальної шкоди та грошові кошти у сумі 15 000 гривень на відшкодування часткової моральної шкоди.

          Ухвалою від 12 травня 2011 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 до комунального підприємства «ОМБТІ та РОН»та Прокуратури м. Одеси, за участю третьої особи ОСОБА_3 в частині визнання протиправними дій прокуратури стосовно розгляду скарг ОСОБА_2 на незаконні дії КП «МБТІ та РОН»та зобов’язання здійснити перевірку інформації згідно скарг ОСОБА_2 з притягненням винних до відповідальності закрито.

Позовні вимоги до КП «ОМБТІ та РОН»обґрунтовано тим, що  службовими особами КП «ОМБТІ та РОН» без відома позивачки в порушення Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна»№127 від 24.05.2001р. були виготовлені технічний паспорт та витяг з державного реєстру на належну позивачці на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Зазначені документи були замовлені та отримані не уповноваженими  особами без юридичного оформлення замовлення вказаних документів у КП «МБТІ та РОН». Окрім того позивач зазначив, що посадові особи КП «ОМБТІ та РОН» порушили право позивачки на інформацію, не надавши їй відповіді на запит щодо особи, яка замовляла та отримувала  технічну документацію на вищезазначену квартиру. Позивач наполягає на тому, що протиправні дії посадових осіб КП «ОМБТІ та РОН»по виготовленню технічного паспорту  та витягу з державного реєстру на її квартиру порушили права позивачки та спричинили матеріальну  та моральну шкоду, а також залишили позивачку без  відповіді на звернення та не надали своєчасну та достовірну інформацію, чим створили умови для порушення прав власника. Протиправні дії призвели до постановлення незаконного рішення і потягнули втрату позивачкою нерухомого майна та спричинили моральну шкоду  та негативні, шкідливі для здоров’я  емоції, що є підставою для стягнення з посадових осіб КП «ОМБТІ та РОН»грошових коштів для часткового відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

           Представник позивача та позивач  до судового засідання не з’явилися, від позивача до суду 16 березня 2011 року (вхід. № 9408/2011) надійшла заява, в якій він просив розглядати справу за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами.

           Представник КП «ОМБТІ та РОН»проти задоволення позову заперечував, надавши до суду заперечення, в яких зазначив, що технічний паспорт та витяг з Реєстру прав власності  не є правовстановлювальними документами, на підставі яких виникає право власності та твердження позивача стосовно того, що зазначені документи слугували підставою для позбавлення останнього права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є необґрунтованими. Окрім того відповідач зазначив, що вимоги стосовно стягнення грошових коштів на відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підтверджені відповідними доказами спричинення позивачу матеріальної та моральної шкоди, а посилання останнього на те, що виготовлення технічного паспорту та надання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно порушило його права та спричинило матеріальну та моральну шкоду, оскільки сприяло постановленню незаконного рішення суду є необґрунтованими, в той час як рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23.08.2007 року залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції та набрало законної сили.

         Представник прокуратури м. Одеси до судового засідання не з’явився, від нього до суду 01.06.2011р. (вхід. №18552\2011) надійшов лист, в якому він просив розглядати справу за відсутності представника.

          Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилась, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином та завчасно, що підтверджується фактом направлення судом на адресу останньої: 65000, АДРЕСА_1 повісток про виклик до суду в адміністративній справі №2а11090/08/1570. Вказані повістки повернулись до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до ч.11. ст. 35 КАС України, поштове відправлення із повісткою, яке не вручене адресату з незалежних від суду причин, вважається врученою належним чином.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступні обставини та факти.

23.09.1996 року  між ОСОБА_3 та акціонерним товариством «Стікон»було укладено інвестиційний договір, згідно якого ОСОБА_3 придбала  квартиру АДРЕСА_1. На зазначену квартиру ОСОБА_3 одержала  Свідоцтво №711/97 від 24.11.1997 року  про право власності. До червня  1998 року зазначена квартира на праві приватної власності належала гр. ОСОБА_3. Для реєстрації права власності ОСОБА_3 складено технічну документацію, в т.ч. технічний паспорт.

19.06.1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали між собою договір  купівлі-продажу нерухомого майна  №165  19.06.1998 року на вищезазначену квартиру, який зареєстровано товарною біржою «Одеська універсальна товарна біржа».

На початку 2006 року ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 та ОСОБА_1, який є її рідним братом поставила питання про реєстрацію її сина –ОСОБА_20 на місце постійного проживання у квартиру АДРЕСА_1. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 довго не вирішували це питання , у лютому 2006 року з ініціативи ОСОБА_3 відбулась родинна нарада, де всі погодились на реєстрацію проживання її сина у вказаній квартирі. Згодом вони погодились переоформити квартиру на її батька –ОСОБА_1, тому для переоформлення квартири ОСОБА_1 звернувся до КП «ОМБТІ та РОН»за оформленням технічної документації на вказану квартиру на ОСОБА_2,  як на власника квартири, на що КП «ОМБТІ та РОН»оформило технічний паспорт на вказану квартиру на     ОСОБА_2, як на власника квартири

У технічному паспорті, який складено КП «ОМБТІ»та «РОН»06.03.2006 року вказано, що власником квартири є ОСОБА_2  на підставі договору купівлі-продажу №165 від 19.06.1998 рок. Через деякий час ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовились оформлювати вищевказану квартиру і на ОСОБА_6

У зв’язку з цим, у травні 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання договору купівлі продажу нерухомого майна №165 від 19.06.1998 року на квартиру АДРЕСА_1 недійсним та визнання права власності за нею на вказану квартиру.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 23.08.2007 року позов ОСОБА_3 задоволено та договір купівлі продажу нерухомого майна №165 від 19.06.1998 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зареєстровано товарною біржею «Одеська універсальна біржа товарів та послуг» визнано недійсним. Ухвалою апеляційного суду Одеської області  від 11.12.2007 року вказане рішення суду залишено в силі.

14.09.2007 року ОСОБА_2 звернулась до КП «ОМБТІ та РОН» (вхід. 9306 від 20.09.2007 року) з заявою про надання інформації стосовно того, хто замовляв технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 та чи є заява на замовлення цього документу та просила надати її копію, якщо така є.

Згідно листа КП «ОМБТІ та РОН»від 26.05.2008 року ОСОБА_2 повідомлено про те, що замовлення та виготовлення техпаспорту та витягу з реєстру прав власності на відчуження АДРЕСА_1 було подано ОСОБА_6 від ОСОБА_2, замовлення за даною адресою втрачено, відповідь згідно заяви було надано за телефоном громадянину ОСОБА_1 згідно довіреності від 07.06.2008 року за №4391.

Комісією  КП «ОМБТІ та РОН» на виконання доручення директора КП «ОМБТІ»та «РОН» від 22.05.2008 року про службове розслідування обставин, пов’язаних із замовленням, виготовленням та видачею технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 а також факту ненадання відповіді на звернення ОСОБА_2, яке надійшло до КП «ОМБТІ та РОН»20.09.2007 року, проведено перевірку фактів, викладених у запиті прокуратури м. Одеси від 14.05.2008р. вих. № 307-487-07, за наслідками якого складено акт службової перевірки від 05.06.2008 року.

Згідно висновку службового розслідування, комісією встановлено, що інженер-інвентаризатор Курдюкова О.М. незаконно виготовила роботу з технічної інвентаризації (виготовлення технічного паспорту від 06.03.2006 року та витягу від 10.03.2006 року про реєстрацію права власності не нерухоме майно для відчуження квартири АДРЕСА_1, чим порушила вимогу п.2.1 2 Посадової інструкції інженера-інвентаризатора (всіх категорій) відділу технічної інвентаризації), затвердженої директором КП «ОМБТІ»та «РОН»19.04.2005 року, відповідно до яких інженер-інвентаризатор отримує в роботу тільки належним чином оформлені та оплачені замовлення юридичних та фізичних осіб.

Перевіркою факту ненадання відповіді на звернення ОСОБА_2, яке надійшло до КП «ОМБТІ та РОН»20.09.2007 року та зареєстроване за №9306-10/981-П комісією встановлено, що відповідь на нього, відповідно до резолюції від 20.09.2007 року першого заступника директора Новіцької Н.В., було доручено надати начальнику відділу приймання та видачі замовлень Сидоровій О.А., яка самоусунулася від виконання доручення керівника та, не маючи відповідних владних повноважень  більш як через місяць (26.10.2007 року) передоручила виконання даного завдання начальнику відділу технічної інвентаризації №2 Лукянцевій Н.І. Остання безпідставно прийняла звернення ОСОБА_2 та передала його інженеру-інвентаризатору 3-ої категорії Курдюковій О.М., як безпосередньому виконавцю роботи , внаслідок чого відповідь на звернення своєчасно надана не була. В зв’язку з вищевикладеним, комісія прийшла до висновку, що інженер-інвентаризатор 3-ої категорії Курдюкова О.М. та начальник відділу приймання та видачі замовлень Сидорова О.А. допустили порушення трудової дисципліни та заслуговують на притягнення до дисциплінарної відповідальності, яка не може бути застосована у зв’язку із закінченням строків, встановлених ст. 148 КЗпП України.

Позивач неодноразово зверталася зі скаргами до прокуратури щодо здійснення заходів прокурорського реагування з притягненням винних осіб до відповідальності та надання відповідної інформації.  За зазначеними скаргами було проведено відповідні перевірки, за висновками яких в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

Не погоджуючись з діями посадових осіб КП «ОМБТІ та РОН», позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати їх протиправними, зобов’язати вчинити певні дії та стягнути грошові кошти на відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове  задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України, "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 року (далі Закон № 1952-IV)  визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно ст. 28 Закону України № 1952-IV  (редакція статті чинна на момент виникнення спірних правовідносин) відомості про зміст документів, що підтверджують (посвідчують) правочини щодо нерухомого майна, узагальнені відомості про речові права окремої особи на нерухоме майно, а також витяги з Державного реєстру прав, що містять відомості про встановлення, зміну чи припинення речових прав на нерухоме майно, надаються органами державної реєстрації лише: власнику (власникам) нерухомого майна, його спадкоємцям (правонаступникам - для юридичних осіб) або особам, на користь яких вчинено обмеження, чи іншим суб'єктам речового права; органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законами; бюро кредитних історій на їх запит щодо інформації Державного реєстру прав, передбаченої частиною першою цієї статті, в електронному вигляді (у форматі бази даних), у разі наявності письмової згоди юридичних, фізичних осіб - власників нерухомого майна.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127  (далі Інструкція N 127)   затверджено Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, згідно п.1.7 якої для проведення інвентаризаційних робіт з юридичними особами укладаються договори, а з фізичними - замовлення-зобов'язання.

Відповідно п.3.1 Інструкції N 127, роботи з інвентаризації повинні здійснюватися за обов'язковою участю власника (власників) будинків, у присутності якого (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі, з обов'язковим підписанням цих документів власником (власниками).

Проаналізувавши вказані норми Закону, суд приходить до висновку що виготовлення технічного паспорту та витягу з реєстру  та проведення всіх інвентаризаційних дій можливо лише за заявою власника або уповноваженої ним особи на підстав довіреності.

Судом встановлено, що на момент виготовлення технічного паспорту станом на 06.03.2006 року на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно виписки з реєстру на нерухоме майно №10053943 від 10.03.2006 року, власником квартири була ОСОБА_2

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами службового розслідування, проведеного комісією КП «ОМБТІ та РОН»та матеріалами перевірки, проведеною прокуратурою міста Одеси щодо законності складання технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, що при здійсненні роботи з технічної інвентаризації (виготовленні технічного паспорту від 06.03.2006 року та витягу від 10.03.2006 року  про реєстрацію права власності на нерухоме майно для відчуження квартири АДРЕСА_1)  інженером-інвентаризатором 3-ої категорії відділу технічної інвентаризації КП «ОМБТІ та РОН»порушено вимоги п.2.1 «Посадової інструкції інженера-інвентаризатора (всіх категорії) відділу технічної інвентаризації, яка затверджена директором КП «ОМБТІ та РОН»19.04.2005 року, що є порушенням трудової дисципліни, а як наслідок - підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян»№393/96-ВР від 02.10.1996 року громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. 

Статтею 20 закону України №393/96-ВР встановлено терміни розгляду звернень громадян. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Судом встановлено, що відповідь на звернення громадянки ОСОБА_2 від 14.09.2007 року було надано лише в травні 2008 року, що є порушенням права позивачки на інформацію, в зв’язку з чим суд зобов’язує відповідача –КП «ОМБТІ та РОН»відновити право ОСОБА_2 на інформацію.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним технічного паспорту та витягу з державного реєстру від 06.03.2006 року на квартиру АДРЕСА_1, судом встановлено наступне.

Рішенням Приморського суду міста Одеси від 23.08.2007 року позов ОСОБА_3 задоволено: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.06.1998 року №165, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який зареєстрований товарною біржою «Одеська універсальна біржа товарів та послуг»визнано недійним; визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Згідно статті 10 Закону України № 1952-IV інформаційне забезпечення Державного реєстру прав складає база даних обліку земельних ділянок та іншого нерухомого майна, правочинів щодо нерухомого майна;  дані технічної інвентаризації об'єктів нерухомості;  кадастрові плани земельних ділянок;  інформація про реєстраційні справи;  база даних заяв про державну реєстрацію прав та їх обмежень; база даних запитів щодо зареєстрованих прав та їх обмежень.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені в Законі України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, “Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р., “Інструкції  про порядок проведення технічної інвентаризації”, затвердженій наказом Держбуду України від  24.05.2001 р. № 127.

Технічний паспорт –документ, який складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна та містить основні відомості про нього. Техпаспорт не є правовстановлювальним документом, не породжує будь-яких прав та обов’язків та виготовлення  технічного паспорту від 06.03.2007 року не спричинило порушення прав позивача, у зв’язку з чим в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно п. 5.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюста № 7/5 від 07.02.2002р., витяг є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі.

Враховуючи, що витяг від 06.03.2007 року з урахуванням вищенаведених приписів є недійсним з 07.06.2007р., суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання останнього недійсним.

Стосовно позовних вимог про стягнення з посадових осіб КП «ОМБТІ та РОН»грошових коштів для часткового відшкодування моральної та матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

           Відповідно до ст. 56  Конституції України, кожен має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

          Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

        Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода відшкодовується у разі, якщо її завдано неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

         Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

         Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

          Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушення права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

        Позивачем не зазначено та не доведено в чому саме полягає завдана їй моральна шкода та не наведено жодних обґрунтувань з приводу її розміру, тому підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди судом не встановлено.

       Суд не приймає до уваги вимоги позивача щодо винесення окремої ухвали відносно притягнення до відповідальності винних осіб з огляду на те, що стаття 166 Кодексу адміністративного судочинства України визначає можливість суду першої інстанції відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності. Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

          Отже, виходячи з змісту вказаної статті, постановлення окремої ухвали - це є правом суду, а не його обов'язком. З урахуванням викладеного суд не вбачає за доцільне постановлення окремої ухвали щодо посадових осіб  за результатами розгляду цієї справи, право прийняття якої судом під час розгляду справи, передбачене статтею 166 КАС України. З урахуванням вищезазначеного, дані вимоги позивача не підлягають задоволенню.

         Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб’єктів владних повноважень можуть бути покладені обов’язки щодо забезпечення виконання рішення та відповідно ч. 2 зазначеної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

         Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення у адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

         Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          Згідно зі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених положеннями ст. 72 цього Кодексу. В свою чергу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            Згідно ст. 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

          Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав  та інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і  службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі  законодавства,  в тому числі на виконання делегованих повноважень.

        В зв’язку з викладеним, надавши правову оцінку всім обставинам справи, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

       Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:          

           Адміністративний позов ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 до комунального підприємства «ОМБТІ та РОН» та Прокуратури м. Одеси, за участю третьої особи ОСОБА_3,- задовольнити частково.

           Визнати дії комунального підприємства «ОМБТІ та РОН»по виготовленню технічного паспорту та витягу з державного реєстру на квартиру АДРЕСА_1 протиправними.

            Зобов’язати комунальне підприємство «ОМБТІ та РОН» відновити право ОСОБА_2 на інформацію та надати письмову відповідь ОСОБА_2 про те, ким замовлялися технічний паспорт та витяг з державного реєстру від 06.03.2006 року на  квартиру АДРЕСА_1 та хто отримував вказані документи і чим це підтверджено.

         Стягнути з комунального підприємства «ОМБТІ та РОН» на користь ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1,70 грн.

          Зобов’язати комунальне підприємство «ОМБТІ та РОН»відповідно до ст. 267 КАС надати звіт про виконання судового рішення у тримісячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

         В решті позовних вимог, - відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку  та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

           Постанова набирає законної сили в порядку  та в строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя:

10 червня 2011 року