Справа №2-2665/11р.

                                                           РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                    

03 червня 2011р.                                                                                м. Маріуполь

          Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді  Помогайбо В.О., при секретарі –Колпаковій К.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пасажирського вагонного депо Маріуполь про поновлення на роботі, визнання контрактів недійсними, відміну наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди спричиненим незаконним звільненням, суд -

   ВСТАНОВИВ:

          У квітні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, визнання контрактів недійсними, відміну наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди спричиненим незаконним звільненням.

          У судовому засіданні позивач підтримав доводи своєї позовної заяви та пояснив, що з 29.10.2001 року працював у Пасажирському вагонному депо Маріуполь по контракту провідником пасажирських вагонів.

          01.12.2006 року він був переведений на посаду начальника пасажирського поїзду участку 2 групи по контракту. У цей же день був укладений контракт з Пасажирським вагонним депо Маріуполь №81.

          04.03.2011р. при перевiрцi поїзду №70 сполученням «Львів –Маріуполь»під його керівництвом на дільниці Красне –Тернопіль, ревізорами Львівської залізниці було виявлено у вагоні №1/27879, який обслуговував провідник ОСОБА_4, провіз трьох безквиткових пасажирів; у вагоні №3/23937, який обслуговував провідник пасажирського вагона ОСОБА_5, провіз одного безквиткового пасажира; у вагоні №9/05636, який обслуговував провідник пасажирського вагона ОСОБА_6, провіз одного безквиткового пасажира; у вагоні №10/16869, який обслуговував провідник пасажирського вагона ОСОБА_7, провіз двох безквиткових пасажирів.

          На підставі наказу від 30.03.2011р. №167/ОС він був звільнений за порушення вимог п. 1.2.4. «Посадової інструкції начальника пасажирського поїзда №ЦЛ –0003», що у відповідності з п. 18в контракту №81 від 01.12.2006 року є підставою для його дострокового припинення яке виявилось у неоформлені проїзду безквиткових пасажирів.

Вважає що його звільнили незаконно, так як адміністрацією Пасажирського вагонного депо Маріуполь при винесені наказу про звільнення порушені вимоги, ст. ст. 8, 92 Конституції України, ст. ст. 2, 9 Кодексу законів про працю України, п. 15 Положення про дисциплінарну відповідальність робітників залізничного транспорту затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року №55, п. 5 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті на роботу затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №170 від 19.03.1994 року., п. 7.22. правил перевозки пасажирів, багажу, грузобагажу та пошти залізничним транспортом України затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв*язку України №1196 від 27.12.2006 року (зареєстрований Міністерством юстиції України №31013577 від 04.04.2007 року). Про порушення свого права пов,язаного з незаконністю п. 18в контракту він дізнався у квітні 2011р. при зверненні до адвоката за юридичною допомогою. Крім того, вважає, що він належно виконував трудові обов,язки, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Просив, поновити строк для звернення до суду, визнати контракти №727 від 25.10.2001 року, №319 від 26.10.2004 року, №81 від 01.12.2006 року недійсними, відмінити наказ про його звільнення, поновити його на роботі на попередній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати п. 18в контракту №81 від 01.12.2006 року недійсним, відмінити наказ про його звільнення за №167/ОС від 30.03.2011 року,, поновити його на роботі на попередній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

          Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 був звільнений з законних підстав, згідно контракту, так як несвоєчасно оформив проїзні та перевізні документи пасажирам, що підтверджується актом ревізії ревізорів Львівської залізниці від 04.03.2011 року. При цьому зазначив що розірвання контракту з ОСОБА_1  не є дисциплінарним стягненням передбаченим ст. 147 КЗПП України та просив суд у позовних вимогах відмовити.

          Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

          Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивач з 29.10.2001р. працював у Пасажирському вагонному депо Маріуполь провідником пасажирських вагонів. 01.12.2006 року він був переведений на посаду начальника пасажирського поїзду участку 2 групи по контракту. У цей же день був укладений контракт з Пасажирським вагонним депо Маріуполь №81.

          На підставі наказу від 30.03.2011р. 167/ОС він був звільнений за порушення вимоги п. 1.2.4. «Посадової інструкції начальника пасажирського поїзда №ЦЛ –0003», та передбачених п. 18в контракту від 01.12.2006 року яке виявилось у неоформлені проїзду безквитковим пасажирам.

Однак вищевказані обставини, які були підставою для звільнення необґрунтовані, тому що згідно з «Посадової інструкцією начальника пасажирського поїзда»таких обов*язків у п. п. 1.2.4. не передбачено.

При цьому акт ревізії складений ревізорами Львівської залізниці за події які здійснились 04.03.2011г. був  складений з порушеннями.

Згідно п. 7.22. правил перевозки пасажирів, багажу, грузобагажу та почти залізним транспортом України затверджених наказом Міністерства транспорту та зв*язку України №1196 від 27.12.2006 року (зареєстрований Міністерством юстиції України №31013577 від 04.04.2007 року)  у виключних випадках з дозволу начальника поїзду дозволяється посадка пасажирів у поїзд, якщо вони не встигли здобути проїзні документи у касі.

При цьому посадка дозволяється з подальшим оформленням проїзду на протязі 1 години з моменту відправлення поїзду з пунктом формування. Штрафи при цьому не стягуються.

З моменту відправлення поїзда ревізори Львівської залізниці своїми діями порушили правила перевозки пасажирів, багажу, грузобагажу та почти залізним транспортом України так як не дали спроби начальнику поїзду оформити безквиткових пасажирів, так як почали перевірку до закінчення 1 години. В актах ревізії, ревізорами - інспекторами Львівської залізниці не вказаний час початку та закінчення проведення перевірки, а тільки дата та назва участку перевірки Красне –Тернопіль. Данні обставини частково підтверджуються поясненнями провідника ОСОБА_7 представлені відповідачем.

При винесені наказу про звільнення адміністрація Пасажирського вагонного депо Маріуполь не взяла до уваги ці обставини.

          Згідно ч. 3 ст. 21 КЗПП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов,язки і відповідальність сторін (в тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці робітника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

          При цьому у п. 3 Постанови КМ України від 19.03.1994 р. №70 (з наступними змінами і доповненнями) «Про порядок застосування контрактної форми трудового договору», вказано що прийняття (наймання) робітника шляхом укладання з ним контракту роботодавцем, може здійснюватися у випадках, прямо передбачених законом. П. 5 передбачає, що умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

          Згідно з вимогами ст. 9 КЗПП України умови договорів  про  працю, які   погіршують  становище працівників  порівняно  з  законодавством  України  про  працю,  є недійсними.

          Відповідно до ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про залізничний транспорт», робітники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

          Згідно з п. 15 Положення про дисциплінарну відповідальність робітників залізничного транспорту затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 26.01.1993 року № 55 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується за порушення дисципліни, наслідки якої загрожують безпеці руху поїздів, життю та здоров*ю громадян та к категоріям робітників перелічених у додатку к цьому положенню.

При цьому у додатку к цьому положенню не вказані підстави для звільнення начальника пасажирського поїзду за не оформлення проїзду безквиткових пасажирів.

Доводи представника відповідача що розірвання контракту на підставі п. 18в не є дисциплінарним стягненням не може братись до уваги тому що позивач був звільнений за порушення своєї посадової інструкції, де у п. 1 розділу IV вказано що начальник поїзду несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов*язків в межах визначених чинним законодавством про працю.

          Таким чином п. 18в контракту №81 від 01.12.2006 року укладеного між ОСОБА_1 та Пасажирським вагонним депо Маріуполь не відповідає вимогам вищевказаних законів та нормативно –правових актів та погіршує положення робітника тому як передбачає додаткові обставини для звільнення не передбачені діючим законодавством України.

          Вимоги позивача, про визнання п. 18в контракту недійсним, відміні наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню в повному обсязі, так як його права порушені відповідачем і підлягають захисту.

          На підставі п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою Постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100 сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача за період з 30.03.2011р. по 07.06.2011р. та складає 6653,38 гривень.

          Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що незаконним звільненням позивача завдана моральна шкода у вигляді переживань і страждань. З урахуванням конкретних обставин справи, характеру дій відповідача, наведених позивачем обґрунтувань, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.

          Беручи до уваги що при подачі позовної заяви позивач був звільнений від сплати держмита та його вимоги задоволені, то судовий сбір в розмірі 59,50 грн. (51+8,50), а також збір з інформаційне –технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень підлягають стягненню з відповідача.

          Керуючись ст. ст. 60, 209, 212, 213, 215, 367 ЦПК України, ст. 2, ст. 9, ч. 3 ст. 21, КзпП України, ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про залізничний транспорт»п.п. 3, 5 Постанови КМ України від 19.03.1994 р. №170, Постанови КМ України від 08.02.1995р. №100, п. 15 Постанови КМ України №55 від 26.01.1993 року, суд -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Пасажирського вагонного депо Маріуполь про поновлення на роботі, визнання контрактів недійсними, відміні наказу, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди спричиненим незаконним звільненням - задовольнити частково.

          Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

          Визнати недiйсним п. 18в контракту №81 від 01.12.2006р. укладений між ОСОБА_1 та Пасажирським вагонним депо Маріуполь

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 та відмінити наказ №167/ОС від 30.03.2011р., поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника пасажирського поїзда участку 2 групи у Пасажирському вагонному депо Маріуполь Донецької залізниці.

          Стягнути з Пасажирського вагонного депо Маріуполь на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі  6653,38 гривень та  відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень

          Стягнути з Пасажирського вагонного депо Маріуполь на користь держави державне мито в розмірі 59,50 гривень та збір з інформаційне –технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень

          Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню

          На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Жовтневий суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

          Суддя:                                                            В.О. Помогайбо