Справа № 2-2242/11р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011р.                                                                                м. Маріуполь

          Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Помогайбо В.О., при секретарі Колпаковій К.О.,  за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Пасажирського вагонного депо Маріуполь про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, суд -

   ВСТАНОВИВ:

          У березні 2011 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням.

          У судовому засіданні позивачка підтримала доводи своєї позовної заяви та пояснила, що з 07.08.1984 року працювала в Пасажирському вагонному депо Маріуполь по безстроковому трудовому договору провідником пасажирських вагонів.

          26.05.2000р. з ініціативи адміністрації, з нею був укладений трудовий контракт на п,ять років. 20.05.2005 року контракт був продовжений ще на п,ять років. 07.04.2010р. був укладений ще один контракт, на пiдставi якого позивачка була звільнена з посади.

          31.01.2011р. на ст. Казача Лопань у поїзді №78 сполученням Маріуполь –Москва у вагоні №12 робітниками митного контролю було знайдено не задекларований товар, у мiжпотолочнiй порожнині вагону –ресторану який вона як провідник не обслуговувала.

На підставі наказу від 16.02.2011р. №82/ОС вона була звільнена за порушення прикордонних та митних правил, що у відповідності з п. 18б контракту №88 від 07.04.2010 року є підставою для його дострокового припинення.

Вважає що її звільнили незаконно, тому що адміністрацією Пасажирського вагонного депо Маріуполь, при винесені наказу про звільнення, порушені вимоги, ст. ст. 8, 92 Конституції України, ст. 9  Кодексу законів про працю України, п. 15 Положення про дисциплінарну відповідальність робітників залізничного транспорту затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1993 року №55, п. 5 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті на роботу затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №170 від 19.03.1994 року. Вважає, що її звільнили незаконно, тому що з нею раніше був укладений безстроковий трудовий договір, тому контракт з нею не міг бути укладений, і вона не могла бути звільнена з підстав передбачених контрактом. Про порушення свого права пов,язаного з укладенням контракту, вона дізналася у березні 2011р. при зверненні за юридичною допомогою до адвоката. Крім того, вважає, що вона належно виконувала трудові обов,язки, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася. Просила визнати недійсними контракти, визнати незаконним та відмінити п. 1.1, та п 1.2. наказу №7/Д від 03.02.2011 року в частині повідомлення про дострокове розірвання контракту, наказ про її звільнення, поновити її на роботі на попередній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

          У судовому засiданнi позивачка уточнила свої позовні вимоги, та просила визнати недійсними контракти №188 від 26.05.2000р, №201 від 20.05.2005 р, №88 від 07.04.2010 р визнати незаконним та відмінити наказ про її звільнення №82/ОС від 16.02.2011 року, поновити її на роботі на попередній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13090, 49 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

          Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що ОСОБА_1 була звільнена з законних підстав, згідно контракту, тому що порушила митні та прикордонні правила та свої трудові обов,язки, про що свідчить постанова Київського районного суду м. Харків від 09 березня 2011 року про притягнення її до адміністративної відповідальності. Укладення з нею контракту не порушує її прав, і це передбачено законом. Просив у позовних вимогах відмовити.

          Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

          Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивачка з 07.08.1984р. за безстроковим трудовим договором працювала у Пасажирському вагонному депо Маріуполь провідником пасажирських вагонів.

          26.05.2000р. з нею було укладено трудовий контракт №188 на строк до 26.05.2005р.

          Потім з позивачкою був продовжений контракт №201 до 26.05.2010р., а  07.04.2010р. було укладено контракт  №88 на пiдставi якого вона була звільнена.

          На підставі наказу №82/ОС позивачка звільнена з роботи за п. 8 ст. 36 КЗПП України за порушення прикордонних та митних правил, що на підставі п. 18 –б контракту є підставою для його розірвання.

          Згідно ч. 3 ст. 21 КЗПП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов,язки і відповідальність сторін (в тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці робітника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

          Відповідно до п. 3 Постанови КМ України від 19.03.1994 р. №70 (з наступними змінами і доповненнями) «Про порядок застосування контрактної форми трудового договору», прийняття (наймання) робітника шляхом укладання з ним контракту роботодавцем, може здійснюватися у випадках, прямо передбачених законом. П. 5 передбачає, що умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

          Згідно до ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про залізничний транспорт», робітники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

          Посада провідника пасажирського поїзду входить до переліку категорій і посад робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, на підставі Постанови КМ України від 15.07.1997р. №764.

          При цьому відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р.(із наступними змінами та доповненнями), власник або уповноважений ним орган може вимагати від робітника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗПП України недійсним умови праці за контрактом, які погіршують становище працівника порівняно з законодавством України.

          Таким чином, суд дійшов до висновків, що позивачка працювала у відповідача з 1984 року за безстроковим трудовим договором і підстав для переукладення з нею трудового договору і укладання контракту на п,ять років не було. Вищевказаними нормативно –правовими актами не передбачено укладення адміністрацією контракту з працівниками, з якими раніше укладено безстроковий трудовий договір, тому її звільнення проведено незаконно.

          Крім того згідно з п. 15 Положення про дисциплінарну відповідальність робітників залізничного транспорту затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 26.01.1993 року № 55 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовується за порушення дисципліни, наслідки якої загрожують безпеці руху поїздів, життю та здоров,ю громадян та до категорій робітників, перелічених у додатку до цього положення.

При цьому у додатку до цього положення не вказані підстави для звільнення провідника пасажирського поїзду за порушення прикордонних та митних правил. Тому у адміністрації не було підстав для звільнення позивачки, тому що п. 18-б контрактів не відповідають вимогам Положення про дисциплінарну відповідальність робітників залізничного транспорту затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 26.01.1993 року № 55.

          Таким чином контракти укладені між ОСОБА_1 та Пасажирським вагонним депо Маріуполь не відповідають вимогам вищевказаних законів та нормативно –правовим актам, тому що погіршують положення робітника та передбачають додаткові обставини для звільнення не передбачені діючим законодавством України.

          Згідно з п. 20 контракту з ОСОБА_1 за №88 від 07 квітня 2010р.  при достроковому розірванні контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань, передбачених контрактом, він розривається з попередженням відповідно сторони за два тижні. Доводи відповідача про те, що позивачка була повідомлена за два тижні про своє звільнення не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються тим, що акт не міг передувати наказу. Зі змісту акту вбачається, що він був надісланий на виконання наказу від 03.02.2011 року, тому 02.02.2011 року у адміністрації не було необхідності в здійсненні будь яких дій по відношенню до ОСОБА_1, тому як наказу не існувало. У зв,язку з чим є підстави вважати, що акт складено з порушенням закону. Крім того діючим законодавством не передбачено порядку складення таких актів.

          Вимоги позивачки про визнання трудових контрактів недійсними, відміну наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, підлягають задоволенню в повному обсязі, тому що її права порушені відповідачем і підлягають захисту.

          На підставі п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою Постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100 сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивачки за період з 16.02.2011р. по 07.06.2011р. складає 13090, 49 грн.

          Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що незаконним звільненням позивачці завдана моральна школа у вигляді переживань і страждань. З урахуванням конкретних обставин справи, характеру дій відповідача, наведених позивачем обґрунтувань, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 гривень.

          Беручи до уваги що при подачі позовної заяви позивачка була звільнена від сплати держмита та її вимоги задоволені, то судовий збір в розмірі 59,50 грн (51+8,50), а також збір з інформаційне –технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень підлягають стягненню з відповідача.

          Керуючись ст. 60, 209, 212, 213, 215, 367 ЦПК України, ст, 9, ч. 3 ст. 21, КзпП України, ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про залізничний транспорт»п.п. 3,5 Постанови КМ України від 19.03.1994 р. №170, Постанови КМ України від 15.07.1997 р. №764, п.п. 2, 8, 10, Постанови КМ України від 08.02.1995р. №100, п. 15 Постанови Кабінета Міністрів №55 від 26.01.1993 року, п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 р., суд -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_4 до Пасажирського вагонного депо Маріуполь про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та моральної шкоди у розмірі 5000 грн, спричиненої незаконним звільненням  - задовольнити частково.

          Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду про визнання контрактів №188 від 26.05.2000р., №201 від 20.05.2005р., №88 від 07.04.2010р. недійсними

          Визнати недійсним контракт №188 від 26.05.2000р. укладений між ОСОБА_1 та Пасажирським вагонним депо Маріуполь

          Визнати недійсним контракт №201 від 20.05.2005р. укладений між ОСОБА_1 та Пасажирським вагонним депо Маріуполь

          Визнати недійсним контракт №88 від 07.04.2010р. укладений між ОСОБА_1 та Пасажирським вагонним депо Маріуполь

          Визнати незаконним звільнення ОСОБА_4 та відмінити наказ №82/ОС від 16.02.2011р., поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідника пасажирського поїзду у Пасажирському вагонному депо Маріуполь Донецької залізниці.

          Стягнути з Пасажирського вагонного депо Маріуполь Донецької залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі  13090, 49 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 гривень

          Стягнути з Пасажирського вагонного депо Маріуполь Донецької залізниці на користь держави, державне мито в розмірі 59,50 гривень та збір з інформаційне –технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень

          Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню

          На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Жовтневий суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя:                                                                                В.О. Помогайбо