ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2008                                                                                   Справа № 8/83  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сизько І. А. (доповідача)

суддів: Тищик І.В., Чоха Л.В.  

при секретарі судового засідання: Врона С.В.

представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Гарант-Цукор”  на рішення  господарського суду Кіровоградської області   від  07.11.07р. у справі №8/83

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Укртрансдизель”, м.Христинівка Черкаської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Гарант-Цукор”, м.Кіровоград,

про стягнення 46242,77грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007р. товариство з обмеженою відповідальністю “Укртрансдизель” звернулося до  господарського суду Дніпропетровської області  з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Гарант-Цукор” про стягнення боргу 39400 грн. за проданий дизель згідно з договором  купівлі продажу №05/06-ЖТ від 04.08.06р., 5598,61грн. інфляційних втрат, 1244,16грн. –3% річних за період з 1 вересня 2006р по 20 вересня 2007р.(з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 31).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 07.11.07р. (суддя Наливайко Є.М.) по справі №8/83 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" 44998,61 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 1244,16 грн., а також 462,42грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що в порушення ст.ст. 526, 655 Цивільного кодексу України відповідачем зобов’язання по оплаті товару в установлений договором строк не виконані.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 07.11.07р. у справі №8/83 та прийняти нове рішення, яким відмовити товариству з обмеженою відповідальністю “Укртрансдизель” у задоволенні позовних вимог. Скаржник посилається на ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України, а також на те, що сторони у договорі не вказали, що є моментом передачі товару.  

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №8/83 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Позивачем на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надіслано клопотання про розгляд справи без участі представника товариства з обмеженою відповідальністю  “Укртрансдизель” (а.с. 71).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. 61, 74).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

04.08.2006р. товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансдизель" (Продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор" (Покупець) уклали договір купівлі-продажу № 05/06-ЖТ.

За умовами даного договору Продавець зобов'язався передати, а Покупець оплатити та прийняти дизель 6ЧН21/21 у кількості 1 штука на суму 152400,00грн. ( а.с. 11).

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що моментом передачі товару вважається дата підписання двохстороннього акта приймання - передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 23.08.06р., товариством з обмеженою відповідальністю   "Укртрансдизель" передано товариству з обмеженою відповідальністю  "Агро-Гарант-Цукор" дизель 6ЧН21/21 (Д211) 1985 року випуску. Дизель встановлений на тепловоз та відрегульований за технічними параметрами. Сторони претензій одна до одної не мають. Акт підписаний представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками підприємств (а.с. 15).

Порядок розрахунків за товар визначений розділом 3 договору, відповідно до якого розрахунок проводиться на умовах 50% передоплати товару. Залишкова вартість товару сплачується на протязі 5 банківських днів з дня передачі товару Покупцю.

09.08.06р. Відповідачем на виконання умов договору здійснено попередню оплату у розмірі 75000 грн. на рахунок Позивача (а.с.16).

11.09.06р. в рахунок погашення залишкової вартості товару Відповідачем перерахована сума у розмірі 38000 грн. (а.с.17)

Залишок боргу складає 39400 грн.

Таким чином, Відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати товару в установлений договором строк не виконані. Доказів перерахування коштів у повному обсязі Відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Вимогами частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до змісту пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між позивачем та відповідачем по справі укладено договір купівлі-продажу, загальні положення якого регламентовані главою 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

Умовами розділу 5 договору купівлі-продажу від 04.08.06р. передбачено, що за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність у відповідності з законодавством України, відшкодовуючи потерпілій стороні збитки.

Згідно ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення 44998,61грн. боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 1244,16грн. також є обґрунтованими та цілком вірно задоволені господарським судом.

Стосовно посилань скаржника на ст.664 Цивільного кодексу України щодо моменту передачі товару, слід зазначити, що відповідно до підпункту 2.3 п.2 договору моментом передачі товару вважається дата підписання двостороннього акту приймання-передачі, який є невід’ємною частиною договору. Двохсторонній акт приймання-передачі від 23.08.06р. повністю відповідає умовам договору та чинного законодавства, підписаний обома сторонами та скріплений печатками. Крім того, скаржником не спростовується факт отримання товару за угодою.

Щодо порушення господарським судом норм процесуального права, то відповідно до поштового повідомлення та повідомлення суду відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (а.с. 21, 47).

Таким чином, апеляційна скарга не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Гарант-Цукор”, м. Кіровоград, залишити  без задоволення.

Рішення  господарського суду Кіровоградської області від 07.11.2007 року у справі №8/83 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

          

Головуючий суддя

І.А. Сизько

Суддя

І.В. Тищик

Суддя

Л.В. Чоха