Справа № 2-а-463/2011 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

23 травня  2011 року                                      Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді:                                  Подліпенця Є.О.,

при секретарі:                                                  Темір В.В,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Володарське справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до інспектора ДПС роти ДПС ВДАІ м. Маріуполя в особі прапорщика міліції ОСОБА_2 про скасування постанови в справі  про адміністративне правопорушення серії АН № 902070 від 16.04.2011 року та протоколу про адміністративне правопорушення серії АН1 № 286948 від 16.04.2011 року,-

      В С Т А Н О В И В :

     Позивач звернувся до суду з даним позовом вказуючи, що постановою про адмінправопорушення від 16.04.2011 року, його визнано винним у скоєнні адмінправопорушення  передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП  за  порушення ПДР України, а саме за те, що він 16.04.2011 року о 12-00 год.  керуючи  автомобілем ГАЗ, д/з АН 1997 НЕ в м. Маріуполі на перехресті пр.-т. Карпова –Стан 1700 рухався на жовтий сигнал світлофора.  З даною постановою він незгоден, оскільки ПДР він керуючи автомобілем не порушував.  Рухався в м. Маріуполь по пр-т.            Карпова –Стан 1700 на невеликій швидкості, перед світлофором, у мить коли миготливий зелений сигнал світлофора змінився на жовтий, він виїхав на перехрестя. Щоб не вдаватись до екстреного гальмування та не створювати аварійно-небезпечну ситуацію на перехресті, він звільнив перехрестя, чим виконав вимоги п. 8.11 ПДР. Крім того, п. 16.8 ПДР зобов’язує водія, який виїхав на перехрестя на зелений сигнал світлофору закінчити маневр незважаючи на сигнал світлофору на виїзді. Саме такі дії були ним виконані, аварійної ситуації своїми діями він не створював. Свої дії він вважає крайньою необхідністю, за яку адміністративна відповідальність не настає. Крім того інспектор ДПС ОСОБА_2 вів відеозапис приладом «Візир», в зв’язку з чим притягнути його лише на підставі показань технічного засобу до адміністративної відповідальності за правопорушення виявлене та зафіксоване за допомогою приладу «Візир», співробітники ДАІ не мали права. Просить  скасувати постанову в справі  про адміністративне правопорушення серії АН № 902070 від 16.04.2011 року та протокол про адміністративне правопорушення серії АН1 № 286948 від 16.04.2011 року.

     Позивач ОСОБА_1 в  судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні. Суду пояснив, що він керуючи транспортним засобом ПДР не порушував. Свої дії він вважає крайньою необхідністю, за яку адміністративна відповідальність не настає, однак співробітник ДАІ безпідставно склав на нього протокол, з яким він був не згоден та виніс оскаржувану постанову.  Крім цього на зазначеному перехресті світлофор працює з порушенням встановленого госту, а саме  моргання зеленого сигналу продовжується 2 с. замість встановлених 3 –х с., що і вбачається з відеозапису зробленого ним.

     Відповідач інспектор ДПС роти ДПС ВДАІ м. Маріуполя  прапорщик міліції ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. Пояснив, що позивачем дійсно було порушено вимоги п.8.7.3.г ПДР України і дане правопорушення було зафіксовано приладом «Візир» за що на позивача було складено адмінпротокол та притягнуто до адмінвідповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП шляхом винесення постанови яку оскаржує позивач.

    Ознайомившись з позовною заявою, вислухавши пояснення позивача, відповідача,  дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі з наступних підстав.  

    Відповідно до ст.288 КУпАП  постанова посадової особи по справі про адмінправопорушення може бути оскаржена у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАСУ), з особливостями визначеними КУпАП.  Виходячи з правового змісту цих вимог законодавства, передбачено, що даний позов розглядається в порядку та відповідно до вимог КАС України, з урахуванням особливостей визначених КУпАП.

     Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

     Згідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про противоправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріалі, які можуть бути використані, як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

     В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови по справі  про адміністративне правопорушення серії АН № 902070 від 16.04.2011 року  позивача визнано винним у скоєнні адмінправопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП за порушення п.8.7.3 (г)  ПДР України, а саме за те, що він 16.04.2011 року о 12-00 год.  керуючи  автомобілем ГАЗ, д/з АН 1997 НЕ в           м. Маріуполі на перехресті пр.-т. Карпова –Стан 1700 рухався на жовтий сигнал світлофора та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

    Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АН1 № 286948 від 16.04.2011 року складеного інспектором ДПС роти ДПС ВДАІ м. Маріуполя  прапорщиком  міліції ОСОБА_2 вбачається, що позивач ОСОБА_1  16.04.2011 року о 12-00 год.  керуючи  автомобілем ГАЗ, д/з АН 1997 НЕ в  м. Маріуполі на перехресті пр.-т. Карпова –Стан 1700 рухався на жовтий сигнал світлофора і дане правопорушення було зафіксовано приладом «Візир»0807173. Згідно пояснень ОСОБА_1  зазначених в даному протоколі,  він провину в адмінправопорушенні     не   визнав, оскільки зазначив, що з його боку порушення не було.

    Згідно п.8.7.3. (г)  ПДР України жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

    Як зазначено у протоколі та постанові по справі про адмінправопорушення ОСОБА_1                   порушив вимоги данного пункту  ПДР України, за що відповідно до ст.122 ч.2 КУпАП був підданий  адмінстягненю у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., т.б. в межах встановлених санкцією даної статті.

    Відмовляючи у задоволенні  вимоги позивача про скасування постанови по справі про адмінправопорушення,  суд виходив з того, що з відеозапису зробленого відповідачем вбачається рух  автомобілю позивача на перехресті  на забороняюче жовте світло світлофора за фактом якого було складено адмінпротокол та винесена постанова про притягнення позивача до адмінвідповідальності.  

    Таким чином суд вважає доведеним з боку відповідача, що позивач порушив правила проїзду на забороняючий сигнал світлофора,  що підтверджується відеозаписом зробленим працівником ДАІ і дослідженим у судовому засіданні поясненнями відповідача та протоколом про адмінправопорушення,  який є належним доказом в даній справі.  

    Щодо вимоги позивача про скасування адмінпротоколу складеного відносно нього відповідачем, то суд вважає, що даний адмінпротокол не є актом індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень і є лише доказом при розгляді адмінсправи, а тому не може бути предметом розгляду даної справи в зв’язку з чим і в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.      

    Суд критично ставиться до стверджень позивача та не приймає до уваги його  доводи, про те, що  він порушень ПДР України не допускав, у мить коли миготливий зелений сигнал світлофора змінився на жовтий, він виїхав на перехрестя і щоб не вдаватись до екстреного гальмування та не створювати аварійно-небезпечну ситуацію на перехресті, він звільнив перехрестя, чим виконав вимоги п. 8.11 ПДР, оскільки у позивача була можливість відобразити дані обставини у протоколі, та розцінює їх, як засіб ухилитися від адмінвідповідальності та уникнути  адмінпокарання по ст.122 ч.2 КУпАП.

    Крім цього, суд критично ставиться до відеозапису роботи світлофора на перехресті наданого позивачем і дослідженого у судовому засіданні, та не приймає даний запис до уваги,  оскільки з даного запису не вбачається, що на запису зафіксовано саме місце правопорушення, а також час фіксування, з чого неможливо зробити висновок, що на час скоєння правопорушення світлофор працював в режимі як відображено на відеозаписі.

     На підставі викладеного, оцінюючи та аналізуючи досліджені у справі докази у їх взаємній сукупності, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають у повному обсязі, та суд вважає, що ОСОБА_1   дійсно допустив порушення ПДР України, в зв’язку з чим по виявленому факту працівниками ДАІ –інспектором  Клиценком О.І.   був складений адмінпротокол та була винесена законна та обґрунтована постанова по справі про адмінправопорушення, яку оскаржує позивач.  

     Керуючись ст.ст.159-163 КАС України, Главою 24 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 1984 року із змінами та доповненнями, Постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 “Про правила дорожнього руху” із змінами та доповненнями, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

       В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1  до інспектора ДПС роти ДПС в ДАІ м. Маріуполь в особі прапорщика міліції ОСОБА_2  про скасування постанови в справі  про адміністративне правопорушення  серії АН № 902070  від 16.04.2011 року та протоколу про адміністративне правопорушення серії АН1 № 286948 від 16.04.2011 року  відмовити.   

    Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 23.05.2011 року.

    Повний текст постанови буде виготовлений 30.05.2011 року.

    Постанова оскарженню не підлягає.  

          Суддя                                             Є.О. Подліпенець.