ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

Чернівецька міська рада звернулась до господарського суду Чернівецької області з позовом до Економіко-правничого інституту м. Чернівців про визнання частково недійсним Державного акту №0601 від 09.07.96 на право постійного користування земельною ділянкою в частині ділянки №1 розміром 0,4838 по проспекту Незалежності, 104-А та зобов'язання відповідача повернути цю земельну ділянку позивачу.

Позов мотивовано прийняттям Чернівецькою міською радою рішення №671 від 24.02.05 "Про припинення права користування земельною ділянкою для забудови площею 0,4838 га, розташованої по пр. Незалежності, 104-А в місті Чернівцях" у зв'язку з нездійсненням відповідачем будівництва учбово-лабораторного корпусу, яке визначено метою користування спірною земельною ділянкою.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на неправомірність винесення позивачем вказаного рішення.

Рішенням від 08.06.07 господарський суд Чернівецької області (суддя Бабак Л.М.) замінив відповідача у справі, який втратив статус юридичної особи, на його правонаступника –Приватний навчальний заклад "Західноукраїнський економіко-правничий університет"; в частині позовних вимог про визнання частково недійсним державного акту провадження у справі припинив на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України через непідвідомчість такої вимоги господарським судами; а в решті позовних вимог відмовив.

Рішення в частині відмови в задоволенні позову мотивовано прийняттям вищевказаного рішення ради про припинення права відповідача на постійне користування спірною земельною ділянкою з порушенням передбаченого законом порядку.

Постановою від 27.09.05 Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Мельник Г.І. – головуючий, Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Ухвалою від 06.12.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та задоволення позову новим рішенням.

Касаційна скарга мотивована безпідставним незастосуванням судами положень ст. 416 ЦК України, а також хибністю висновку про непідвідомчість вимог про визнання недійсним державного акту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів від 07.05.96 №312/11 "Про надання земельних ділянок" відповідачу надано в постійне користування земельну ділянку в м. Чернівці по просп. Незалежності, 104-А, площею 0,4838 га для будівництва та обслуговування учбово-лабораторного корпусу, на підтвердження такого права видано Державний акт від 09.07.96 серія І-ЧВ №00370.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23.06.98 №202/6 дозволено відповідачу на вказаній земельній ділянці обладнати тимчасово до початку будівництва платну автомобільну стоянку.

Рішенням Чернівецької міської ради від 24.02.05 №671 "Про припинення права користування земельною ділянкою для забудови площею 0,4838 га, розташованої по проспекту Незалежності 104-А в місті Чернівцях" (далі –рішення №671) визнано таким, що втратив чинність п. 2 додатку 1 до вищевказаного рішення №312/11 стосовно надання відповідачу в постійне користування земельної ділянки.

У зв'язку з такими обставинами Чернівецька міська рада звернулась до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути цю земельну ділянку, а також визнання частково недійсним Державного акту №0601 від 09.07.96.

Вимоги стосовно повернення спірної земельної ділянки мотивовані позивачем обставинами припинення права відповідача на цю земельну ділянку згідно з рішенням №671 та необхідністю захисту прав її власника відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України у зв'язку з продовженням користування нею без законних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що право відповідача на користування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку не припинялось.

При цьому незастосування рішення №671 обґрунтовано посиланням на ст. 4 ГПК України, оскільки воно, за висновком судів, не відповідає законодавству України та прийнято з порушенням його вимог.

Стаття 4 ГПК України визначає законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів, а також передбачає у ч. 2, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Вказана норма визначає особливості застосування судами при вирішенні господарських спорів законів та підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання суспільних відносин, які містять нормативні приписи, розраховані на багаторазове застосування й дія яких не вичерпується одноразовим виконанням. Рішення №671 в свою чергу спрямовано на застосування норм права до конкретного випадку та адресоване конкретній особі, тобто є актом індивідуальної дії. З огляду на таке судова колегія вважає, що застосування судами в даному випадку вимог ч. 2 ст. 4 ГПК України засноване на довільному трактуванні цієї норми та неправильній правовій оцінці рішення №671.

Разом з тим, відхиливши посилання позивача на рішення №671 з підстав його незаконності, суди першої та апеляційної інстанції не встановили обставин щодо недійсності цього рішення. Тобто в рішенні та постанові відсутні зазначення про визнання рішення №671 недійсним в судовому порядку в результаті оскарження його певною особою або при вирішенні даного спору шляхом застосування положень п. 2 ст. 83 ГПК України.

Також судами не надана належна правова оцінка доводам позивача щодо застосування положень ст. 416 ЦК України з огляду на наявність або відсутність між сторонами правовідносин суперфіцію, врегульованих Главою 34 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови ЦК України.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі в частині відмови в задоволенні позову підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи на засадах рівності та змагальності сторін. Справу слід направити до суду першої інстанції для здійснення нового розгляду в цій частині для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

В частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог про визнання частково недійсним Державного акту №0601 від 09.07.96 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України рішення та постанову слід залишити без змін. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо підвідомчості такого спору господарським судам не підлягають прийняттю до уваги, оскільки вказаний Державний акт лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто він не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду.

Висновки суду першої інстанції щодо заміни Економіко-правничого інституту м. Чернівців, який втратив статус юридичної особи, на його правонаступника –Приватний навчальний заклад "Західноукраїнський економіко-правничий університет" сторонами у справі не заперечуються, а рішення і постанова в цій частині скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Чернівецької області від 08.06.05 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.05 у справі №3/29 в частині висновків про відмову в задоволенні позовних вимог скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для здійснення нового розгляду в цій частині спору.

3. В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.05 у справі №3/29 залишити без змін.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький