ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року Справа № 2а-0870/3374/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сіпаки А.В.,
суддів Артоуз О.О., Щербака А.А.,
при секретарі судового засідання Глінському А.А.,
за участю:
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
ВСТАНОВИВ:
12.05.2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернулося державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позов обґрунтовують тим, що 05.10.2010 державне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі Позивач) отримало податкове повідомлення-рішення № 0000740808/0 від 05.10.2010, видане Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі Відповідач) на підставі висновків акту № 307/08-08/00194731 від 22.09.2010 «Про результати планової виїзної перевірки КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 ».
Згідно податкового повідомлення-рішення встановлено порушення п. 1.32 ст. 1; п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв’язку з чим визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств – 38333119,80 грн. (за основним платежем – 20790228 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 17542891,80 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням 08.10.2010 року позивачем було оскаржено його до СДПІ в м. Запоріжжі.
Рішенням № 10619/10/25-016 від 14.10.2010 відповідач повідомив про продовження строків розгляду скарги до 10.12.2010.
13.12.2010 на адресу позивача надійшло рішення СДПІ № 12652/10/25-016 від 09.12.2010 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ДП «ЗТМК» - без задоволення. За результатами розгляду скарги СДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000740808/1 від 09.12.10, яке отримано ДП «ЗТМК» 13.12.2010.
Позивач вважає безпідставними висновки податкової щодо не включення до складу валового доходу суму непогашеної заборгованості, оскільки у ДП «ЗТМК» відсутнє рішення суду про визнання заборгованості, а є ухвала, якою затверджена мирова угода і в такому разі у позивача відсутня непогашена заборгованість, а тому немає підстав для застосування п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того, як вбачається з акту перевірки ДП «ЗТМК» завищено валові витрати, а саме безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому реалізовувалась покупцями за цінами, нижчими її повної собівартості, що позивач вважає правомірним, оскільки, на його думку ціна реалізації є звичайною ціною і, крім того, ситуація реалізації своєї готової продукції за цінами, нижчими ніж собівартість була викликана світовою кризою і падінням цін на продукцію підприємства, а тому збитки, отримані від реалізації готової продукції підлягають віднесенню до складу валових витрат.
Безпідставними вважають також і висновки податкової щодо завищення валових витрат при наданні юридичних послуг та витрат на придбання товару у ТОВ «Електрод-Сервіс», оскільки на думку позивача дані операції здійснювались в межах господарської діяльності та підтверджуються необхідними документами, які дають підстави для віднесення даних витрат до валових.
Вважають, що зазначені податкові повідомлення-рішення №0000740808/0 від 05.10.2010, №0000740808/1 від 09.12.2010 підлягають скасуванню як безпідставні та необґрунтовані.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали із підстав, викладених в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечили. Зазначили, що під час перевірки було встановлено декілька фактів порушення приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток), а саме: 1) заниження валового доходу та заниження валових витрат внаслідок врегулювання безнадійної (сумнівної) заборгованості; 2) завищення валових витрат у зв’язку із продажем продукції власного виробництва за цінами нижчими собівартості; 3) завищення валових витрат у зв'язку із отриманням юридичних послуг, які не пов'язані із господарською діяльністю; 4) завищення валових витрат у зв'язку із придбанням товарів у ТОВ «Електрод-Сервіс». Вважають, що планова виїзна перевірка ДП «ЗТМК» проведена згідно вимог чинного законодавства, дії посадових осіб податкової є правомірними. Просять в задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні встановлено, що представники сторін не мають суперечностей щодо обчислення сум встановлених порушень, суперечність точиться в межах правового поля, а саме неоднакового застосування норм права.
Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, дослідивши письмові докази у справі, приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити, із наступних підстав.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно приписів ст. 11 вказаного вище Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Як свідчать матеріали справи, на виконання приписів Закону України “Про державну податку службу” працівниками СДПІ у по роботі з великими платниками податку, на підставі направлень № 0639 від 30 липня 2010року, № 0723 від 31 серпня 2010 року проведено перевірку КП “ЗТМК” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 1.32 ст. 1; п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п. 17.1.3, п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв’язку з чим визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 38333119,80 грн.
Щодо дослідження відображення у складі валового доходу сум непогашеної заборгованості, визнаної судом у судовому порядку.
В акті перевірки від 22.09.2010 № 307/08-08/00194731 зазначено, що на порушення п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством занижено скоригований валовий дохід за перевіряємий період на суму 87731377 грн., визнану в порядку досудового врегулювання спору або судом або за виконавчим написом нотаріуса.
Отже, щодо відображення в податковому обліку ДП «ЗТМК» визнаної судом непогашеної заборгованості, перевіряючими встановлено заниження валового доходу.
Встановлене в акті перевірки від 22.09.2010 заниження валового доходу виникло за рішеннями суду по наступним справам зі стягнення непогашеної заборгованості з боржника ДП «ЗТМК» на користь:
- ВАТ «Запоріжобленерго», згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2009 по справі № 4/78/09;
- ВАТ «Запоріжобленерго», згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2009 по справі № 21/138/09;
- ВАТ «Запоріжобленерго», згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.04.2010 по справі № 17/62/10;
- ВАТ «Запоріжобленерго», згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.11.2009 по справі № 13/440/09;
- ВАТ «Запоріжобленерго», згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.12.2009 по справі № 8/196/09.
Порядок відображення в податковому обліку покупця сумнівної (непогашеної) заборгованості, у випадку, коли продавець почав процедуру урегулювання цієї сумнівної заборгованості, регламентовано п.п.12.1.5 Закону №334/94-ВР в якому передбачено:
“Платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:
а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;
б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису...
Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.
Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.
Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення...”.
Слід зазначити, що збільшення валового доходу здійснюється на всю суму визнаної судом непогашеної заборгованості разом з ПДВ.
Вимогами Закону №334/94-ВР передбачено, що визнана судом непогашена заборгованість не включається до складу валового доходу в разі її погашення до настання 30-денного строку від прийняття рішення про визнання такої заборгованості судом.
При цьому, слід враховувати, що рішення про визнання заборгованості судом повинно набути законної сили, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.
Згідно зі ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, - після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Якщо після включення визнаної судом заборгованості до складу валового доходу покупця, в наступних податкових періодах покупець укладає мирову угоду про розстрочення платежу, то в зв’язку з припиненням попередніх зобов’язань покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості.
У разі непогашення заборгованості у терміни, визначені мировою угодою, валовий дохід покупця-боржника збільшується у відповідній сумі за датою нових термінів погашення заборгованості.
В разі укладання мирової угоди до настання передбачених законом термінів (до настання 30-го календарного дня від дати набрання законної сили судовим рішенням), у збільшення валового доходу покупця не здійснюється, у зв’язку з відсутністю у нього станом на 30-й календарний день непогашеної заборгованості.
Згідно з порядком врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості для продавця, який визначено п.п.12.1.1 - 12.1.2 Закону №334/94-ВР продавець товарів (робіт, послуг), тобто кредитор, має право збільшити суму валових витрат у випадку звернення до суду з позовом (заявою) про стягнення такої заборгованості.
Продавець товарів (робіт, послуг) зобов’язаний збільшити валовий дохід на суму попередньо віднесеної до складу валових витрат заборгованості, в разі якщо сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків її погашення (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом).
В судовому засіданні встановлено, що вказана заборгованість виникла внаслідок прийняття рішень суду, а саме увал Господарського суду Запорізької області, але відсутність документально підтвердженого правомірного віднесення позивачем сум такої заборгованості до валових доходів, а згодом і до валових витрат, дає суду підстави вважати висновки податкової правомірними, а позовні вимоги такими, що не підлягають скасуванню.
Стосовно вирішення питання щодо завищення валових витрат суд повідомляє наступне.
В акті перевірки вчинений запис про те, що позивачем на протязі перевіряємого періоду безпідставно завищені валові витрати внаслідок реалізації продукції власного виробництва за цінами, нижчими її повної собівартості.
Згідно наданих до перевірки головних книг, журналів № 4, оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів кількісно-вартісних показників по бухгалтерському рахунку 26 (готова продукція на складах), реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, податкових та видаткових накладних, договорів встановлено, що:
· у липні 2009 року реалізовано титанової продукції на суму 14 555 686,38 грн.. собівартість якої дорівнює 31 200 867,23 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титанової продукції у сумі 16 645 180,85 грн.
· у серпні 2009 року реалізовано титанової продукції на суму 20 517 790,23 грн., собівартість якої дорівнює 40 566 565,19 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титанової продукції у сумі 20 048 774,96 грн., в тому числі:
· титан губчастий на суму 20 311 737.94 грн., собівартість якого дорівнює 40 255 026,75 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титану губчастого у сумі 19 943 288,81 грн.;
· заготівки литі (зливки) на суму 206 052.29 грн., собівартість яких дорівнює 31 1 538,44 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації заготівок литих у сумі 105 486.15 грн.
· у вересні 2009 року реалізовано титанової продукції на суму 45 521 661.09 грн., собівартість якої дорівнює 73 018 524,56 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титанової продукції у сумі 27 496 863,47 грн., в тому числі:
· титан губчастий на суму 45 327 458.64 грн., собівартість якого дорівнює 72 717 423,76 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титану губчастого у сумі 27 389 965.12 грн.;
· заготівки литі (зливки) на суму 194 202,45 грн., собівартість яких дорівнює 301 100,80 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації заготівок литих у сумі 106 898,35 грн.
· у жовтні 2009 року реалізовано титанової продукції на суму 46 775 165,98 грн., собівартість якої дорівнює 65 022 739,38 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титану губчастого у сумі 18 247 741,96 грн.
· у листопаді 2009 року реалізовано титанової продукції на суму 30 462 147,32 грн., собівартість якої дорівнює 44 979 392,19 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титанової продукції у сумі 14 517 244,87 грн., в тому числі:
· титан губчастий на суму 29 597 745,88 грн., собівартість якого дорівнює 43 599 615,15 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титану губчастого у сумі 14 001 869,27 грн.;
· заготівки литі (зливки) на суму 864 401.44 грн., собівартість яких дорівнює 1 379 777,04 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації заготівок литих у сумі 515 375,60 грн.
· у грудні 2009 року реалізовано титанової продукції на суму 28 417 973,5 грн., собівартість якої дорівнює 40 787 615.04 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титанової продукції у сумі 12 369 641,54 грн., в тому числі:
· титан губчастий на суму 27 923 121.68 грн., собівартість якого дорівнює 39 986 052,97 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титану губчастого у сумі 12 062 931,29 грн.;
· заготівки литі (зливки) на суму 494 851,82 грн., собівартість яких дорівнює 801 562,07 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації заготівок литих у сумі 306 710,25 грн.
· у січні 2010 року реалізовано титанової продукції на суму 29 518 071.55 грн., собівартість якої дорівнює 40 197 510,55 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титанової продукції у сумі 10 679 439.00 грн., в тому числі:
· титан губчастий на суму 29 001 371.08 грн., собівартість якого дорівнює 39 434 318,61 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титану губчастого у сумі 10 433 282,12 грн.;
· заготівки литі (зливки) на суму 517 035.06 грн., собівартість яких дорівнює 763 191,94 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації заготівок литих у сумі 246 156,88 грн.
· в лютому 2010 року реалізовано титанової продукції на суму 26 157 954,5 грн., собівартість якої дорівнює 35 113 356,69 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титанової продукції у сумі 8 955 402,19 грн., в тому числі:
· титан губчастий на суму 23 789 119,25 грн., собівартість якого дорівнює 32 080 504,20 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титану губчастого у сумі 8 291 384,95 грн.;
· заготівки литі (зливки) на суму 2 368 835.25грн., собівартість яких дорівнює 3 032 852,49грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації заготівок литих у сумі 664 017,24грн.
· в березні 2010 року реалізовано титанової продукції на суму 37 817 189,22 грн., собівартість якої дорівнює 45 346 928,01 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титанової продукції у сумі 7 529 738,79 грн., в тому числі:
· титан губчатий на суму 36 576 441,40 грн., собівартість якого дорівнює 43 746 402,8 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титану губчатого у сумі 7 169 961,35грн.;
· заготівки литі (зливки) на суму 1 240 747,82 грн., собівартість яких дорівнює 1 600 525,26 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації заготівок литих у сумі 359 777,44 грн.
· в квітні 2010 року реалізовано титанової продукції на суму 37 981 885,88 грн., собівартість якої дорівнює 43 206 164,95грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титанової продукції у сумі 5 224 279,07 грн., в тому числі:
· титан губчатий на суму 30 814 898,50 грн., собівартість якого дорівнює 33 917 095,25 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титану губчатого у сумі 3 102 196,75 грн.;
· заготівки литі (злитки) на суму 7 166 987,38грн., собівартість яких дорівнює 9 289 069,70 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації заготівок литих у сумі 2 122 082,32 грн.
· у травні 2010 року реалізовано титану губчатого та заготівок литих циліндричних з титану на суму 32 159 826,92грн., собівартість якої дорівнює 33 608 790,66 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титанової продукції у сумі 1 448 963,74 грн., в тому числі:
· титан губчатий на суму 30 993 232,95 грн., собівартість якого дорівнює 32 073 369,57 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титану губчастого у сумі 1 080 136,62 грн.;
· заготівки литі (зливки титанові) на суму 1 166 593,97 грн., собівартість яких дорівнює 1 535 421,09 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації заготівок литих у сумі 368 827,12 грн.
· у червні 2010 року реалізовано титанової продукції на суму 38 045 492,84 грн., собівартість якої дорівнює - 38 982 444,01 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титанової продукції у сумі 936 951,17 грн., в тому числі:
· титан губчатий на суму 36 728 235,15 грн., собівартість якого дорівнює 37 560 822,78 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації титану губчатого у сумі 831 003,32 грн.;
· заготівки литі (злитки) на суму 1 315 673,38 грн., собівартість яких дорівнює 1 421 621,23 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації заготівок литих у сумі 105 947,85 грн.
Таким чином, висновок перевіряючих щодо порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення валових витрат у 2 півріччі 2009 року, 1 півріччі 2010 року, а саме безпідставно не віднесено до складу валових витрат витрати на виготовлення продукції, яка в подальшому була реалізована покупцю за цінами нижчими її повної собівартості, що для цілей оподаткування відповідно до вказаного Закону не може бути визнано як господарська діяльність, суд вважає обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарською діяльністю - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 “Звіт про фінансовий результат”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 року за №391/3684, доходи –це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять к зростанню власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
Як визначено у п.2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року №996 бухгалтерський облік с обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 1 Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення», затвердженого наказом Міністерства економіки та Міністерства фінансів України від 10.09.1996 № 120/190 уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення проводиться на товари та продукцію, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість (далі - товари, продукція), та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).
Отже, як свідчать матеріали справи, реалізація продукції власного виробництва за цінами нижче повної собівартості, чиста вартість реалізації запасів протягом 2 півріччя 2009 року була менша за первісну вартість запасів. Уцінка продукції власного виробництва відповідно до наведеного вище Положення позивачем не проводилась.
Таким чином, позивачем при реалізації готової продукції власного виробництва було отримано виручку від покупців за продукцію, що є нижчою за повну фактичну собівартість, яка була розрахована та складена ДП “ЗТМК” із витрат, віднесених підприємством до складу валових витрат.
Виходячи з викладених норм законодавства, валові витрати виробництва (обігу) складаються з сум витрат, понесених платником податку у межах господарської діяльності, тобто від операцій з продажу товарів, за якими отримано прибуток, так як це засвідчує здійснення підприємницької діяльності.
Таким чином, суд вважає висновки перевірки щодо завищення валових витрат за 2 півріччя 2009 року та за 1 півріччя 2010 року обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Крім того, як вбачається з акту перевірки в порушення п.п. 5.1, п.п. 5.3 ст. 5, п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено валові витрати на суму 155000 грн., в тому числі у 1 кварталі 2010 року – 98958 грн., 1 півріччя 2010 – 155000 грн. перевіркою формування складу валових витрат встановлено, що підприємством включено до складу валових витрат витрати в сумі 155000 грн. за отримані юридичні послуги, які не пов’язані з основною господарською діяльністю, а саме перетворення казенного підприємства у державне комерційне підприємство.
Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «ЗТМК» та ТзОВ «ЕФ.ТІ.ЕЛ ЕСІСТЕНС» було укладено договір про надання юридичних послуг № 2/09-2009 FTL/370 від 21.10.2009.
На підтвердження виконання умов даного договору позивачем було надано первинні документи, а саме: Звіт про надання юридичних послуг; Акти про надання послуг № 33 від 31.03.2010, № 21 від 01.03.2010, № 22 від 22.03.2010, № 34 від 01.04.2010.
Відповідно до вказаного договору юридична компанія зобов’язується надати Клієнту юридичні послуги, які передбачені цим Договором, а Клієнт зобов’язується прийняти і оплатити їх.
Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334 та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат не можуть бути віднесені будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Предметом доказування у даній справі є обставини, які б свідчили про зв’язок витрат позивача з придбання інформаційно-консультаційних послуг та з веденням його господарської діяльності, що є необхідною ознакою валових витрат згідно пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та належною підставою для віднесення сум податку, сплаченого у ціні придбаних послуг, до складу податкового кредиту підприємства згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підтвердження зв’язку наданих інформаційно-консультаційних послуг з господарською діяльністю позивача, останній надав у судовому засіданні договори, акти виконаних робіт. Але ні в акті, ні в самому договорі не зазначений перелік наданих послуг та докази використання їх в повному обсязі.
Згідно з п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-В господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР ... якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Статтею 1 Закону України № 996-ХIV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – без посередньо після її закінчення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вищезазначеного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити : назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ;- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Всі первинні документи, які містяться в матеріалах справи містять лише назву послуг та їх вартість. В матеріалах справи відсутні докази виконання ТзОВ «ЕФ.ТІ.ЕЛ ЕСІСТЕНС» саме послуг щодо перетворення казенного підприємства у державне комерційне підприємство, їх обсяг із зазначенням дати виконання.
Крім вищезазначених первинних документів представниками позивача будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували надання юридичних інформаційно-консультаційних послуг щодо проведеної реорганізації підприємства в судовому засіданні не було надано, що свідчить про відсутність у позивача наміру щодо настання реальних наслідків у момент укладення договору.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо не правомірності включення до складу валових витрат позивачем вартості послуг є законними та обґрунтованими.
Доводи відповідача є також правомірними і стосовно того факту, що позивачем у 2 півріччі 2009 року та у 1 півріччі 2010 року було завищено валові витрати, а саме витрати на придбання товару, поставка якого постачальником ТОВ «Електрод-Сервіс».
В судовому засіданні представниками позивача було зазначено, що між ТОВ «Електрод-Сервіс» та ДП «ЗТМК» було укладено договір, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купляє товар, асортимент, кількість та якість якого наведено в рахунках.
Даний договір для огляду його в судовому засіданні надано не було.
Суд не бере до уваги посилання представників позивача на той факт, що ними на підтвердження правомірності віднесення витрат до валових витрат було надано податкові накладні, документи бухгалтерського обліку, платіжні доручення, оскільки поданих документів недостатньо для встановлення факту передачі товарів від продавця до покупця, що свідчить про відсутність зв’язку між витратами позивача з придбанням товарів.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено обмеження з урахуванням яких витрати можуть бути віднесені до складу валових.
З огляду на вищевикладене та той факт, що в судовому засіданні не встановлено факт поставки придбаних товарів, що може свідчити про відсутність умислу на настання реальних наслідків, відсутністю товаротранспортних накладних, які могли би свідчити про здійснення позивачем господарської діяльності з придбання обумовлених товарів та правомірність віднесення витрат до складу податкового кредиту та до складу валових витрат, суд вважає дії податкової в цій частині правомірними та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 161-163 КАС України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 14.06.2011.
Головуючий суддя /підпис/ А.В. Сіпака
Суддя /підпис/ О.О. Артоуз
Суддя /підпис/ А.А. Щербак