ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2008 р. | № 2-30/15949-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суді | Добролюбової Т.В. |
суддів | Гоголь Т.Г. |
Швеця В.О. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 березня 2007 року |
у справі | № 2-30/15949-2006 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за заявою | Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" |
до стягувач | Державної виконавчої служби у Залізничному районі м. Сімферополя Закрите акціонерне товариство "Бурлюк" |
на дії | Державної виконавчої служби у Залізничному районі м. Сімферополя |
за участю представників від:
позивача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання ;
відповідача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання ;
стягувач: Березовська Л.Ю. (дов. від 04.12.07)
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Сімферопольський виноробний завод” (далі - заявник) звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим зі скаргою на дії державного виконавця Державної виконавчої служби в Залізничному районі в м. Сімферополі щодо виконання ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.04 у справі № 2-14/10570-2004 та зобов’язання закрити виконавче провадження на підставі пункту 8 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”.
Заявою від 03.10.06 № 471 заявник уточнив свої вимоги та просив суд визнати дії ДВС в Залізничному районі м. Сімферополя неправомірними та зобов’язати закрити виконавче провадження.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2006 року у справі № 2-30/15949-2006 (суддя Ловягіна Ю.Ю.), залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 березня 2007 року (колегією суддів у складі: Видашенко Т.С. - головуючий, Латиніна О.А., Лисенко В.А.) у задоволенні скарги ДП "Сімферопольський виноробний завод" на дії Державної виконавчої служби у Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим відмовлено.
Судові акти обґрунтовані посиланнями на статтю 5 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначених виконавчим документом. Виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного рішення згідно з виконавчим документом. Крім того, суди вказують, що в силу статтей 33, 34 ГПК України заявник належними доказами не довів повного та фактичного виконання ним ухвали Господарського суду АР Крим від 27.09.04 у справі № 2-14/10570-2004..
Не погоджуючись з рішеннями, винесеними судами попередніх інстанцій, ДП "Сімферопольський виноробний завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.11.06 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.03.07 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги заявника та закрити виконавче провадження у даній справі.
В обґрунтуванні своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 2, 38 Закону України "Про виконавче провадження". Так, в силу зазначених вище норм, ДП "Сімферопольський виноробний завод" зазначає про необхідність закриття виконавчого провадження у зв'язку з виплатою ним в повному обсязі ЗАТ "Бурлюк" штрафних санкцій.
Заслухавши суддю-доповідача та присутнього у судовому засіданні представника стягувача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.04 у справі № 2-14/10570-2004 за позовом закритого акціонерного товариства "Бурлюк" до ДП "Сімферопольський виноробний завод" про стягнення 769897,36 грн., затверджено мирову угоду, укладену між ЗАТ “Бурлюк” та ДП “Сімферопольський виноробний завод”.
Згідно з пунктом 1 мирової угоди, ДП "Сімферопольський виноробний завод" зобов’язався оплатити ЗАТ "Бурлюк" заборгованість в сумі 525321,70 грн. до 21.10.04. При порушенні вказаного строку чи оплати в меншому розмірі у порівнянні з умовами, викладеними в п. 1 мирової угоди, ДП "Сімферопольський виноробний завод" зобов'язався оплатити ЗАТ "Бурлюк" додатково до вказаної суми 244575,66 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання не пізніше 31.10.04 (п.3 мирової угоди).
У зв’язку з несвоєчасним виконанням ДП “Сімферопольський виноробний завод” умов мирової угоди, постановою від 24.12.04 ДВС в Залізничному районі м. Сімферополя було відкрито виконавче провадження з виконання ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.09.04 у справі № 2-14/10570-2004 (а.с. 12).
Згідно зі статтею 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Судами також встановлено, що в підтвердження оплати штрафних санкцій у розмірі 194575, 60 грн. відповідно до п. 3 мирової угоди, ДП "Сімферопольський виноробний завод" надано платіжне доручення № 717 від 25.09.06 (а.с. 71). У зв'язку з чим, листом від 27.09.06 № 462 останній звернувся до ДВС та просив закрити виконавче провадження на підставі п. 8 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Проте, листом № 01 –19/4869 від 27.09.06 ДВС у Залізничному районі м. Сімферополя у задоволенні заяви про закриття виконавчого провадження відмовлено (а.с. 14).
Крім того, апеляційний суд в оскаржуваній постанові вказав на те, що листами № 05/2773 від 13.11.06 (а.с. 50), № 05/2883 від 22.11.06 (а.с. 74), № 1211.4/01-7617 від 16.11.06 (а.с. 52 –73), № БТ –29 від 24.11.06 (а.с. 76 –97) ЗАТ “Агробанк” та КРУ “Приватбанк” повідомили суд про те, що грошові кошти у розмірі 194 575, 60 грн. надійшли до ЗАТ "Агробанк" та були зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" у зв'язку з невірно вказаними реквізитами отримувача коштів. Для встановлення належного отримувача, ЗАТ "Агробанк" було надіслано запити до банку відправника щодо уточнення реквізитів отримувача. Відповіді на надані запити отримано не було. З огляду на це, та на підставі п. 2.32 Глави 2 Інструкції „Про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті”, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.04, 28 вересня 2006 року грошові кошти у розмірі 194575,60 грн. були повернуті відправнику коштів –ДП “Сімферопольський виноробний завод” на його поточний рахунок № 26002258570001, меморіальним ордером № 3192629 від 28.09.06.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Отже, враховуючи встановлене та виходячи з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погодився також апеляційний суд, щодо необґрунтованості заявлених вимог ДП "Сімферопольський виноробний завод, оскільки ці вимоги ґрунтуються на належних доказах.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів погоджується з зазначеними вище висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що суди обґрунтовано відмовили заявнику у задоволенні його вимог, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання останнім ухвали Господарського суду від 27.09.04 у справі № 2-14/10570-2004.
Доводи ДП "Сімферопольський виноробний завод" про які йдеться у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова Севастопольського апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 1115, п. 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 березня 2007 року - без змін.
2. Справу № 2-30/15949-2006 скерувати до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя: Добролюбова Т.В.
Гоголь Т.Г.
Судді:
Швець В.О.