Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 травня 2011 р. справа № 2а/0570/5185/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С. В.
при секретарі Кутафіній К.Ю.,
за участю
позивача - не з’явився
представника відповідача - ОСОБА_1 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання неправомірними дій щодо нарахування недоїмки по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за третій і червертий квартали 2010 року в сумі 1732,80 грн. і їх примусового стягнення та зобов’язання повернути сплачені страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1732,80 грн.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що він отримує пенсію за віком довічно, займається підприємницькою діяльністю та є платником фіксованого податку, що, у відповідності до приписів ст. 13 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виключає його участь як застрахованої особи в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, а тому відповідачем незаконно нараховано йому недоїмку зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за третій та четвертий квартали 2010 року в загальній сумі 1732,80 грн. Оскільки зазначена сума ним вже сплачена, вважає, що відповідач повинен повернути йому грошові кошти в сумі 1732,80 грн.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явився, але через канцелярію суду надав письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримав та просить справу розглянути без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала у повному обсязі, про що надала письмові заперечення та пояснення, аналогічні викладеним в них, просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи і перевіривши їх наявними доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 зареєстрований 23.02.2009р. Виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради Донецької області як фізична особа – підприємець, в 2010 році був платником фіксованого податку, знаходиться на обліку в УПФУ в м.Сніжне Донецької області та до 01.01.2011р. був платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, з 12.10.2005р. позивачеві у відповідності до ст. ст. 26, 27 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” призначено пенсію за віком як працівнику провідних професій на підземних і відкритих гірничих роботах і в металургії терміном дії довічно, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та відповідною довідкою про призначення пенсії.
Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121/2001, з наступними змінами та доповненнями, зокрема, щодо здійснення контролю за правильністю нарахування та своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Згідно Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області діє на підставі Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Абзацом 5 п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій, тобто відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в редакції, яка діяла до 01.01.2011р. (надалі – Закон).
Відповідно до ст. 18 Закону, страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 11 Закону визначено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Процедура реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України) визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, зі змінами і доповненнями.
З введенням в дію Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 8 липня 2010 року N 2461-VI, який набрав чинності з дня опублікування, тобто з 17.07.2010р., внесені зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зазначеними змінами визначено, що фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону, страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Статтею 1 Закону передбачено, що мінімальний страховий внесок – це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
В обґрунтування своєї правової позиції позивачем зазначено, що єдиною підставою для визнання дій відповідача щодо нарахування зазначеного вище боргу і зобов’язання повернути сплачені кошти є те, що у відповідності до ст. 13 Закону, його участь в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування припинена, оскільки йому призначено пенсію і він не продовжує працювати, а також набув право на довічну пенсію.
Суд не приймає до уваги зазначені доводи позивача виходячи з наступного.
Статтею 13 Закону визначені підстави припинення участі в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, відповідно до частини 1 якої, участь застрахованих осіб у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування припиняється: у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи; у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.
Статтею 1 Закону визначені поняття пенсії, довічної пенсії та одноразової виплати.
Довічна пенсія – це пенсійна виплата, сума якої визначається в договорі страхування довічної пенсії та сплачується у визначеному законом порядку застрахованій особі після досягнення нею пенсійного віку або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених цим Законом.
Одноразова виплата – це пенсійна виплата, що здійснюється в разі досягнення застрахованою особою пенсійного віку та в інших випадках на умовах та в порядку, визначених цим Законом за рахунок коштів Накопичувального фонду.
Пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Як вже було зазначено вище, позивачеві призначена довічна пенсія за віком як працівнику провідних професій на підземних і відкритих гірничих роботах і в металургії, тобто він є отримувачем щомісячної пенсійної виплати в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання його інвалідом (пенсія). Права на одноразову виплату він не має. Договору страхування довічної пенсії між позивачем і органом Пенсійного фонду не укладалося, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.
Таким чином, невід’ємною умовою, визначеною ст. 13 Закону, при настанні якої припиняється участь застрахованої особи в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, крім призначення пенсії, є припинення трудової діяльності.
Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Приписами ст. 128 Господарського Кодексу України передбачено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач хоча і отримує пенсію за віком, призначену довічно, але продовжує працювати, оскільки є підприємцем, тобто належить до зайнятого населення, що виключає застосування щодо нього приписів ст. 13 Закону і не звільняє його від обов’язку щодо сплати страхових внесків.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач незаконно нарахував йому борг зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за третій і четвертий квартали 2010 року шляхом складання платіжної квитанції, копія якої надана позивачем через канцелярію суду, що призвело до необгрунтованої сплати ним боргу, у зв’язку із чим відповідач зобов’язаний повернути зазначену вище суму грошових коштів. Саме ці дії відповідача позивач вважає незаконними і такими, що призвели до примусового нарахування суми боргу зі страхових внесків.
Як вбачається з наданої позивачем копії платіжної квитанції, вона є комп”ютерною роздруківкою фінансового платіжного документа із зазначенням реквизитів Пенсійного фонду України і, при цьому, не має жодного підпису, призвища і посилання на те, що він виданий саме позивачеві і саме для сплати боргу зі страхових внесків за третій і четвертий квартали 2010 року.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття доказів в адміністративному судочинстві, якими є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.
Належними доказами, у розумінні ст. 70 КАС України, є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Таким чином, надана позивачем в обгрунтування обставин позову копія квитанції є неналежним доказом, оскільки не містить інформації щодо предмету доказування, а тому не приймається судом до уваги.
Крім того, представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти того, що зазначена квитанція взагалі видавалася позивачеві ким-небудь з працівників УПФУ в м. Сніжне Донецької області.
Також суд зазначає, що виходячи із вимог Законів України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов”язкове державне соціальне страхування” та „Про виконавче провадження”, у відповідача відсутні повноваження щодо примусового стягнення боргу. Такими повноваженнями наділені органи державної виконавчої служби, а тому позовні вимоги позивача в цій частині також є необгрунтованими.
У зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування недоїмки по страховим внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за третій і червертий квартали 2010 року в сумі 1732,80 грн. і їх примусового стягнення, - позовні вимоги про зобов’язання відповідача повернути сплачені страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 1732,80 грн. також не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 9, 11, 14, 17, 18, 69-71, 86, 91, 94, 128, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити в повному обсязі.
Повний текст постанови складено і підписано 30.05.2011р., її вступну і резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 24.05.2011р. в присутності представника відповідача та приєднано до матеріалів справи.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя Ушенко С. В.