ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-3074/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Подолян Н. В.
за участю представників сторін:
позивача - Томенко Р.В.
відповідача -Спесивцев В.В., Пенська О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагротранс" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -
В С Т А Н О В И В :
В липні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Поділляагротранс”з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002092300/0 від 12.07.2010р.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року позов задоволено повністю .
Не погоджуючись із судовим рішенням, державною податковою інспекцією у м. Вінниці подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2011р. та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Мотивуючи свою позицію, особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає про порушення судом першої інстанцї норм матеріального права.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідачем проведено планову перевірку ТОВ “Поділляагротранс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., за результатами якої встановлено порушення яке відображено в акті № 233/2310/33553300 від 05.07.2010р, а саме: п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”, Порядок складання Декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся, на загальну суму 2 594 533 грн., в т.р., за 1 квартал 2009 року в сумі 2 510 900 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 83 633 грн.; п. 13.5 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, не оподатковано доходи нерезидентів із джерелом походження з України у вигляді фрахту, виплачених нерезидентам в сумі 208 397, 56 рос. руб/55348, 31 грн., внаслідок чого занижено податок з доходів нерезидента в сумі 12503, 85 рос. руб/ 3320, 90 грн.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002092300/0 від 12.07.2010р., відповідно до якого ТОВ “Поділляагротранс” визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5 189 066 грн., з них, 2 594 533 грн. - основний платіж, 2 594 533 - штрафні санкції.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів враховує наступне.
Із матеріалів справи слідує, що позивач протягом періоду, що підлягав перевірці, уклало договори поставки (т.1 а.с.63-210). При аналізі договорів вбачається, що олія соняшникова нерафінована першого ґатунку від ПСП “Каїсса” до ТОВ “Поділляагротранс” надходила і відразу ж продавалась ТОВ “Віойл-Агро”, що підтверджується накладними, податковими накладними (т. 1 а.с. 82-188, 211-250, т. 2 а.с.1-44), банківськими виписками (т. 2 а.с.62-94) та не спростовано відповідачами.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі договорів поставки олія соняшникова нерафінована першого ґатунку від ПСП “Каїсса” до ТОВ “Поділляагротранс” надходила і відразу ж продавалась на підставі договорів поставки ТОВ “Віойл-Агро”. Вказані стосунки позивача мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у т.ч., видатковими та податковими накладними (т. 1 а.с. 82-188, 211-250, т. 2 а.с.1-44), банківськими виписками (т. 2 а.с.62-94), договорами поставок (т. 1 а.с. 63-81, 189-210), які були складені відповідно до вимог чинного законодавства та були у наявності позивача на момент вчинення перевірки.
Відповідно до ч. 5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Договора поставки укладені між позивачем та ПСП “Каїсса”не визнані у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат.
Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків акту перевірки, тому колегія суду приходить до висновку, що правочини укладені між позивачем та ПСП "Каїсса" відповідають положенням норм чинного законодавства України, а тому фактичні обставини об’єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПСП "Каїсса" і правомірність віднесення позивачем до валових витрат по закупівлі олії соняшникової у ПСП "Каїсса", відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Судом І інстанції вірно встановлено, що відповідно до договорів поставки, укладених між ТОВ "Поділляагротранс" та ПСП "Каїсса", останній зобов'язувався поставляти товар власним автомобільним транспортом на умовах СРТ ВАТ "Вінницький олійножировий комбінат". Вказана умова пов'язана з тим, що ТОВ "Поділляагротранс" не має власних складських приміщень , які були б пристосовані для зберігання такого товару як олія соняшникова.
В зв'язку з цим, ТОВ "Поділляагротранс" укладав договори поставки з ТОВ "Віойл-Агро", і товар напряму поставлявся цьому товариству на умовах ВАТ "Вінницький олійножировий комбінат".
Судом встановлено, що товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, який підтверджує перевезення товару, оскільки на вантаж може бути наявний інший визначений законодавством документ.
Одним з таких документів є накладна-вимога (або видаткова чи прибуткова накладна), форма якої затверджена постановою Держкомстату СРСР від 28.12.1989р. № 241, яка згідно листа Держкомстату України від 30.01.2003р. № 03-04-05/18, є діючою на території України.
В судовому засідання встановлено та не спростовувалось представниками сторін, вказані накладні від ПСП "Каїсса" ТОВ "Поділляагротранс" та від ТОВ "Поділляагротранс" TOB "Віойл-Агро” були надані позивачем під час перевірки.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по закупівлі олії соняшникової у ПСП "Каїсса", в 1 та 2 кварталах 2009 року, в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року та за 1 півріччя 2009 року, оскільки відображені на підставі наявних у позивача бухгалтерських документів, що також підтверджується висновком експерта № 05-03/97.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку , що викладені в позові ТОВ «Поділляагротранс» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової адміністрації у Вінницькій області обставини є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, внаслідок чого позивач не може вважатися порушником нормативно-правових актів які відображені в податковому повідомленні - рішенні № 0002092300/0 від 12.07.2010р.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар