Донецький окружний адміністративний суд
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
14 червня 2011 р. Справа № 2а/0570/9539/2011
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1
до відповідача Прокурора міста Слов’янська Городницького Юрія Віталійовича
про визнання дій незаконними, зобов’язання особисто розглянути заяву та видати копії постанов про порушення кримінальної справи та про припинення кримінальної справи
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Прокурора міста Слов’янська Городницького Юрія Віталійовича про визнання дій незаконними, зобов’язання особисто розглянути заяву та видати копії постанов про порушення кримінальної справи та про припинення кримінальної справи.
Пунктом 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є взаємовідносини у сфері, що складаються у зв’язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.
Особливістю цих відносин є те, що вони пов’язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб’єктів у сфері публічно – правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
Тобто, специфіку публічно – правового спору визначають: суб’єктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне пов’язане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.
Що стосується кола суб’єктів публічно – правового спору, то обов’язковим його учасником є суб’єкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо об’єктів управління.
Специфіка публічно – правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення суб’єктом публічного управління суб’єктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації.
Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно – правовий характер, пов’язаний із сферою реалізації публічної влади.
Тобто, суттєвою ознакою публічно – правового спору є участь у справі суб’єкту владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших суб’єктів і його рішення є обов’язковими для виконання.
З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що позов містить вимоги до прокурора міста Слов’янська про зобов’язання розглянути заяву та видати копії постанов, прийнятих в рамках кримінальної справи.
Згідно ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Порядок провадження у кримінальних справах визначає Кримінально – процесуальний кодекс України, статтею 4 якого на прокурора покладений обов'язок в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» Прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами.
Прокурор проводить особистий прийом громадян.
Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.
Тобто, органи прокуратури під час перевірки заяв про злочин та їх вирішення виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Таким чином, враховуючи норми Кодексу адміністративного судочинства України, такі спори не випливають із здійснення суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій та не належать до юрисдикції адміністративних судов.
При цьому відповідно до ст. 110, ст. 234, ст. 236 Кримінально – процесуального кодексу України дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Згідно ст. 3 Кримінально – процесуального кодексу України Провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину.
При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Статтею 2 Кримінально – процесуального кодексу України визначені завдання кримінального судочинства, згідно якої завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів прокуратури щодо порушення. розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
У зв'язку з цим необхідно зазначити, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, та повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Крім того, захист прав заявників, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшла заява, перевірити, чи містить звернення викладені ознаки суспільно небезпечного діяння, встановленого Кримінальним кодексом України, відповідність заяви вимогам статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України, дотримання відповідачем інших приписів, установлених Кримінально-процесуальним кодексом України.
Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника в розумінні чинного законодавства України.
За таких обставин вимоги заявника про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень повинні розглядатись у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки у спірних правовідносинах відповідач не виконує владні управлінські функції, спір не має ознак публічно – правового спору, такий спір не повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що відмова у відкритті провадження у справі з зазначених підстав не позбавляє його права звернутись до місцевого суду з в порядку кримінально – процесуального законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, ст. 3, ст. 4, ст. 17, ст. 109, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокурора міста Слов’янська Городницького Юрія Віталійовича про визнання дій незаконними, зобов’язання особисто розглянути заяву та видати копії постанов про порушення кримінальної справи та про припинення кримінальної справи – відмовити.
Ухвала Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Давиденко Т.В.