ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2419/11
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірині Василівні,
за участю представників сторін:
прокурора: Музики В.В.,
позивача: Топольницького В.В., Кулібабчука П.В.,
відповідача: Немченка В.С.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Тушевської Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А 1231
до: відділу Державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області
про: скасування постанов про арешт коштів боржника
ВСТАНОВИВ :
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави в особі військової частини А 1231 (далі - ВЧ А1231) до відділу Державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції (далі - відділ ДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області (далі - ГУ ДКУ у Вінницькій області) про скасування постанов про арешт коштів боржника.
Позов мотивовано тим, що у зв'язку з виконанням рішень Замостянського районного суду м. Вінниці, відділом ДВС прийнято постанови про арешт коштів ВЧ А1231, які обліковуються на рахунках відкритих в ГУ ДКУ у Вінницькій області по кодах економічної класифікації видатків бюджету (далі - КЕКВ) 1131, 1135 та 1135 на загальну суму 965942,91 грн. ВЧ А1231 вважає вказані постанови відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, арешт коштів накладено на рахунки по бюджетних програмах загального та спеціального фонду ВЧ А1231, які не забезпечать реального виконання рішень суду про стягнення компенсації за продовольчий пайок, адже не відповідають напрямку використання коштів визначених бюджетною програмою, що в свою чергу не забезпечить реальне виконання рішень Замостянського районного суду м. Вінниці. Крім того, позивач у адміністративному позові зазначив, оскаржувані постанови унеможливлюють використання ВЧ А 1231 коштів, які обліковуються на рахунках відкритих в ГУ ДКУ у Вінницькій області по програмах спеціального фонду, які не відповідають економічній сутності заборгованості згідно рішень Замостянського районного суду м. Вінниці, що підриває бойову готовність ВЧ А 1231, Повітряні сили Збройних сил України та Збройні сили України в цілому.
У судовому засіданні представник військового прокурора Вінницького гарнізону та представники позивача зазначили, що позов підтримують у повному обсязі та просили позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, відділом ДВС арешт на вказані в адміністративному позові КЕКВ та КПКВ не накладався. Визначення економічної сутності заборгованості, КПКВ та КЕКВ за кожним рішенням суду (виконавчим документом) покладено на органи Державного казначейства, які в разі неможливості самостійного визначення звертаються до боржника. У зв'язку з чим, на думку відповідача, правові підстави для визначення протиправними постанов про арешт коштів боржника та їх скасування, винесених відділом ДВС у відповідності та з дотриманням вимог та з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" при примусовому виконанні рішень суду та постанов про стягнення з боржника виконавчого збору - відсутні.
У судовому засіданні представник відповідача у задоволені позову просив відмовити, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.
Представник, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ГУ ДКУ у Вінницькій області у судовому засіданні просила відмовити у задоволені даного адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін у справі, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Згідно ч. 1 ст. 2 вказаного Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Так, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (п.п. 1 та 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження").
Частина 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає обов'язковість виконання вимог державного виконавця щодо рішень для усіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
У судовому засіданні встановлено, що на примусовому виконанні у відділі ДВС перебуває зведене виконавче провадження №24145302 від 21.1.2011 року, в склад якого станом на 02.06.2011 року входить 76 виконавчих документів по виконанню рішень судів про стягнення з ВЧ А1231 грошової компенсації на користь громадян за неотриманий продовольчий пайок, речове майно, стягнення виконавчого збору та суми завданих збитків на користь держави.
Судом з'ясовано та сторонами по справі підтверджено, що ВЧ А1231 рішення судів про стягнення грошової компенсації на користь громадян за неотриманий продовольчий пайок, речове майно, стягнення виконавчого збору та суми завданих збитків на користь держави не виконано.
Суд не погоджується з позицією позивача, що постанови відділу ДВС про арешт коштів ВЧ А1231, які обліковуються на рахунках відкритих в ГУ ДКУ у Вінницькій області по кодах економічної класифікації видатків бюджету (далі - КЕКВ) 1131, 1135 та 1135 на загальну суму 965942,91 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.
Пунктом 6 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Керуючись вищезазначеними нормами Закону України "Про виконавче провадження" та на виконання рішень судів про стягнення з ВЧ А1231 грошової компенсації на користь громадян за неотриманий продовольчий пайок, речове майно, стягнення виконавчого збору та суми завданих збитків на користь держави відділом ДВС винесено постанови про арешт коштів боржника - ВЧ А1231 (т. І а.с. 113-248, т. ІІ а.с. 1-90).
У судовому засіданні встановлено, що копії постанов про арешт коштів боржника відділом ДВС направлено сторонам виконавчого провадження для відома та ГУ ДКУ у Вінницькій області до виконання. Оскільки, згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 09.07.2008 року №609 (далі - Порядок №609).
Відповідно до п. 19 Порядку №609 безспірне списання коштів здійснюється органами Державного казначейства виключно з рахунка, відкритого в органі Державного казначейства та зазначеного у платіжній вимозі за кодами економічної класифікації видатків бюджету, які визначаються виходячи з економічної сутності заборгованості.
Судом встановлено, що в оскаржуваних постановах відділу ДВС про арешт коштів боржника - ВЧ А1231 (т. І а.с. 113-248, т. ІІ а.с. 1-90) не зазначено КПКВ чи КЕКВ, на які необхідно накласти арешт з метою подальшого безспірного списання заборгованості позивача.
Пунктом 20 Порядку №609 визначено, що у разі коли у виконавчому документі та/або платіжній вимозі, та/або ухвалі суду (постанові слідчого, державного виконавця) код економічної класифікації видатків бюджету не зазначено, орган Державного казначейства надсилає запит до боржника щодо визначення коду, за яким здійснюватиметься безспірне списання та/або на який накладатиметься арешт.
Крім того, відповідно до п. 34 Порядку №609 орган Державного казначейства не пізніше робочого дня, що настає після надходження постанови про арешт, зупиняє операції на рахунках відкритих асигнувань за встановленими кодами економічної класифікації видатків бюджету (за рахунками спеціального фонду в частині власних надходжень - в межах загальної суми залишку на рахунку). Якщо у постанові про арешт не визначено код економічної класифікації видатків бюджету, орган Державного казначейства самостійно визначає код економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт.
У разі коли орган Державного казначейства не може самостійно визначити код економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт, або відсутні відкриті асигнування за визначеним кодом, або їх недостатньо для виконання рішення суду, цей орган зупиняє операції на рахунках відкритих асигнувань за всіма кодами економічної класифікації видатків.
Позивачем не надано до суду докази на підтвердження того, що в оскаржуваних постановах відділу ДВС зазначено КПКВ чи КЕКВ позивача, на які необхідно накласти арешт з метою подальшого безспірного списання заборгованості ВЧ А1231, та докази на підтвердження визначення відповідачем економічної сутності заборгованості позивача, КПКВ та КЕКВ за кожним рішенням суду (виконавчим документом).
Суд погоджується з позицією відділу ДВС, що вказане належить до компетенції органів Державного казначейства України, які, у свою чергу, мають право зупиняти операції на рахунках відкритих асигнувань за всіма кодами економічної класифікації видатків у випадку відсутні відкритого асигнування за визначеним кодом, або їх недостатньо для виконання рішення суду.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови про арешт коштів ВЧ А1231, які обліковуються на рахунках, відкритих у ГУ ДКУ у Вінницькій області, діяв правомірно, на підставі норм законодавства, а отже, у суду відсутні підстави для визнання їх протиправними.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх рішень, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Вжиті заходи забезпечення адміністративного позову скасувати.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович