ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а/0270/287/11
Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Швандер В.О.
за участю представників сторін:
позивача (апелянта) - ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності
відповідача - ОСОБА_3 - представник на підставі довіреності
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Вінниця" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Вінниця" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень , -
В С Т А Н О В И В :
В січні 2010 року дочірнє підприємство “Автотрейдінг-Вінниця” звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року адміністративний позов дочірнє підприємство “Автотрейдінг-Вінниця” залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є безумовними підставами для його скасування.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що дана постанова суду першої інстанції суперечить нормам матеріального та процесуального права, оскільки позивачем правомірно включено до валових витрат витрати на оплату наданих маркетингових послуг, виконання яких підтверджується первинними документами, оскільки ці витрати безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю та відповідають визначенню витрат на маркетингові послуги. Виконання маркетингових послуг підтверджується договорами, не визнаними в судовому порядку недійсними, звітами про виконання маркетингових послуг та актами виконаних робіт.
В судовому засіданні представник дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Вінниця" підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.
Представник відповідача заперечував проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу приватного дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Вінниця" слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено, що на на підставі направлень від 26 квітня 2010 року №196/23, від 13 травня 2010 року №224/23 виданих Державно податковою адміністрацією у Вінницькій області проведена планова виїзна перевірка ДП “Автотрейдінг-Вінниця” з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 27 травня 2010 року №196/2310/31983209.
На підставі вищевказаного акту були прийнято слідкуючі податкові-повідомлення рішеннях: № 0001702300/0 від 11.06.2010 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 9157 грн., в тому числі 557 грн. –за основним платежем та 8600 грн. – за штрафними (фінансовим) санкціями та № 0001712300/0 від 11.06.2010 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67158 грн., в тому числі 44772 грн. - за основним платежем та 22386 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.
На дані повідомлення-рішення була подана скарга до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та Державної податкової адміністрації України, однак скарги були залишені без задоволення а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.
Суд прийшов до висновку, що дії Державної податкової інспекції у м. Вінниці є правомірними, колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено особливий порядок податкового обліку.
Зокрема абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.
Між тим в підпункті 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 вказаного вище Закону зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Як вбачається з актів виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи вони не оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема не наведено зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, в них зазначено лише вартість виконаних робіт без будь-якого відображення змісту виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями "....Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту"
Виходячи з вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем в порушення вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту включено ПДВ в ціні придбаних послуг у підприємств, які не пов'язані з власною господарською діяльністю.
Що стосується посилань позивача на правомірність коригування податкових зобов’язань Підприємством у бік зменшення на суму 130938 грн. у зв’язку із поверненням товару покупцям та самостійним виправленням помилок, суд виходить із того, що відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Так, пунктами 20-28 Порядку №165 заповнення податкової накладної визначено, що при цьому продавець товарів виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів, копія залишається у продавця. Розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов’язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від’ємним чи позитивним значенням На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни. Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної. Продавцем присвоюється номер розрахунку коригування, який має вигляд дробу, чисельник якого відповідає порядковому номеру розрахунку, який реєструється у окремому журналі, а знаменник - номеру податкової накладної.
Позивачем порушено правила здійснення коригування в частині, що стосується виписки розрахунку коригування до раніше виписаної податкової накладної, які містяться в документах, затверджених наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення". А саме, в розрахунку коригування відсутній підпис посадової особи підприємства - покупця, який зобов'язується зменшити суму податкового кредиту на підставі такого розрахунку та дата отримання покупцем такого розрахунку коригувань. Результати коригування враховані підприємством в загальній сумі податкових зобов’язань, зазначених у ряд.9 Декларації.
Щодо правомірності включення до складу валових витрат витрати в сумі 11411 грн. на організацію та проведення прийомів, презентацій, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків та сувенірів, що в подальшому слугувало підставою для збільшення податкового кредиту, колегія суддів вважає за потрібне відмітити наступне.
Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” до податкового кредиту відносяться суми ПДВ нараховані (сплачені) у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку. Тобто, до складу податкового кредиту включаються суми ПДВ у частині товарів (робіт, послуг), що використовуються у господарській діяльності підприємства.
Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (п.п 5.3.1) передбачено, що до складу валових витрат платника податку не включаються витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям), визначеним п.7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються пп.5.4.4 п. 5.4 ст.5 цього Закону.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене апеляційні вимоги дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Вінниця" є неаргументованими та в їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Вінниця", – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар