ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"29" січня 2008 р. | Справа № 9/95/05-НР |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Журавльова О.О.,
суддів Поліщук Л.В., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.
за участю представників сторін у судовому засіданні 18.12.2007р.
від позивача: Фітковський Н.І. за довіреністю від 11.12.2007р.
від відповідача (1): Власенко С.О. за довіреністю від 04.12.2007р. №366
від відповідача (2): не з’явився
за участю представників сторін у судовому засіданні 10.01.2008р.
від позивача: Циганенко О.М. за довіреністю від 11.12.2007р.
від відповідача (1): Власенко С.О. за довіреністю від 04.12.2007р. №366
від відповідача (2): не з’явився
за участю представників сторін у судовому засіданні 29.01.2008р.
від позивача: не з’явився
від відповідача (1): не з’явився
від відповідача (2): не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України
на рішення господарського суду Миколаївського області від 02 жовтня 2007 року у справі №9/95/05-НР
за позовом Миколаївського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України
до відповідачів 1) Миколаївської обласної організації Фізкультурно-спортивного товариства „Динамо”; 2) Виконавчого комітету Очаківської міської ради
про визнання права власності на будинок, визнання недійсним свідоцтва на право власності та рішення,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02 жовтня 2007 року у справі №9/95/05-НР (суддя Фролов В.Д.) Миколаївському обласному спеціалізованому ремонтно-будівельному підприємству протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України відмовлено у задоволені позовних вимог про визнання за ним право власності на будинок відпочинку, розташований на базі відпочинку „Динамо”, яка належить Миколаївській обласній організації „Динамо”, за адресою: вул. Курортна,27 а м. Очаків, Миколаївської області, позначеного на схемі земельної ділянки до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.08.2003р. цифрою „1”, балансовою вартістю 7323 грн., а також про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане та зареєстроване виконавчим комітетом Очаківської міської ради 05.08.2003р. та рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради від 29.07.2003р. за №247, на підставі якого воно видане.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не приведено достатніх правових підстав для визнання за ним права власності на оспорюваний будинок, а також підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а тому в силу вимог ч.2 ст.376, ч.2 ст.331, ст.328,182 ЦК України позивачу у задоволені позову слід відмовити.
Позивач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, з посиланням при цьому на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права –ст.215, п.2 ст.331, ст.ст.319,369,374,375,376 ЦК України, ст.ст.23,48,49,50 Закону України „Про власність”, ст.77 Закону України „Про місцеве самоврядування” та норм процесуального права –ст.ст.12,33,36,43,87 ГПК України, а також на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і їм не надана належна оцінка, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Так, позивач вважає, що він надав до суду всі можливі документи, які схоронилися на момент розгляду справи. Ці документи свідчать про будівництво позивачем спірного будинку, тривалий час використання позивачем цього будинку, а також проведення позивачем капітального ремонту цього будинку. Водночас відповідач-1 не надав жодних документів, на підставі яких набув право власності на спірний будинок, а саме, узгодженого проекту його забудови, акту прийняття в експлуатацію чи угоду про передачу цього будинку. Окрім того, відповідач-1 неправомірно поставив на баланс належний позивачу будинок та оформив на нього свідоцтво про право власності шляхом подачі недостовірної інформації до МБТІ та виконавчого комітету Очаківської міської ради, звернувшись у 2003 році листом за №224 про оформлення права власності, у т.ч. і на будинок позивача.
Представник відповідача -1 у судовому засіданні прорив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін, з посиланням при цьому на обґрунтованість і правомірність судового рішення і безпідставність доводів позивача, а також з підстав, що викладені у письмових поясненнях від 08.01.2008р. за вх.№2890-Д2.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, відзив на апеляційну скаргу не надав, але про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглядати справу за відсутністю представника -2 у судовому засіданні
На підставі розпорядження голови суду від 01.11.2007р. №145 „Про заміну судді” апеляційна скарга позивача прийнята до провадження суддями Одеського апеляційного господарського суду: Таценко Н.Б., Мишкіна М.А., Лашин В.В., про що 01.11.2007р. винесена відповідна ухвала.
Згідно з розпорядженням голови суду від 23.11.2007р. №169 „Про передачу справи”, дану справу передано на розгляд колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Тофана В.М., Михайлова М.В., про що 27.11.2007р. винесено відповідну ухвалу.
На підставі розпорядження першого заступника голови суду від 09.01.2008р. №1 „Про заміну суддів” у складі колегії суддів здійснено заміну судді Тофана В.М. суддею Савицьким Я.В., а на підставі розпорядження голови суду від 28.01.2008р. №25 „Про заміну судді”, суддю Савицького Я.Ф. замінено суддею Одеського апеляційного господарського суду Поліщук Л.В.
Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін (позивача і відповідача-1), апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з наступних мотивів:
Як випливає із матеріалів справи, Миколаївському товариству „Динамо” (відповідач-1) 10.01.1964р. відведено земельну ділянку орієнтовною площею 1,0 га для розміщення палаточної літньої туристичної бази без права капітальної забудови ділянки, що підтверджується рішенням виконкому Очаківської міської ради депутатів трудящих Миколаївської області №5 (оформлено витягом з протоколу №1 від 10.01.1964р.). Рішенням виконкому Очаківської міської ради депутатів трудящих Миколаївської області №73 (оформлено витягом з протоколу №7 від 27.03.1964р.), Миколаївській облраді „Динамо” додатково відведено земельну ділянку по вул. Госпітальна, площею 1,19 га для будівництва літньої туристичної бази. В подальшому Очаківською міською радою депутатів трудящих Миколаївської області прийнято рішення №35 (оформлено витягом з протоколу №8 від 27.03.1967р.), згідно з яким, Очаківській турбазі „Динамо” дозволено будівництво спального корпусу на 100 місць з їдальньою на території Очаківській турбази „Динамо”, а рішення виконкому Очаківської міської ради депутатів трудящих Миколаївської області №22 (оформлено витягом з протоколу №3 від 16.02.1968р.) Очаківській турбазі „Динамо” дозволено будівництво п’яти 4-х кімнатних будинків.
Паспорт турбази „Динамо”, який 27.12.76р. зареєстрований у комітеті по фізичній культурі і спорту Миколаївського облвиконкому, свідчить, що турбаза „Динамо”, розташована в м. Очакові, вул. Курортна,27, на земельній ділянці в 2 га, введена в експлуатацію у 1964 році та належить Миколаївській обласній раді „Динамо” (т.1, а.с.271-273).
Згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, який 08.04.1999р. виданий Очаківською міською радою народних депутатів, Миколаївській обласній раді „Динамо” у постійне користування надана земельна ділянка площею 2 га для обслуговування туристичної бази „Динамо”, Курортна,27 а.
Також наявне у матеріалах справи Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 05.08.2003р. виконавчим комітетом Очаківської міської ради свідчить, що відповідачу-1 на праві колективної власності належать будівлі та об’єкти благоустрою туристичної бази „Динамо” загальною площею 1760 кв.м., що розташована за адресою: Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Курортна, буд.27-А. Підставою видачі цього Свідоцтва є рішення виконкому Очаківської міської ради від 23.07.2003р. №247 „Про оформлення право власності на нерухоме майно”.
При цьому, згідно з планом зовнішніх меж земельної ділянки, який є додатком до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та схемою розташування будівель і об’єктів бази відпочинку „Динамо”, яка є додатком до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, база відпочинку „Динамо” розташована саме на земельній ділянці площею 2 га, що надана відповідачу -1 у постійне користування згідно із Державним актом. Окрім того, номерні позначення будинків і об’єктів бази відпочинку „Динамо” на схемі, яка є додатком до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно взагалі відсутні.
Водночас, як вище встановлено апеляційним господарським судом, у позові (із врахуванням його уточнень) позивач просить суд визнати за ним право власності на будинок відпочинку, розташований на базі відпочинку „Динамо”, яка належить Миколаївській обласній організації „Динамо”, за адресою: вул. Курортна,27 а м. Очаків, Миколаївської області, позначеного на схемі земельної ділянки до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.08.2003р. цифрою „1”, балансовою вартістю 7323 грн., а також просить суд визнати недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно, яке видане та зареєстроване виконавчим комітетом Очаківської міської ради 05.08.2003р. і рішення виконавчого комітету Очаківської міської ради від 29.07.2003р. за №247, на підставі якого воно видане.
При цьому позивач посилається на те, що спірний будинок відпочинку був збудований позивачем на території туристичної бази „Динамо” за узгодженням і з дозволу керівництва –УВС Миколаївського облвиконкому, Миколаївської облради „Динамо” за рахунок нецентралізованих джерел та у грудні 1977 року цей будинок введений в експлуатацію і поставлений на баланс позивача. В подальшому цей будинок капітально ремонтувався позивачем у 1989 році і весь час позивач відкрито, безперервно користувався збудованим будинком, в якому відпочивали робітники та члені їх сімей. За утримання цього будинку (охорону, прибирання прилеглої території) щорічно позивач перераховував відповідачу -1 кошти. В свою чергу відповідач-1 неправомірно поставив на баланс належний позивачу будинок та оформив на нього право власності шляхом подачі недостовірної інформації до МБТІ та Виконавчого комітету Очаківської міської ради, звернувшись у 2003 році з листом №224 про оформлення права власності у тому числі і на будинок позивача.
Таким чином із посилань позивача випливає, що підставою його позовних вимог є по-перше, набуття права власності на новостворену позивачем річ - будинок, який збудований позивачем у грудні 1977 року на базі відпочинку „Динамо”, по-друге, тривалий час використання позивачем цього будинку з метою відпочинку та оздоровлення його працівників, із здійсненням також у 1989 році капітального ремонту цього будинку, по-третє, надання відповідачем-1 недостовірної інформації до МБТІ та відповідача-2 при оформленні права власності у тому числі і на будинок позивача.
В силу вимог ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а вимогами ч.2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як випливає із матеріалів справи, в обґрунтування своїх посилань щодо будівництва спірного будинку позивачем надані: план капітального будівництва за рахунок нецентралізованих джерел за 1977 рік, підписаний в.о. голови Ради Українського республіканського ДПТ, згідно з яким, загальний обсяг фінансування в т.ч. за рахунок кредиту Держбанку і Стройбанку становить 19600 руб., з яких будівельно-монтажні роботи 15000 руб; довідка Миколаївської облради ДПТ у Центральне відділення Держбанку м. Миколаєва від 27.01.1977р. №2/47, згідно з якою, план фінансування капітальних вкладень за рахунок нецентралізованих джерел з розрахункового, поточного, бюджетного рахунку (в межах обсягів, передбачених державним планом) на 1977 рік становить 19600 руб.; план капітальних вкладень Миколаївської облради ДПТ на 1977 рік, затверджений головою Ради Українського Республіканського добровільного протипожежного товариства, згідно з яким, на будівництво бази відпочинку в м. Очакові передбачено 15 000 руб.; розпорядження по обласній раді добровільного пожежного товариства від 10.12.1977р. №102 „Про взяття на баланс кам’яного дому відпочинку для робочих і службовців, розташованого на базі відпочинку „Динамо” в м. Очакові, вул. Курортна 27А”, згідно з яким, голова облради ДПТ надав розпорядження бухгалтеру поставити на бухгалтерський баланс кам’яний будинок, який збудований за рахунок підприємства по узгодженню з керівництвом УВС про будівництво на базі відпочинку „Динамо” в м. Очакові будинку для оздоровлення в літній період робочих та службовців ДПТ; інвентарна картка обліку основних засобів, згідно з якою, на обліку РБУ протипожежних робіт рахується будинок Очаківського дому відпочинку, введений в експлуатацію у грудні 1977р., первісна вартість на 01.05.92р. 174000 руб., зношеність на 1993 рік 69021 руб., станом на 01.01.97р. - 21302, станом на 01.07.2004р. –7323; письмові пояснення колишніх працівників підприємства Целуєва М.М., Кривокоритової З.К., Семенової М.М., Самбарік Л.П.
В обґрунтування своїх посилань щодо користування і здійснення ремонту спірного будинку позивач надав до справи: лист начальника СпецРБУ протипожежних робіт від 05.01.89р. з проханням до директора Очаківського комбінату благоустрою і допоміжних господарств виготовити проектно-кошторисну документацію і здійснити реконструкцію і капітальний ремонт котеджу на базі відпочинку „Динамо”; кошторис на капітальний ремонт будинку Миколаївського добровільного пожежного товариства на турбазі „Динамо” в м. Очакові, який розроблений проектно-кошторисною групою Очаківського комбінату благоустрою і допоміжних господарств у 1989 році, та згідно з яким, кошторисна вартість ремонтних робіт становить 14379 руб.; платіжні доручення від 03.02.89р. №33, згідно з яким, на р/рахунок Очаківського комбінату благоустрою і допоміжних господарств позивач перерахував 1332 руб. - оплата за кошторис на капітальний ремонт будинку на турбазі „Динамо” та №34, згідно з якими, на р/рахунок Очаківського комбінату благоустрою і допоміжних господарств позивач перерахував 5000 руб. –оплата за капітальний ремонт бази відпочинку „Динамо”; лист начальника СпецРБУ протипожежних робіт від 21.03.1990р. №247 з проханням до директора ОКБДГ виконати роботи по ремонту бази відпочинку „Динамо”; лист заступника голови облради „Динамо” від 22.05.1987р., згідно з яким, голові Миколаївського облДПТ запропоновано відремонтувати їх житлові приміщення до 27.05.1987р., придбати необхідну кількість путівок в облраді „Динамо”, скласти графік заїздів їх співробітників, а також запропоновано у разі неприйняття вказаних умов оплатити балансову вартість приміщень ДПТ; витяг із протоколу засідання профкому облради ДПТ від 23.05.1987р. №9, згідно з яким, на засіданні було розглянуто лист облради „Динамо” ід 22.05.1987р. №71 і постановлено відмовитися від придбання путівок, які запропоновані облрадою „Динамо”; лист ДПТ до начальника УВС Миколаївського облвиконкому та заступника голови облради „Динамо” з пропозицією укласти договір на відшкодування витрат, пов’язаних із утриманням бази відпочинку згідно наданих розрахунків; лист Виробничого комбінату протипожежних робіт ДПТ Миколаївської області від 05.08.1987р. №62 до начальника УВС Миколаївського облвиконкому з проханням надати вказівку т. Пустовойченко В.Н. не розпоряджатися основними засобами організації, яка не входить до його підпорядкування, оскільки т. Пустовойченко В.Н. відмовив у заїзді на базу відпочинку „Динамо” робітників ДПТ; договір, який укладений між Миколаївською облрадою „Динамо” та Миколаївським ДПТ стосовно роботи і експлуатації Очаківської бази відпочинку на сезон 1993 року, згідно з яким, Миколаївська облрада „Динамо” зобов’язана забезпечувати роботу їдальні, регулярне і якісне обслуговування, вирішувати організаційні питання життєдіяльності бази відпочинку, укладати і оплачувати всі договори з міськими радами, вести облік та реєстрацію відпочиваючих, а Миколаївське ДПТ зобов’язане виконувати ремонті роботи згідно затвердженого плану, сплачувати свою долю по утриманню бази відпочинку в сумі 840 тис. крб., гарантувати 100% наповненість 21 місця на повний сезон і викуп всіх путівок; платіжні доручення, згідно з якими, у 1993, 1994, 1995, 1997, 1998, 2000-2002 роках позивач перераховував відповідачу -1 грошові кошти за утримання бази відпочинку згідно рахунків та договорів.
Дослідивши вищеперелічені документи, які надані позивачем в якості доказів підтвердження своїх позовних вимог, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача достатніх підстав для визнання за ним право власності на спірний будинок, з огляду на наступне.
Як випливає із наданих позивачем документів, земельна ділянка під будівництво спірного будинку позивачу не надавалася, а наявне у матеріалах справи рішення виконкому Очаківської міської ради депутатів трудящих Миколаївської області №73 (оформлено витягом з протоколу №7 від 27.03.1964р.) навпаки свідчить про виділення земельної ділянки під будівництво літньої туристичної бази відповідачу-1. Також у матеріалах справи відсутні і позивачем не надані документи, які свідчать про надання відповідачем-1 дозволу на будівництво позивачем спірного будинку на земельній ділянці, що виділена відповідачу-1. Дозвіл на будівництво не наданий позивачу також і УВС облвиконкому та відповідними органами архітектури і містобудування. Більш того, акт державної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту (спірного будинку) позивач до суду також не надав, з посиланням при цьому на його відсутність.
Між тим, в силу вимог діючого в той період законодавства щодо регулювання права власності (Цивільний кодекс України, який введений в дію 01.01.1964 року), а також вимог ч.2 ст.34 ГПК України саме вищеперелічені документи є належними і допустимими доказами, які свідчать про набуття позивачем права власності на спірний будинок.
Водночас апеляційний господарський суд вважає, що документи, які позивач надав до суду в якості обґрунтування своїх позовних вимог також не доводять виникнення у позивача права власності на спірний будинок.
Так, в плані капітального будівництва за рахунок нецентралізованих джерел за 1977 рік та довідці Миколаївської облради ДПТ у Центральне відділення Держбанку м. Миколаєва від 27.01.1977р. №2/47 взагалі не визначено об’єкту щодо якого передбачені будівельно-монтажні роботи на загальну суму 15000 руб., а у плані капітальних вкладень Миколаївської облради ДПТ на 1977 рік, який затверджений головою Ради Українського Республіканського добровільного протипожежного товариства, 15 000 руб. передбачено на будівництво бази відпочинку в м. Очакові. Також вказаним планом на будівництво бази відпочинку в м. Очакові передбачено 15 000 руб., а інвентарна картка обліку основних засобів свідчить, що первісна вартість Очаківського дому відпочинку станом на 01.05.1992р. становить 174 000 руб. Тобто, дані документи не підтверджують дійсних витрат позивача на спорудження даного будинку та його участі у такому спорудженні. Розпорядження по обласній раді добровільного пожежного товариства від 10.12.1977р. №102 „Про взяття на баланс кам’яного дому відпочинку для робочих і службовців, розташованого на базі відпочинку „Динамо” в м. Очакові, вул. Курортна 27А” та письмові пояснення колишніх працівників позивача є внутрішніми документами позивача і в силу вимог ч.2 ст.34 ГПК України не приймається до уваги апеляційним господарським судом. За таких же підстав не можуть бути доказами виникнення права власності документи, які свідчать про використання цього будинку позивачем для відпочинку його працівників та оплату ним коштів за утримання бази відпочинку „Динамо”.
Перебування спірного будинку на балансі позивача ще не є безспірною ознакою права власності позивача на цей будинок, оскільки позивач не надав належних доказів, які свідчать про участь позивача у спорудженні спірного будинку. Наданий позивачем кошторис на капітальний ремонт спірного будинку також не може бути доказом права власності позивача на цей будинок, оскільки, по-перше, розроблення цього кошторису на замовлення позивача ще не підтверджує факту належності цього будинку позивачу саме на праві власності, а по-друге, доказів щодо оплати вартості капітального ремонту, яка згідно з кошторисом становить 14379 руб., позивач також до суду не надав.
Додаткові документи, які за клопотанням позивача від 28.01.2008р. за вх.№2890-Д3 апеляційний господарський суд на підставі вимог ч.1 ст.101 ГПК України залучив до матеріалів справи, також не є належними доказами, що підтверджують право власності позивача на спірний будинок, оскільки ці документи лише свідчать про знаходження спірного будинку на балансі позивача у 1978 році, а як вище встановлено апеляційним господарським судом, перебування спірного будинку на балансі позивача ще не є безспірною ознакою права власності позивача на цей будинок. До того ж, дані, що зазначені в пояснювальній записці про фінансово-господарську діяльність Миколаївської обласної ради ДПТ за 1977 рік, згідно з якими позивачем здійснено будівництво будинку в м. Очакові вартістю 11600 руб. не співпадають з даними, що зазначені в інвентарній картки обліку основних засобів, а саме, що первісна вартість Очаківського дому відпочинку станом на 01.05.92р. становить 174000 руб.
Окрім того, як вище встановлено апеляційним господарським судом на схемі розташування будівель і об’єктів бази відпочинку „Динамо”, яка є додатком до свідоцтва про право власності відповідача-1 на нерухоме майно взагалі відсутні номерні позначення будинків, а тому ідентифікувати, який саме будинок, із будинків, що розташовані на БВ „Динамо” є будинком під №1, взагалі неможливо.
Разом з тим, згідно з вимогами ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Самовільним будівництвом вважається житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
У відповідності з ч. 5 цієї статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Між тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом, спірний будинок розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні відповідача-1, що підтверджується відповідним Державним актом, який виданий на підставі рішення виконкому Очаківської міської ради народних депутатів від 23.02.1999р. №40 „Про надання земельних ділянок у постійне користування”. На момент розгляду справи доказів скасування або визнання недійсним (нечинним) цього рішення виконкому Очаківської міської ради позивач до суду не надав, а відповідач-1 в свою чергу не надав свого погодження на відведення позивачу земельної ділянки під спірним будинком. Такі обставини також свідчать про неможливість задоволення позовних вимог.
Таким чином вищевикладене свідчить, що суд першої інстанції в повному обсязі з’ясував обставини, що мають значення для справи, надав цим обставинам належну правову оцінку із правильним застосуванням норм процесуального і матеріального права, а тому апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2007 року у справі №9/95/05-НР залишити без змін, а апеляційну скаргу Миколаївського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя | О.О. Журавльов |
Судді | Л.В. Поліщук |
М.В. Михайлов |