Справа № 2-1957/11

                                                                      РІШЕННЯ

                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27 травня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Соловйова О.Л., при секретарі Андрійчук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу, -

                                                           В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, вказавши, що з 28 січня 1992 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач зазначив, що фактично сімейні відносини припинені з 2010 року, у зв’язку з психологічною несумісністю через різні погляди на життя, що призвело до відсутності взаєморозуміння та припинення шлюбних відносин. Збереження шлюбу вважає неможливим, у зв’язку з чим просив шлюб розірвати.

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідачка у судове засідання, призначене на 27.05.2011 року  не з'явилась, з невідомих суду причин, про слухання справи була повідомлені у встановленому законом порядку. Раніше в судовому засіданні відповідачка заперечувала проти задоволення позовних  ОСОБА_1, а обґрунтування своїх заперечень пояснювала наступне. З 28 січня 1992 року  вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з позивачем, разом із позивачем вони прожили однією родиною 19 років. Зазначила, що вимоги позивача про розірвання шлюбу обумовлені сваркою, яка відбулася між ними 16.01.2011 року, коли позивач  почав вимагати у неї підписати  договір кредиту на велику суму, а вона в свою чергу відмовила в проханні позивача, запропонувавши взяти кредит на меншу суму. Зазначила, що їх неповнолітня дитина –донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує повноцінної родини, а отже просила в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Вислухавши сторони, ознайомившись з матеріалами справи суд приходить до переконання щодо доцільності задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 При цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 з 28.01.1992 року знаходяться в зареєстрованому шлюбі, від якого  мають неповнолітню дитину –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спору про розподіл майна та місце проживання дитини не мають.

Вказані обставини підтверджуються:

- свідоцтвом про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_4, Серії VІ № 274819, зареєстрованим 28 січня 1992 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського району ММУЮ Донецької області (актовий запис № 78  від 28.01.1992 р.).  Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_3.

          Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного Кодексу України (далі за текстом СК України) позов про розірвання шлюбу може  бути поданим одним з подружжя.

          Згідно із ч. 2 ст. 112 СК України  суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя  подружжя та збереження  браку  суперечить інтересом одного з них, інтересам їх дітей, які мають істотне значення.

Відповідно до роз'яснень, наданих у пленумі Верховного суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавствапри розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім’ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з’ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку, що сім’я розпалася остаточно, у зв’язку з чим подальше сумісне проживання подружжя та збереження сім’ї стали неможливими і буде суперечити інтересам подружжя. При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідачки, оскільки вони не підтверджуються об'єктивними доказами та не мають істотного значення  при вирішенні данного спору.

На підставі ст.ст. 110, 112 СК України, керуючись ст.ст. 15, 130, 213, 215 ЦПК України, суд,-

                                                                В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований  28 січня 1992 року у Приморському відділі реєстрації актів цивільного стану ММУЮ Донецької області, актовий запис № 78 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 прізвище «Держинська».

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його  копії.

Суддя                                                                                          О. Л. Соловйов