Справа № 2- а-973/2011р./19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя в складі: головуючого судді Кулик С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ОСОБА_2 України в Донецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом до Управління Держаної автомобільної інспекції УМВС України в Донецькій області про визнання неправомірною та  скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення АН №891629 від 24.01.2011р. зазначивши, що згідно оскаржуваною постановою його визнано винним за ч.2 ст.122 КпАП України на накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення п.8.7.3 ПДР України, а саме проїзд перехрестя пр. Ілліча та вул. Ливарна на заборонений жовтий сигнал  світлофора. Вважає постанову незаконною та такою що підлягає скасуванню з тих підстав, що  дійсно в той день та час він рухався по проспекту Ілліча в напрямку пр. Металургів зі швидкістю  55-60 км/г. При під’їзді до перехрестя з вул. Ливарна на світлофорі був зелений сигнал світлофора. За 8-10 метрів він побачив що зелений сигнал світлофора почав блимати, який блимав 2.2-2.4 секунди. До перехрестя декуди була ожеледиця, почавши гальмувати він не встиг загальмувати до перехрестя, тому був вимушений виїхати на перехрестя на жовтий сигнал світлофора. Далі згідно правил дорожнього руху він був вимушений закінчити маневр, тому проїхав перехрестя. Після чого був зупинений працівниками ДАІ та складено протокол та оскаржувану постанову, а також було пред’явлено відеозапис з якого не було видно швидкість його руху до перехрестя та після проїзду перехрестя.  Тому просить визнати постанову незаконною та скасувати, провадження по справі закрити.

Позивач надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю в письмовому провадження. На задоволенні позовних вимог наполягає та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутність, проти позову заперечував, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу за відсутності сторін.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про наступне.  

Судом встановлено, що постановою серії АН №891629 в справі про адміністративне правопорушення від 24.01.2011 року позивача була притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КпАП України і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., згідно з якою ОСОБА_1. 24.01.2011 року о 13-55 год. в м. Маріуполі пр. Ілліча та вул.. Ливарна проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 «ґ»ПДР України.

Відповідно до вимог п.8.7.3 «ґ»ПДР України жовтий сигнал світлофора забороняє рух та попереджає про передуючій зміні сигналу.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КпАП України за проїзд водіями на заборонений сигнал світлофора передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу.  

Дослідженого в судовому засіданні наданого представником відповідача відеозапису вбачається, що в діях ОСОБА_1 є ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, а саме проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, яким спростовуються посилання позивача. Тому постанова АН № 891629 від 24.01.2011 року винесена правомірно з додержанням норм діючого законодавства.

З урахуванням викладеного в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.ст.122, 252, 280 КУпАП, керуючись ст.10, ст.69 – ст.71, 86, 128, ст.158 –ст.163, ст.167, 171-2 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

В ОСОБА_1 до Управління ОСОБА_2 України в Донецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                              С.В. Кулик