ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.11 Справа № 29/82/2011
За позовом: Приватного підприємства
"Укрбудпостач і К",
м. Сєвєродонецьк Луганської області;
до відповідача: Товариства з обмеженою
відповідальністю "Неон",
м. Рубіжне Луганської області;
про стягнення 415 702 грн. 59 коп.
Суддя Якушенко Р.Є.;
секретар судового засідання: Скрипник М.С.;
в присутності представників
сторін:
від позивача: ОСОБА_1, директор, паспорт НОМЕР_1,
виданий Лисичанським МВ УМВС України
в Луганській області 22.02.1999;
від відповідача: повноважний представник у судове
засідання не прибув.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суть спору: Приватне підприємство «Укрбудпостач і К»(далі –ПП «Укрбудпостач і К», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон»(далі –ТОВ «Неон», відповідача у справі) заборгованості у сумі 360780 грн. 25 коп., збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 52673 грн. 89 коп. та 3 % річних у сумі 2248 грн. 45 коп., всього 415702 грн. 59 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі –продажу нафтопродуктів № 58 від 21.10.2010 по розрахунках за отримані нафтопродукти.
Позивач надав документальні підтвердження (виписка з розрахункового рахунку та реєстрів кредитових платежів), які залучені до матеріалів справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Неон»(далі –ТОВ «Неон»), відповідач у справі, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 26.05.2011 повноважному представнику ухвали суду від 19.05.2011.
Справа розглядалась неодноразово. Відповідачу надавалася можливість прийняти участь у судовому засіданні та надати витребувані судом матеріали.
До початку даного судового засідання будь-яких клопотань відповідач не надав.
Відповідно до статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням наданих позивачем доказів, заслухавши присутнього у судовому засіданні керівника підприємства позивача у справі, суд
В С Т А Н О В И В:
21.10.2010 між сторонами за позовом укладено договір № 58 купівлі –продажу нафтопродуктів, відповідно до умов пункту 1.1 якого «Продавець», позивач у справі, зобов’язався продати «Покупцю», відповідачу у справі, нафтопродукти: бензин А-76 (А-80), А-92, А-95 та дизельне паливо (далі - товар), а «Покупець»у свою чергу зобов’язався прийняти товар та оплатити його (а.с.9).
Порядок розрахунків сторони визначили у розділі 4 цього договору.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що «Покупець»здійснює 100 % передоплату товару на підставі виставленого «Продавцем»рахунку –фактури.
При здійсненні відвантаження товару «Продавцем»до моменту надходження оплати від «Покупця», «Продавець»зобов’язався сплатити всю вартість товару згідно виставленого рахунку –фактури протягом 2-х банківських днів від дня відвантаження товару (пункт 4.2 договору).
Відповідальність сторін встановлена розділом 6 договору.
Строк дії договору визначений до 31.12.2012 (пункт 7.6 договору).
На виконання своїх зобов’язань за вказаним договором позивач у період з 01.01.2011 по 03.02.2011 поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 1496094 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними, залученими до матеріалів справи (а.с.12-14) та актом звірення взаємних розрахунків станом на 09.03.2011, підписаному сторонами за позовом без зауважень (а.с.19).
Відповідач частково здійснив оплату отриманих нафтопродуктів, заборгованість станом на 15.04.2011 складає 360780 грн. 25 коп., що підтверджується актами звірення розрахунків складеними сторонами без зауважень станом на 09.03.2011 та на 28.03.2011 (а.с.19, 20) також банківськими виписками про оплату нафтопродуктів, здійснену відповідачем після 28.03.2011 на дату звернення з позовом 22.04.2011 (дату поштового штемпелю на конверті) (а.с.38).
Порушення відповідачем зобов’язань за договором купівлі –продажу нафтопродуктів № 58 від 21.10.2010 по розрахунках за отримані нафтопродукти стало причиною виникнення спору та підставою для звернення до господарського суду за захистом порушеного права.
Позивач вважає, що в результаті порушення відповідачем умов договору № 58 від 21.10.2010, він поніс збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 52673 грн. 89 коп. Будь –яких доказів на підтвердження вказаної суми збитків (упущеної вигоди) позивач не надав.
Крім того, позивач, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, нарахував інфляційні витрати за лютий –квітень 2011 року в загальній сумі 11905 грн. 74 коп. та 3 % річних в сумі 2248 грн. 45 коп.
Проте, в резолютивній частині позову інфляційні витрати в сумі 11905 грн. 74 коп. не зазначені.
Ціна позову визначена позивачем у сумі 415702 грн. 59 коп., де:
- 360780 грн. 25 коп. –заборгованість за нафтопродукти;
- 52673 грн. 89 коп. –збитки у вигляді упущеної вигоди;
- 2248 грн. 45 коп. – 3 % річних та є предметом судового розгляду.
Відповідач у справі вимоги не спростував.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами у справі виникли з договору купівлі –продажу нафтопродуктів № 58 від 21.10.2010 і регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) про купівлю –продаж та глав 19, 20 Господарського кодексу України (далі –ГК України) загальні положення про господарські зобов'язання та господарські договори.
Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилами частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріалами справи доведено, що позивач на виконання зобов’язань за договором № 58 від 21.10.2010 поставив відповідачу у період з 01.01.2011 по 03.02.2011 нафтопродукти на загальну суму 1496094 грн. 60 коп., що підтверджується відповідачем підписанням ним актів звірення розрахунків за вказаним договором станом на 09.03.2011 та 28.03.2011 (а.с.19,20).
Відповідач розрахувався за отримані нафтопродукти частково, заборгованість складає 360780 грн. 25 коп., що підтверджується вказаними актами звірення розрахунків, банківськими виписками (а.с.46-70) та не спростовано відповідачем.
Отже, позовні вимоги, що складають суму боргу 360780 грн. 25 коп. відповідають чинному законодавству, умовам договору № 58 від 21.10.2010, заявлені обґрунтовано та підлягають до задоволення.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання доказується кредитором.
При визначені неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Позивач не довів суду понесення ним збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 52673 грн. 74 коп., не надав доказів вжиття ним заходів, які ним вживалися щодо їх одержання.
Отже, у задоволенні вимог про стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 52673 грн. 89 коп. слід відмовити за їх недоведеністю.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного позивачем до стягнення з відповідача заявлено 3 % річних у сумі 2248 грн. 45 коп.
Судом перевірено розрахунок заявленої суми 3 % річних, порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено.
Отже, вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 2248 грн. 45 коп. підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково у загальній сумі 363028 грн. 70 коп., з яких: 360780 грн. 25 коп. –борг та 2248 грн. 45 коп. –3 % річних.
В решті заявлених вимог слід відмовити.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 3630 грн. 28 коп. - державне мито та 206 грн. 09 коп. - витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон», вул. Визволителів, буд. 75, м. Рубіжне Луганської області, 93000, ідентифікаційний код 30948870, на користь Приватного підприємства «Укрбудпостач і К», вул. Півоварова, буд. 2а, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93403, ідентифікаційний код 33871256 - борг у сумі 360780 грн. 25 коп., 3 % річних - 2248 грн. 45 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 3630 грн. 28 коп. та 206 грн. 09 коп. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення –10.06.2011.
Суддя Р.Є. Якушенко