ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

____________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.11                                                                                 Справа № 29/63/2011

За позовом:                               Державного підприємства

"Ровенькиантрацит", м. Ровеньки

Луганської області;

до відповідача:                                        Товариства з обмеженою

відповідальністю "Виробниче

управління Укрвуглеекології

"Ровеньки-Антрацит", м. Луганськ;

про                                                             стягнення 555638 грн. 95 коп.

Суддя                                                   Якушенко Р.Є.;

секретар судового засідання:         Скрипник М.С.;

в присутності представників

сторін:

від позивача:                                         ОСОБА_1, представник за довіреністю

№ 1-3/3д-26 від 24.12.2010;

від відповідача:                                         повноважний представник у судове

засідання не прибув.

          Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України дана справа розглядалась у судовому засіданні 30.05.2011 було оголошено перерву на 06.06.2011 о 14 год. 30 хвил.

Суть спору: Державне підприємство "Ровенькиантрацит" (далі –ДП "Ровенькиантрацит", позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче управління Укрвуглеекології "Ровеньки-Антрацит" (далі –ТОВ "ВУ "Укрвуглеекології "Ровеньки-Антрацит", відповідача у справі):

- основного боргу в сумі 441531 грн. 52 коп.;  

- пені в сумі 41872 грн. 91 коп. за порушення строків виконання зобов’язання;  

- штрафу в сумі 30907 грн. 21 коп. за прострочення виконання зобов’язань понад 30 днів –7 % від вказаної вартості;

- інфляційні нарахування в сумі 27464 грн. 43 коп.;

- 3 % річних від простроченої суми в сумі 13862 грн. 88 коп.

Позивач посилаючись на норми статей 193, 231 Господарського кодексу України (далі –ГК України) та статей 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем зобов’язань по оплаті отриманого вугілля за договором поставки вугільної продукції від 13.08.2008 № 38-91 гп.  

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче управління Укрвуглеекології "Ровеньки-Антрацит", відповідач у справі, відзивом на позов визнав позовні вимоги у повному обсязі (а.с.10,т.2).

При з'ясуванні фактичних обставини справи, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача у справі, дослідженням наданих доказів, суд

                                                  В С Т А Н О В И В:

Між сторонами за позовом 13.08.2008 укладено договір постачання вугільної  продукції № 38-91 гп (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Постачальник (позивач у справі) зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити Покупцю (відповідачу у справі) вугілля марки А (антрацит), що іменується надалі «Товар», а Покупець зобов’язався прийняти та здійснити оплату Товару (а.с.13-15,т.1).

Відповідно до пункту 1.2 договору ціна, якісні показники, обсяги (кількість тон) постачання Товару визначаються в додатках, що є невід’ємною частиною цього Договору.

Згідно пункту 2.2 договору постачання Товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA –станція відправлення, відповідно ІНКОТЕРМС 2000. Мінімальна партія, що може бути поставлена за цим Договором –вагон (65 тон метричних).

В пункті 2.9 договору сторони встановили, що постачання Товару розпочинається на протязі 3-х календарних днів з дати отримання  Постачальником коштів відповідно до пунктів 3.2, 3.5 договору.

Пунктом 3.2 договору (з урахуванням додаткової угоди від 13.08.2008 до договору № 38-91 гп) передбачено, що розрахунок за цим договором провадиться на умовах 100% передплати, але за згодою сторін у зв’язку із плануванням безперервних і ритмічних поставок, відповідно з діючим законодавством, можливе застосування іншої форми оплати, а саме: рахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на рахунки  Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження вугілля.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що суми передплати, зазначені в рахунках на передплату є оперативними. Кінцевий розрахунок провадиться по факту постачання на протязі 10 днів після поставки.

Відповідно до пункту 3.5 договору (з урахуванням додаткової угоди від 13.08.2008 до договору № 38-91 гп) суми провізної плати у зв’язку з постачанням Товару до станції призначення сплачує Покупець окремим цільовим платіжем на умовах 100 % передплати відповідно рахунку Постачальника на передплату.

Пунктом 5.3 договору сторони встановили, що за порушення строків оплати Товару, передбачених пунктом 3.3 договору з Покупця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

На виконання своїх зобов'язань по поставці товару відповідно до листів –заявок у період з вересня 2008 року по березень 2009 року позивач відвантажив відповідачеві вугільну продукцію кількістю 2764,0 тони на загальну суму 1536027 грн. 66 коп., про що свідчать квитанції про приймання вантажу, посвідчення про якість вугілля, рахунки та податкові накладні (а.с.27-113,т.1).

За перевезення 2764,0 тони вугілля до станції призначення провізна плата (залізничний тариф) становить 195429 грн. 60 коп.

Відповідач здійснив оплату отриманої вугільної продукції та провізної плати частково на загальну суму 494200 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками, які залучені до матеріалів справи (а.с.114-123,т.1).

У листопаді 2008 року та у грудні 2009 року між сторонами у справі були укладені угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог на загальну суму 795725 грн. 74 коп.

23.12.2009 позивач направив відповідачу претензію № 166-юр від 09.12.2009 (а.с.126,127,т.1) з вимогою оплатити заборгованість у сумі               1072824 грн. 48 коп., на яку відповідач відповіді не надав.

Крім того, позивач направляв відповідачу 26.02.2010 вимогу № 44-юр від 17.02.2010 та 27.05.2010 вимогу № 52-юр від 12.05.2010 про сплату суми заборгованості 441531 грн. 52 коп. (а.с.128-132,т.1).

Відповідач листом № 16 від 28.05.2010 визнав заборгованість                 441531 грн. 52 коп. перед позивачем у повному обсязі (133,т.1), але станом на 30.03.2011 заборгованість не сплачена.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.03.2011 складає 441531 грн. 52 коп., з яких 347201 грн. 92 коп. –оплата за поставлене вугілля та 94329 грн. 60 коп. –вартість провізної плати до станції призначення (залізничний тариф), яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідач у справі відзивом на позов поданому у судовому засіданні  16.05.2011 (а.с.10,т.2) визнав позовні вимоги у повному обсязі.

За клопотанням відповідача розгляд справи неодноразово відкладався для врегулювання спору з позивачем.

Сторони згоди не дійшли.

Відповідач заперечень щодо заявлених вимог не надав.  

Оцінивши всі обставини справи, подані позивачем докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору                    на постачання вугільної продукції № 38-91 гп від 13.08.2008, який за своєю правою природою є договором поставки, різновидом договору купівлі-продажу у сфері господарської діяльності і до них застосовуються як загальні положення про зобов’язання так і положення про купівлю-продаж, поставку, що містяться в главах 54 Цивільного кодексу України та                                 19, 30 Господарського кодексу України.    

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вказані норми статті 712 ЦК України кореспондуються з положеннями статті 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

 Загальні положення про купівлю –продаж визначені                          главою 54 ЦК України.    

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

 За правилами частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному  розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов’язання за договором № 38-91 гп від 13.08.2008, у період з вересня  2008 року по березень 2009 року поставив вугільну продукцію у кількості 2764,0 тони на загальну суму 1536027 грн. 66 коп., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу, посвідченнями про якість вугілля, рахунками та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с.27-113,т.1).

Претензій по поставці товару у відповідача немає.   

У зв’язку з тим, що в Договорі порядок оплати регулюється пунктами 3.2, 3.3 та 3.5, які по різному встановлюють строки розрахунків, суд дійшов висновку, що сторонами не узгоджено строків оплати товару.

 За таких обставин, позивач мав звернутися до відповідача з вимогою про сплату боргу у відповідності до статті 530 ЦК України, якою передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги , якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

 Позивач звертався до відповідача з вимогою № 44-юр від 17.02.2010, докази надсилання якої 26.02.2010 містяться в матеріалах справи (а.с.129,130,т.1).

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Нормативів  і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених  наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 №1149 (далі –Нормативи), нормативні строки   пересилання   простої   письмової кореспонденції  операторами  поштового  зв'язку  (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області - Д+3 (де Д –день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 –кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).

Таким чином, з урахуванням строку поштового перебігу, відповідач повинен був отримати вказану вимогу без урахування вихідних днів 01.03.2010, тому прострочення виконання зобов’язання по оплаті наданих послуг мало місце вже з 09.03.2010.

 Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлену вугільну продукцію, заборгованість складає 441531 грн. 52 коп., з яких 347201 грн. 92 коп. –оплата за поставлене вугілля та 94329 грн. 60 коп. –вартість провізної плати до станції призначення (залізничний тариф), що підтверджено матеріалами справи та не спростовується  відповідачем.

 Отже, позовні вимоги позивача про стягнення боргу в сумі              441531 грн. 52 коп., відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем, на підставі пункту 5.3 договору та приписів статті 231 ГК України, нараховані та заявлені до стягнення пеня за період прострочення з 09.03.2010 по 08.09.2010 включно у сумі 41872 грн. 91 коп. та                      30907 грн. 21 коп. штраф у розмірі 7 % від суми простроченого зобов’язання.

Відповідач заперечень щодо розрахунку суми пені та штрафу не подав.

Клопотання у порядку частини 3 статті 267 ЦК України відповідач не подав.

Перевіркою розрахунку пені та штрафу порушень діючого законодавства судом не встановлено, а тому пеня у сумі  41872 грн. 91 коп. та               30907 грн. 21 коп. штраф у розмірі 7 % від суми простроченого зобов’язання заявлені обґрунтовано та підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі вказаної норми заявлено до стягнення інфляційні нарахування за період з квітня 2010 року по лютий 2011 року у сумі               27464 грн. 43 коп. та 3% річних у сумі 13862 грн. 88 коп. за період прострочення розрахунку за поставлену вугільну продукцію.

Судом перевірено розрахунки здійснені позивачем, порушень законодавства та помилок не встановлено.

Отже, інфляційні нарахування у сумі 27464 грн. 43 коп. та 3% річних у сумі 13862 грн. 88 коп. підлягають до стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог та задоволення позову у повному обсязі.  

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача.  

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити повністю.    

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче управління Укрвуглеекологія «Ровеньки –Антрацит»», вул. Оборонна, буд. 101К, м. Луганськ, 91047, ідентифікаційний код 35400038 на користь Державного підприємства «Ровенькиантрацит», вул. Комуністична, буд.6, м. Ровеньки Луганської області, 94700, ідентифікаційний код 32320704, борг у сумі 441531 грн. 52 коп., пеню у сумі  41872 грн. 91 коп., 30907 грн. 21 коп. штраф у розмірі 7 % від суми простроченого зобов’язання, інфляційні нарахування у сумі 27464 грн. 43 коп., 3% річних у сумі 13862 грн. 88 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 5556 грн. 39 коп. та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –10.06.2011.

Суддя                                                                                Р.Є. Якушенко