КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2011                                                                                           № 17/483

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової  О.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників:

від позивача:                     ОСОБА_1 – довіреність № 138 від 31.03.2011 р.

від відповідача:                    ОСОБА_2 – довіреність №8 від 13.01.2011 р.

від третьої особи позивача:

                                        не з’явився, про час та місце розгляду справи                                                             повідомлений належним чином;

від третьої особи відповідача:

                                        не з’явився, про час та місце розгляду справи                                                             повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційної скарги          Комунального підприємства “ЖЕО-105”

на рішення          

Господарського суду          міста Києва

від          02.03.2011 р.

у справі          № 17/483 (суддя – Удалова О.Г.)

за позовом          Публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”

до          Комунального підприємства “ЖЕО-105”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

          Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

          Комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації “Головний інформаційно-обчислюваний центр”

про          стягнення 269 930,95 н.грнггрн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” (далі – АК “Київводоканал”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства “ЖЕО-105” Голосіївської районної в м. Києві ради (далі – КП “ЖЕО-105”, відповідач) про стягнення заборгованості за умовами договору № 06443/2 01 від 14.03.2006 р. з надання послуг з водопостачання та водовідведення в сумі 256 893,91 грн., а саме: 252 914,39 грн. основного боргу, 516,40 грн. 3% річних та 3463,12 грн. пені.

В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 265 640,68 грн., 3% річних в сумі 556,52 грн. та пені в сумі 3 733,74 грн. (а.с. 146 Т. № 1).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за період з 01.05.2010 р. по 01.08.2010 р. не в повному обсязі виконувався обов’язок з оплати наданих за умовами договору № 06443/2-01 від 14.03.2006 р. послуг з водопостачання та водовідведення.

Ухвалою суду від 13.12.2010 р. до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Акціонерну енергопостачальну компанію “Київенерго” (на стороні позивача) та Комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації “Головний інформаційно-обчислювальний центр” (на стороні відповідача).

Ухвалою суду від 24.01.2010 р. замінено назву позивача на публічне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р. у справі № 17/483 позов задоволений повністю. Стягнуто з КП “ЖЕО-105” на користь АК “Київводоканал” 265 640 грн. 68 коп. основного боргу, 556 грн. 52 коп. 3% річних, 3 733 грн. 74 коп. пені, 2 699 грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване приписами статей 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 230 – 232 Господарського кодексу України та статей 3, 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” з огляду на те, що сторони в договорі на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі досягли всіх істотних умов договору, додатковою угодою до вказаного договору було визначено обсяги поставлення холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої, тобто нарахування позивачем відповідачу плати за водопостачання як холодної питної води, так і холодної питної води для виготовлення гарячої є правомірним.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що оплата за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення населенням проводиться через транзитний рахунок КП “ГІОЦ”, а відповідач не отримує кошти за спожиту воду та водовідведення, тому штрафні санкції нараховані позивачем безпідставно;

- місцевий господарський суд проігнорував доводи відповідача щодо неможливості нарахування пені та необхідності застосування до спірних правовідносин статті 5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, відповідно до якої на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг;

- судом не досліджено, що відповідно до додаткової угоди від 25.10.2006 р. до договору № 06443/2-01 від 14.03.2006 року “Про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої”, вказано перелік бойлерів, які обслуговуються відповідачем, а не  АК “Київенерго”. Так, на балансі позивача перебуває 22 бойлера. Відповідно до переліку бойлерів, які обслуговують житлові будинки, розташовані на території КП “ЖЕО-105” зареєстровано 50 бойлерів, 28 з яких перебувають на балансі АК “Київенерго” і відповідно обслуговуються балансоутримувачем. Таким чином, відповідач не повинен сплачувати вартість водопостачання, яке здійснювалось на виготовлення гарячої води через бойлери, які обслуговуються АК “Київенерго”;

- суд не дослідив інформацію ГІОЦ про нарахування та сплату боргів населення, що проживає в будинках, які обслуговує відповідач, відсоток сплати за надані послуги населенню по КП “ЖЕО-105” за спірний період становить в травні 98,34 %, червні 100,29 %, липні 101,19 %, тобто 100% за весь вказаний період. Виникнення заборгованості, яку вказує позивач у розмірі 233 540,16 грн. обумовлено різницею між тарифами на водопостачання та реальними витратами виробника на виготовлення комунальної послуги, і, відповідно до приписів чинного законодавства, а саме: ч. 1 статті 31 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” вказану різницю має відшкодовувати Київська міська державна адміністрація, як орган, який їх затвердив;

- місцевий господарський суд порушив статтю 193 Господарського кодексу України, статті 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 43, 56 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та договір, платіжні вимоги-доручення не можуть бути допустимим доказом об’єму наданих послуг та їх вартості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 07.06.2011 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від № 01-23/01/1 від 07.06.2011 р. розгляд справи доручено колегії у складі головуючого судді (доповідач) Попікової О.В., суддів: Гольцової Л.А., Ропій Л.М.

В судове засідання з’явились представники сторін. Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились. Про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про що свідчить поштові зворотні повідомлення. В зв’язку з вказаним та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представників третіх осіб.

В судовому засіданні представник відповідача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Присутній представник позивача усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 14.03.2006 між сторонами укладено договір № 06443/2 01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно із п. 1.1 договору № 06443/2-01 позивач (постачальник) зобов’язався надавати відповідачу (абоненту) послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого відповідачем дозволу, приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов’язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору.

Згідно із пп. 2.1.1 п. 2.1 договору № 06443/2-01 облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами користування.

Розділом 2.2 договору визначено порядок розрахунків за ним, а саме те, що:

- позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді –дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги –доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів (п. 2.2.1);

- у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу (п. 2.2.2);

- у разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-ого числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.3).

Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що  в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно із п. 4.2 договору № 06443/2-01 у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

25.10.2006 р. сторонами була укладена додаткова угода до договору № 06443/2-01 про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої. Зазначена угода підписана з протоколом розбіжностей та додатком.

Згідно із протоколом розбіжностей редакція відповідача пункту 5.14 додаткової угоди полягала у виключенні слів щодо користування на праві власності, оперативній власності, а залишені слова: “знаходиться в його оперативному управлінні” та замінено слово: “Абонент” на “Управитель”. У решті зміст пункту 5.14 додаткової угоди сторонами викладено однаковий.

У зазначеному протоколі сторони погодили умову про те, що відповідно до п. 2 статті 631 Цивільного кодексу України додаток до договору вважається укладеним з моменту підписання, а не зазначеного в преамбулі та вважати даний протокол невід’ємною частиною договору; цей протокол підписано 14.12.2006 р.

До згаданої додаткової угоди додано підписаний директором відповідача додаток “Перелік бойлерів, які не обслуговуються тепловими мережами АК “Київенерго”.

За даними позивача вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код 1-1376) за період з травня 2010 року по липень 2010 року включно в сумі 246 266,45 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 1-51376) за період з травня 2010 року по липень 2010 року включно в сумі 19 374,23 грн.

Таким чином, в період з 01.05.2010 р. по 01.08.2010 р. абонентом (відповідачем) було спожито послуг на загальну суму 694 350,26 грн., а сплачено лише 441 435,87 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість перед постачальником (позивачем) у розмірі 252 914,39 грн.

В зв’язку з тим, що відповідач вчасно не сплатив вказану суму заборгованості, позивач здійснив нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 4.2. договору № 06443/2-01 за період заборгованості у розмірі 3 733,74 грн. та відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 556,52 грн. за вказаний період.

Колегія суддів дослідивши всі докази у справі погоджується з рішенням суду першої інстанції і також вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Так, до інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері питної води та питного водопостачання є Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р.

Відповідно до статті 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, одним з основних обов’язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Правилами (п. 2.1), як і Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, передбачено договірне формування відносин між водоканалом та абонентом.

Пунктом 3.1 Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. (за даним договором, сторонами обумовлено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами (п. 2.1.1 Договору).

Рахунки за воду, згідно до пунктів 1.10, 12.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом.

Судом першої інстанції було встановлено і не заперечується сторонами у справі, що будинки відповідача по забезпеченню гарячою водою здійснюється 50  бойлерами, з яких 22 перебувають на балансі відповідача, а 28 – на балансі акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”. Крім того, даний факт підтверджується додатком до додаткової угоди до договору № 06443/2-01 від 14.03.2006 р. (а.с. 37 Т. № 1). Отже, позивач (АК “Київводоканал” здійснює нарахування позивачу вартості водопостачання для виготовлення гарячої води лише на ті бойлери, які перебувають на його балансі, тобто на 22 бойлери зазначені в додатку до додаткової угоди до договору № 06443/2-01 від 14.03.2006 р..

Пунктом 3.13. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України визначено, що суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показників засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Таким чином, відповідно до приписів чинного законодавства відповідач зобов’язаний оплачувати питну воду, яка використовується для приготування гарячої води щодо бойлерів, які перебувають на його балансі. Проте, як вже зазначалось, приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між водоканалом та абонентом.

Для приведення своїх відносин з приводу постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води щодо бойлерів, які перебувають на балансі відповідача, 25.10.2006 р. сторони уклали додаткову угоду до договору № 06443/2-01 від 14.03.2006 р. про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої, предметом якої є відносини сторін з приводу постачання позивачем відповідачу питної води, використаної для приготування гарячої води. Вказана додаткова угода підписана з протоколом розбіжностей та додатком.

В зв’язку з тим, що сторонами підписаний додаток до додаткової угоди, в якому вказано перелік бойлерів, які не обслуговуються тепловими мережами АК “Київенерго”, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторони в установленому чинним законодавством порядку дійшли згоди щодо договірного оформлення правовідносин з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, нарахування позивачем відповідачу плати за споживання даної послуги є цілком правомірним.

За період з травня 2010 року по липень 2010 року включно позивачем відповідачу надано послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 694 371,12 грн., з яких 634 871,12 грн., які включають в себе плату за послуги по коду 1-1376 (постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води), а 59 900 грн. – по коду 1-51376 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води.

Доводи відповідача про те, що суд неправомірно прийняв як належний доказ надання певного обсягу води платіжні вимоги-доручення є юридично неспроможніми, оскільки факт надання позивачем відповідачу послуг з водопостачання саме на зазначену позивачем суму, крім платіжних вимог-доручень підтверджується, ще й виписками з особового рахунку відповідача, актами зняття показань з приладів обліку, нарядами на встановлення лічильників тощо. До того ж, складення таких документів сторонами передбачено умовами договору № 06443/2-01.

Місцевий господарський суд також вірно звернув увагу на те, що умовами договору (п.п 2.1.6, 2.2.4) передбачено направлення відповідачем представника до позивача для звіряння облікових даних щодо кількості та вартості спожитих послуг щоквартально, а у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов’язаний у 10-денний термін письмово повідомити про це постачальника та направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту.

Відповідач доказів звернення відповідача до позивача з приводу незгоди з кількістю або вартістю наданих протягом спірного періоду послуг судам не надав, а відтак, його посилання в апеляційній скарзі на необґрунтоване завищення даних показників є необґрунтованими, оскільки відповідно до умов основного договору вони вважаються прийнятими відповідачем.

За твердженням позивача, відповідач перерахував відповідачу за отриманні послуги у вказаний період 428 709,58 грн., з яких 388 583,81 грн. становить сума, сплачена за послуги по коду 1-1376 (постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води), а 40 125,77 грн. – по коду 1-51376 (постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води). Таким чином, заборгованість відповідача перед водоканалом за послуги водопостачання та водовідведення, надані за умовами договору в період з травня 2010 року по липень 2010 року, становить 265 640,68 грн., які складаються з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної, так і гарячої води (код 1-1376) в сумі 246266,45 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (код 1-51376) в сумі 19374,23 грн.

Отже позовні вимоги про стягнення основного боргу є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не надано доказів того, що ним оплачені надані позивачем послуги вчасно та у повному розмірі.

Відповідно до ч.1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідальність за порушення  строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги передбачена п. 4.2 договору № 06443/2-01, а саме зазначено, що у разі такого порушення, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції проігнорував його доводи про неможливість нарахування на суму основної заборгованості пені в зв’язку з укладанням з мешканцями будинків, які перебувають на балансі КП “ЖЕО-105”, відповідно до приписів статті 5  Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, є безпідставним, оскільки суд досліджував дане питання і встановив, що позивачем не надано доказів як на підтвердження зазначених обставин, так і доказів того, що реструктуризована заборгованість становить частину саме заявленої до стягнення у даній справі суми.

З тих саме підстав є необґрунтованим і посилання відповідача про те, що він має заборгованість бюджету перед відповідачем в сумі 313 300,36 грн., яка становить суму пільг та субсидій для мешканців будинків по оплаті вартості послуг з холодного водопостачання та водовідведення.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази часу направлення розрахункових документів до банківської установи відповідача (пп. 2.2.2 п. 2 договору), є підстави для нарахування пені за прострочення платежу після 5 го числа наступного місяця (пп. 2.2.3 п. 2.2 договору), враховуючи зазначені періоди, перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція вважає правильною суму пені у розмірі 3 733,74 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, встановлено, що річні нараховані правильно, тому підлягають стягненню в сумі 556,52 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно і всебічно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “ЖЕО-105” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2011 р. у справі № 17/483 залишити без змін.

3.Справу № 17/483 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

08.06.11 (відправлено)