Головуючий у 1 інстанції - Євтіфієв В.М.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 року  справа №2а-271/11/1231           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Карпушової О.В.

суддів  Василенко Л.А. ,  Гімона М.М.

розглянувши у в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 14 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання здійснити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

          27.12.2010 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом  до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання здійснити перерахунок підвищення пенсії, яка була здійснення відповідачем відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22 грудня 1993р.

Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 14 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено: визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду у м. Стаханові щодо нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідно ст.13 Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551 від 22 грудня 1993 року  за період з 05.07.2010р.; зобов’язано відповідача здійснити щомісячне підвищення пенсії у розміру встановленому ст.13 Закону України №3551, за період з 27.05.2010р по 27.12.2010р, з урахуванням виплачених сум.

          Суд першої інстанції виходив з того, що з 13.04.2010 р. позивач, як інвалід війни 3 групи, має право на підвищення пенсії на 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, оскільки розрахунок пенсії позивача здійснено відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а судом першої інстанції не прийнято до уваги  постанову КМУ «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України,  апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла  до висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

          Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачу ОСОБА_2 з 13.04.2010р. встановлений статус інваліда війни 3 групи, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів Великої вітчизняної війни», що підтверджено довідкою Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради (а.с.7) та відповідним посвідченням (а.с.6).

            На підставі заяви ОСОБА_2 від 15.04.2010р. до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про призначення йому пенсії як інваліду 3 групи, відповідачем здійснено розрахунок загальної пенсії позивача, яка на 15.04.2010р. становила з виплат: основна пенсія - 760грн., додаткова пенсія інваліда - 85грн.95коп., підвищення до пенсії як інвалід війни 3 групи – 171грн.90коп., щомісячна цільова виплата – 50грн., державна адресна допомога – 73грн.88коп., загальний розмір пенсії 1141грн.73коп. Вказане підтверджено довідкою відповідача від 08.08.2010р. (а.с.10).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які належать до інвалідів війни, є осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх  справ  і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу  РСР,  Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України,  Служби  зовнішньої розвідки України та інших військових формувань,  які  стали  інвалідами  внаслідок поранення, контузії, каліцтва  або  захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської  катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із   застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Стаття 13 вказаного закону визначає, що інвалідам війни пенсії або  щомісячне  довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії,  підвищуються:  інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового  мінімуму  для  осіб, які втратили працездатність, II групи  - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»  встановлює, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунок на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня – 695грн., 01 квітня – 706грн., з 01 липня – 709грн., з 01 жовтня – 723грн., з 01 грудня – 734грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у зв’язку з тим, що станом на 01.04.2010 року розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працезданість, складав 706 грн., тому, з урахуванням вимог ст.13 Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  розмір підвищення до пенсії позивача, як інваліда війни 3 групи, повинно складати 211,80грн., що не відповідає розміру встановленому відповідачем - 171грн.  

Доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не ґрунтуються на нормі закону, спростовуються вищевказаними обставинами, крім того, Постанова КМУ «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» 03.01.2002р. № 1, на яку посилався апелянт в апеляційній скарзі, на підставі Постанови КМУ N 654 від 16.07.2008р.,  втратила чинність.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 14 лютого 2011 року залишити без задоволення.            

Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 14 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання здійснити певні дії залишити без змін.               

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні постанови суду, прийнятої у скороченому провадженні, набирає законної сили з моменту постановлення, які беруть участь у справі, є остаточною і подальшому  оскарженню не підлягає.  

Колегія суддів:    О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон