Справа № 201/6713/21

        Провадження № 2/201/344/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022р.                                                           Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Кірієнко Ю.В.

за участю представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Поуха Д.А.

              за участю представника відповідачки   ОСОБА_2 , яка  діє  також  як  законний представник

неповнолітніх дітей – адвоката Помялової Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє також як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (третя особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) про визнання недійсним правочину про визнання батьківства, виключення відомостей про батька з актових записів про народження, визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 06.07.2021р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє також як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину про визнання батьківства, виключення відомостей про батька з актових записів про народження, визнання права власності в порядку спадкування (позовна заява підписана представником позивачки – адвокатом Колєсніком С.В. (повноваження - ордер від 06.07.2021р. – а.с. № 16 т. № 1)).

Протоколом автоматизованого розподілу  судової справи  між суддями від 06.07.2021р. головуючою у справі визначена суддя Ткаченко Н.В.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 08.07.2021р. відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання. Цією ж ухвалою залучено в якості третьої особи - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) та витребувано матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_5 (а.с. № 50 т. № 1).

Також іншою ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 08.07.2021р. були вжиті заходи забезпечення позову.

             Ухвала судді Ткаченко Н.В. від 08.07.2021р. в частині витребування доказів була виконана та 27.09.2021р. до суду надійшли матеріали спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_5 (а.с. № 1-286 т. № 2).

Ухвалою суду від 16.11.2021р. за клопотанням представника позивачки - адвоката Колєсніка С.В. було витребувано від Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро): копії актових записів про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. № 10 т. № 3).

Ухвала суду була виконана та 25.11.2021р. до суду надійшли копії витребуваних доказів, а саме актових записів про народження двох неповнолітніх дітей (а.с. № 20, 21-22 т.№ 3).

В  обґрунтування   позовних   вимог   представник  позивачки - адвокат Колєснік С.В.  (повноваження - ордер  від 06.07.2021р. – а.с. № 16 т. № 1) посилався  на  те, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. була заведена спадкова справа №1/2021. До складу спадщини, зокрема, увійшло нерухоме майно. В подальшому позивачка дізналася, що до кола спадкоємців входять ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які мають право на спадкування обов`язкової частки.

Також, у 2021 році позивачці стало відомо, що від імені батька позивачки та ОСОБА_2 ще у 2009 році до Бабушкінського ВРАЦС відділу ДМУЮ було подано дві заяви про визнання батьківства щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання батьківства щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі вказаних заяв до актового запису про народження дітей були включені дані ОСОБА_5 , як батька дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За твердженням представника позивачки зазначені заяви про визнання батьківства не були підписані та не подавались ОСОБА_5 . На підтвердження вказаного, представник позивачки посилався на висновок експерта судово- почеркознавчої експертизи, яка була призначена в межах кримінального провадження №12021041030000063, що розслідується Дніпровським районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області. Вказаним висновком було встановлено, що підписи на заявах про встановлення батьківства від імені ОСОБА_5 були виконанні не ним, в тому числі самі заяви заповнювались не ним.

Отже, представник позивачки, як на правові підстави позову, посилався на ч. 1 ст. 202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Представник позивачки стверджував, що спірні правочини щодо визнання батьківства (включення відомостей про батька) є недійсними, оскільки заяви були сфальсифіковані, з огляду на що не відповідали волі ОСОБА_5 .

Посилаючись на ст.ст. 16, 202, 203, 207, 215, 1216, 1218 ЦК України, представник позивачки просив задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним правочин про визнання батьківства, а саме - заяву про визнання батьківства щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подану 10.09.2009р. до Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції та зареєстровану за вхідним №146/03-68; виключити відомості про батьківство ОСОБА_5 з актового запису №445 від 18.04.2006р., зареєстрованого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просив визнати недійсним правочин про визнання батьківства, а саме заяву про визнання батьківства щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подану 10.09.2009р. до Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції та зареєстровану за вхідним №147/03-68; виключити відомості про батьківство ОСОБА_5 з актового запису №231 від 03.03.2004р., зареєстрованого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також представник позивачки просив визнати за останньою право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 0,0634, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1210100000:03:094:0009, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. № 7-10 т. № 1).

Відповідачка   позовні   вимоги  не  визнала.  05.08.2021р.  представником   відповідачки – адвокатом     Помяловою Я.О.  (повноваження - ордеру  від 12.07.2021р. – а.с. № 196 т.№ 1)   в порядку                 ст. 178 ЦПК України подано   відзив  на позов  (а.с. № 67-77 т.№ 1), в  якому не визнала  позовні вимоги та  посилалася на рішення судів, а саме - на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.12.2015р. у справі № 761/36106/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа – Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів на дітей, а також на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2015р. у справі №761/14883/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування в особі Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення графіку спілкування з дітьми. Також, представник відповідачки додала до відзиву на позов скріншоти листування у мобільному мессенджері між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , шкільну подяку вчителя, яка адресована ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Цими доказами представник відповідачки обґрунтовувала те, що вищенаведені факти та події підтверджують поведінку ОСОБА_5 , як характерну для батька по відношенню до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Також, представник відповідачки посилалася на рецензію на висновок експерта № 2608/2609/21-27 від 25.06.2021р. за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 120210410300000063, складений експертом Кропивницького відділення Київського НДІСЕ Бабковим А.О. від 29.07.2021р, яка за її твердженням спростовує висновки експерта судово-почеркознавчої експертизи, що була призначена в межах кримінального провадження №12021041030000063. Також, представник відповідачки надала копію дублікату довідки ТОВ «ЄВРОЛАБ» за результатами молекулярного дослідження 2014р., яка за твердженням адвоката підтверджує батьківство ОСОБА_5 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

У зв`язку з викладеним адвокат Помялова Я.О. просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

               Представником позивачки  07.09.2021р. в порядку ст. 179 ЦПК України подано відповідь на відзив (а.с. № 182-184 т. № 1), де адвокат  Колєснік С.В.  звертав  увагу  суду  на  те, що доводи адвоката Помялової Я.О., які були наведені у відзиві, не спростовують обґрунтувань позовних вимог, оскільки згадані судові рішення не можуть бути преюдиціальними в силу процесуального закону.

Крім того, представник позивачки вказав, що посилаючись на норми СК України, представник відповідачки зазначає, що « ОСОБА_5 знав, що записаний батьком Відповідача 2 та Відповідача 3 та бажав цього», а також, що він виконував свої батьківські права та обов`язки. Проте, за загальним правилом цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, із правочинів (ч.ч. 1,2 ст. 11 ЦК України). Якщо ж не було дії (правочину), то й не може бути прав та обов`язків. Жодною нормою права не передбачено зворотне. На відміну від визнання батьківства або спростування цих обставин, які регулюються СК України, вчинення або не вчинення дії (правочину) регулюється ЦК України.

Також представником позивачки зверталася увага суду на те, що долучена рецензія на експертний висновок не може бути сприйнята судом у якості належного доказу з огляду на те, що свідоцтво експерта №19-11, видане експерту Бондар М.Є (автора рецензії) було анульоване рішенням експертно-кваліфікаційною комісією КНДІСЄ №1 від 03.02.2017, тобто було недійсним на момент складання рецензії.

Третя особа правом подачі письмових пояснень після отримання 22.07.2021р. позовної заяви ОСОБА_1 з додатками (а.с. № 66 т. № 1) не скористалася.

Підготовче засідання у справі у відповідності до положень ст. 197 та п. 3 ч.2 ст.200 ЦПК України проведено 20.12.2021р. (а.с. № 72-74 т. № 3).

Під час підготовчого засідання 20.12.2021р. було відмовлено в задоволенні клопотань представника відповідачки від 20.12.2021р. про залучення третьої особи та витребування доказів (а.с. № 28-31, 55-58 т. № 3), з огляду на предмет позовних вимог та положення ст. 19 СК України та ст. 53 ЦПК України, а також на положення ст. 84 ЦПК України та ч.4 ст.82 ЦПК України (норми права зазначені відповідно до двох клопотань), про що були постановлені ухвали (без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) (а.с. № 72-74 т. № 3, дії № 39, 52).

Під час судового розгляду справи в судових засіданнях 26.01.2022р. та 15.02.2022р. представник позивачки - адвокат Поух Д.А. (діє на підставі ордеру від 01.10.2021р. – а.с. № 70 т. № 3) позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

              Під час судового розгляду справи в судових  засіданнях  26.01.2022р. та 15.02.2022р. представник відповідачки - адвокат Помялова Я.О. (діє на  підставі ордеру від 20.08.2021р. – а.с. № 71 т.№ 3)                           проти  задоволення  позову  повністю  заперечувала.  

Підготовче засідання 20.12.2021р., а також судові засідання 26.01.2022р. та 15.02.2022р. відбувалися за відсутністю представника третьої особи - Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) при належному повідомленні відділу про дати цих засідань (а.с. № 11, 18, 78, 79, 96, 98 т. № 3).

Листом від 14.01.2022р. начальник відділу Шапіро Я. просила суд розглядати справу за відсутності представника третьої особи та ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства (а.с. № 80 т.№ 3).

Про розгляд справи судом 20.12.2021р., 26.01.2022р. та 15.02.2022р. за відсутності представника третьої особи постановлені відповідні ухвали (без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України – а.с. № 72-74 т.№ 3, дія № 6, а.с. № 90-93 т.№ 3, дія № 17, а.с. № 120-121 т.№ 3, дія № 34).

Ухвалою суду від 26.01.2022р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України - а.с. № 90-93 т.№ 3, дія № 102) за клопотанням представника відповідачки, яка також діє як законний представник двох неповнолітніх дітей - адвоката Помялової Я.О. була витребувана належним чином завірена копія висновку експерта Кропивницького відділення КНДІСЕ Бабкова від 25.06.2021р. № 2608/2609/21-27.

Належним чином завірена старшим слідчим СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Фурком В.П. копія висновку експерта Кропивницького відділення КНДІСЕ Бабкова від 25.06.2021р. № 2608/2609/21-27 була направлена суду 10.02.2022р. (а.с. № 102, 103-109 т. №3) та оглянута представниками сторін в судовому засіданні 15.02.2022р. - а.с. № 120-121 т.№ 3, дія № 8).

Суд, вивчивши матеріали справи, зміст заперечень стосовно позовних вимог, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно них, об`єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. № 22-24, 25 т. № 1).

Зміна прізвища позивачки з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » відбулася після реєстрації шлюбу 30.07.1994р., який в подальшому було розірвано рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2014р. у справі № 15518/14-ц, втім прізвище позивачки при розірванні шлюбу не змінювалося (а.с. № 18 т. № 1, а.с. № 16, 17, 18 т. № 2).

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. була заведена спадкова справа №1/2021 (а.с. № 1-286 т. № 2).

До складу спадщину, зокрема, увійшло і нерухоме майно (а.с. № 227-260 т. № 2).

На праві власності померлому належить і те майно, на яке позивачка просить визнати право власності в порядку спадкування в межах цієї цивільної справи (а.с. № 41-44, 45-48, 49 т. № 1).

В матеріалах спадкової справи №1/2021 наявна заява ОСОБА_1 від 11.01.2021р. про прийняття спадщини після смерті батька (а.с. № 2 т. № 2).

Також, до кола спадкоємців входять ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які станом на дату ухвалення судом рішення суду обидва є неповнолітніми (а.с. № 53, 61 т. № 2) та їх інтереси, як законний представник представляє мати – відповідачка у справі.

12.01.2021р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулися до нотаріальних органів з заявами «про прийнятті спадщини після смерті батька ОСОБА_5 » (мовою оригіналу) (а.с. № 51, 59 т. № 2).

ОСОБА_2 надала згоду своїм неповнолітнім дітям на подачу заяв на прийняття спадщини, ці заяви завірені нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т.О. (а.с. № 51, 59 т. № 2).

Вже після смерті батька у 2021 році позивачці стало відомо, що від імені її батька та ОСОБА_2 ще у 2009 році до Бабушкінського ВРАЦС відділу ДМУЮ було подано дві заяви про визнання батьківства щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнання батьківства щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. № 26-27, 28-29 т. № 1).

На підставі вказаних заяв до актового запису про народження дітей були включені дані ОСОБА_5 , як батька дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також видані свідоцтва (а.с. № 78, 79 т. № 1).

Представники позивачки по тексту позовної заяви, а також в ході судового розгляду справи, стверджували, що зазначені заяви про визнання батьківства не були підписані та не подавались ОСОБА_5 .

На підтвердження зазначеного було долучено копію висновку експерта судово- почеркознавчої експертизи від 25.06.2021р. № 2608/2609/21-27, яка була призначена в межах кримінального провадження №12021041030000063, що розслідується Дніпровським районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

Вказаним висновком було встановлено, що підписи на заявах про встановлення батьківства від імені ОСОБА_5 були виконанні не ним, в тому числі самі заяви заповнювались не ним (а.с. № 30-40 т. № 1).

За клопотанням представника відповідачки, яка також діє як законний представник двох неповнолітніх дітей - адвоката Помялової Я.О. була витребувана належним чином завірена копія висновку експерта Кропивницького відділення КНДІСЕ Бабкова від 25.06.2021р. № 2608/2609/21-27.

Належним чином завірена старшим слідчим СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Фурком В.П. копія висновку експерта Кропивницького відділення КНДІСЕ Бабкова від 25.06.2021р. № 2608/2609/21-27 була направлена суду 10.02.2022р. (а.с. № 102, 103-109 т. №3) та оглянута представниками сторін в судовому засіданні 15.02.2022р. - а.с. № 120-121 т.№ 3, дія № 8).

Отже, розглядаючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання недійсним правочину про визнання батьківства, а саме заяви про визнання батьківства щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подану 10.09.2009р. до Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції та зареєстровану за вхідним №146/03-68; виключення відомостей про батьківство ОСОБА_5 з актового запису №445 від 18.04.2006р., зареєстрованого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також наявні підстави і для визнання недійсним правочину про визнання батьківства, а саме заяви про визнання батьківства щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подану 10.09.2009р. до Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції та зареєстровану за вхідним №147/03-68; виключення відомостей про батьківство ОСОБА_5 з актового запису №231 від 03.03.2004р., зареєстрованого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо правових підстав пред`явленого позову, суд зазначає наступне.

За положеннями ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (ч.3 цієї ж статті).

У ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. ч. 1, 3 статті 203 ЦК України).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі: невідповідність волі та волевиявлення.

Зважаючи на зазначене, правочини щодо визнання батьківства (включення відомостей про батька) є недійсними, оскільки не відповідали волі заявника та не відповідали процедурі вчинення правочину визнання батьківства відносно дитини, що народилась від осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, шляхом власноручного подання заяви до органів реєстрації цивільного стану.

Суд оцінює критично заперечення представника відповідачки стосовно безпідставності позовних вимог з огляду на таке.

Так, відповідачка в особі представника посилається на рішення судів, а саме на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.12.2015р. по справі № 761/36106/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа – Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів на дітей, а також на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.10.2015р. по справі №761/14883/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа – орган опіки та піклування в особі Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та встановлення графіку спілкування дітьми (а.с. № 94-97, 102-106 т. № 1).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту наведеної норми процессуального закону вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду у іншій цивільній справі мають преюдиціальне значення у випадку їх відповідності імперативно встановленим процесуальним критеріям, серед яких повне суб`єктне співпадіння сторін або прийняття участі у справі тієї особи, щодо якої встановлено ці обставини.

У нашому випадку вказані процесуальні умови застосування преюдиції не виконано, адже суб`єктний склад наведених справ є нетотожним з даною, а особа, щодо якої рішенням суду, на думку відповідачки, підтверджено факт батьківства ( ОСОБА_5 ), не приймає в ній участі.

Також суд відзначає, що у жодній із вказаних справ, судами не встановлювався та не досліджувався факт батьківства ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , адже таке питання сторони не передавали на вирішення судів, і наведені цивільні справи стосуються інших аспектів.

У судових засіданнях та адресованих суду заявах по суті справи сторони, зокрема, позивачка (її представники) не заперечували та не спростовували, що між ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мала місце приватна комунікація, яка  поряд з цим не пов`язана з предметом позову  у даній справі    - аналізу  дійсності  правочину  визнання  батьківства  відносно  дитини, шо народилась  від осіб, які не перебувають у зареєстрованому  шлюбі, шляхом  дотримання  процедури   власноручного подання заяви до  органів реєстрації  цивільного стану.

  Так, представник відповідачки в якості доказу факту батьківства померлого надала паперові скріншоти листування у мобільному мессенджері між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. № 147-165 т. № 1)

У даному аспекті суд зазначає, що надані матеріали не відповідають критерію допустимості доказів, який передбачений нормою статті 78 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Такі матеріали підлягають пред`явленню суду в порядку надання електронних доказів. В такому випадку виключається можливість маніпуляцій зі змістовим навантаженням доказу та його реальним походженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет)

Відповідно до ч. 2 ст. 100 ЦПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Крім того суд відзначає, що навіть у такому вигляді надані відповідачкою матеріали скріншотів не підтверджують дотримання процедури вчинення правочину визнання батьківства відносно дитини, шо народилась від осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, шляхом власноручного подання заяви до органів реєстрації цивільного стану.

При цьому, як було зазначено вище, проти факту приватної комунікації та певного емоційного зв`язку між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 жодна зі сторін не заперечувала.

У цьому аспекті низка наданих представником відповідачки доказів, таких, як шкільна подяка вчителя, адресована ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. № 143 т. № 1), нотаріальні заяви про дозвіл на виїзд неповнолітніх (а.с. № 139-142 т. № 1), а також спільні фотографії ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. № 166-174 т. № 1) також перебувають  поза межами доказування у  справі                              щодо недійсності  правочину визнання батьківства відносно дитини, що народилась від осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, шляхом власноручного подання заяви до органів реєстрації цивільного стану.

Крім того, разом  із  відзивом  представником  відповідачки було подано рецензію від 29.07.2021р. на висновок експерта № 2608/2609/21-27 від 25.06.2021р. за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 120210410300000063, складений експертом Кропивницького відділення Київського НДІСЕ Бабковим А.О. Рецензію виконала кандидат юридичних наук, експерт вищого класу ОСОБА_9 (а.с. № 80-93 т. № 1).

Втім, суд не може врахувати вказану рецензію у якості доказу з огляду на те, що свідоцтво експерта №19-11, яке було видане експерту ОСОБА_9 , було анульоване рішенням експертно-кваліфікаційною комісією КНДІСЄ №1 від 03.02.2017р., тобто було вже недійсним і на момент складання рецензії від 29.07.2021р. (а.с. № 185-193 т. № 1).

Крім того, згідно вимог наказу Міністерства юстиції України від 03.02.2020р.  № 335/5 «Про затвердження Порядку проведення рецензування висновків судових експертів», розділ 2, п.1, «Рецензування висновків проводять співробітники НДУСЕ, які мають кваліфікацію судового експерта з тієї експертної спеціальності, за якою складено поданий на рецензування висновок».

Втім, працівник ТОВ «Експертно-дослідна служба України» - Бондар М.Є. на час проведення рецензування не була працівником будь-якої спеціалізованої НДУСЕ.

Вказане у сукупності виключає сприйняття судом рецензії на висновок експерта у якості належного та допустимого доказу.

Щодо молекулярного дослідження, яке представник відповідачки надала на підтвердження факту батьківства ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. № 138 т. № 1), суд зазначає наступне.

У данному аспекті суд наголошує на закріпленому у ч. 4 ст. 82 ЦПК України принципі, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Надана копія дублікату довідки ТОВ «ЄВРОЛАБ» з результатами молекулярного дослідження 2014р. не може вважатися рівноцінною заміною результатів судової ДНК експертизи, адже фактично не гарантує прозорість відбору ДНК матеріалу.

Зі змісту пояснень представника відповідачки, ОСОБА_5 перестав регулярно бачитись з родиною з грудня 2013р., що спричинило подання позову про стягнення аліментів. У даному контексті сумнівним виглядає отримання в розпорядженні відповідачки буккального епітелію (виділення зворотного боку щоки) та передання його на дослідження до ТОВ «ЄВРОЛАБ» у січні 2014р.

Також сторонами, зокрема, представником відповідачки в ході судового розгляду цивільної справи, не надано пояснень з приводу мотивів проведення такого дослідження у 2014р., в умовах того, що про наявність спорів щодо батьківства ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на той період сторони не повідомляли.

Усунути невирішені питання доведення родинного зв`язку можна було б проведенням посмертної ДНК експертизи, яку відповідачка (або її представник адвокат Помялова Я.О.) в межах цивільної справи, що розглядається судом, не просили призначити.

Також, в аспекті обґрунтованості позовних вимог, суд окремо звертає увагу на те, що ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_3 не згадані в останньому заповіті ОСОБА_5 від 02.01.2021р., що знаходиться в матеріалах спадкової справи та досліджувався в межах даної цивільної справи (а.с. № 10 т. № 2).

Крім того, судом не було отримано зрозумілої відповіді від представника відповідачки на запитання головуючого, чому заява про визнання батьківства була подана відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 одночасно відносно осіб різного віку і з суттєвим проміжком часу після народження кожного з них.

При цьому, експертний висновок, яким було встановлено, що підписи на заявах про встановлення батьківства від імені ОСОБА_5 були виконанні не ним, в тому числі самі заяви заповнювались не ним та не спростовані належними засобами доказування.

Що стосується посилань представника відповідачки, які викладені в письмовій промові, яка була долучена адвокатом Помяловою Я.О. 15.02.2022р., варто зазначити, що всі доводи письмової промови, вже були відображені в заявах по суті справи від представників сторін (ст.ст. 178-179 ЦПК України) та їм дана належна оцінка судом вище.

Отже, позовні вимоги в частині визнання недійсним правочину про визнання батьківства, виключення відомостей про батька ОСОБА_5 з актових записів про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обґрунтовані, оскільки визнання батьківства відносно дитини, що народилась від осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, шляхом власноручного подання заяви до органів реєстрації цивільного стану не відбулось, а відтак даний правочин підлягає визнанню недійсним через його невідповідність волі ОСОБА_5 .

Закон не передбачає альтернативні або конклюдентні шляхи визнання дійсним правочину про визнання батьківства, що матеріалізується поданням заяви до органів цивільного стану про визнання батьківства шляхом аналізу проявів характерної для умовного батька поведінки.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 , які стосуються визнання права власності в порядку спадкування на домоволодіння та земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_1 , то в цій частині позовних вимог суд вважає необхідним відмовити з огляду на те, що дана вимога є передчасною, адже станом на дату ухвалення рішення у даній справі постанова про  відмову  у  видачі  свідоцтва  про право на  спадщину  відносно  ОСОБА_4   та  ОСОБА_3   приватним  нотаріусом  Київського  міського  нотаріального  округу  Коротюк О.В.   не виносилася. 

               Обговорюючи  питання   розподілу  судових  витрат відповідно до ст. 141 ЦК України                                           та приймаючи до уваги, що позовні вимоги  задоволено частково,   суд  вважає, що з  відповідачки                             на користь  позивачки  слід  стягнути  судові  витрати   по  оплаті  судового  збору  пропорційно задоволеній  частині  позовних  вимог, а саме   у  розмірі  4 540 грн., виходячи з такого розрахунку.

Позивачкою при подачі позову сплачено судовий збір (за подачу позову та заяв про забезпечення позову та забезпечення доказів) у загальному розмірі 9 862грн. 85 коп. (а.с. № 2, 3, 4, 5, 6, 11, 13 т. № 1).

Позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме в частині визнання недійсними правочинів про визнання батьківства, виключення відомостей про батька ОСОБА_5 з актових записів про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а в задоволенні позову стосовно визнання права власності в порядку спадкування на домоволодіння та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено.

          Отже, з   ОСОБА_2  (яка діє також  і  як  законний  представник неповнолітніх дітей)                                     слід стягнути  на користь ОСОБА_1   судові   витрати  по  сплаті судового збору у  розмірі  4 540 грн., інша частина судових витрат позивачки відноситься на її рахунок у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 202, 203, 207, 215, 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 223, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1  до   ОСОБА_2 , яка діє  також як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 (третя особа - Шевченківський  відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального  управління Міністерства юстиції  (м. Дніпро)) про визнання недійсним  правочину про визнання батьківства, виключення відомостей  про батька з актових записів                                     про народження, визнання  права  власності в порядку спадкування – задовольнити частково.

Визнати недійсним правочин про визнання батьківства, а саме заяву про визнання батьківства щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подану 10.09.2009р. до Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції та зареєстровану за вхідним №146/03-68.

Виключити відомості про батьківство ОСОБА_5 з актового запису №445 від 18.04.2006р., зареєстрованого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати недійсним  правочин про визнання батьківства, а саме заяву про визнання батьківства щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подану 10.09.2009р. до Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції та зареєстровану за вхідним №147/03-68.

Виключити відомості  про батьківство ОСОБА_5 з актового запису №231 від 03.03.2004р., зареєстрованого Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні іншої   частини позовних  вимог  ОСОБА_1   про визнання  права власності в порядку спадкування на земельну ділянку та домоволодіння за адресою:  АДРЕСА_1  – відмовити.

Стягнути  з   ОСОБА_2      на  користь   ОСОБА_1   судові  витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 4 540 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

               Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду

Суддя:                                                 Ткаченко Н.В.