Справа № 175/2756/21

Провадження № 2/175/844/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Бойко О.М.,

при секретарі судового засідання Кучеренко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову зазначає, що у вона працювала дояркою у радгоспні «Долинський», яке наразі називається Агрофірма «НАУКОВА». В 2006 році відбулося розпаювання земель НВД АФ «Наукова» та вона, як колишній працівник підприємства та пенсіонер, отримала право на одержання земельної ділянки із земель агрофірми « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на території Горьківської сільської ради. В липні 2021 року вона дізналася, що дійсно в Державному земельному кадастрі містяться відомості про земельну ділянку площею Га кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, яка розташована на території колишньої Горьківської сільської ради та власником земельної ділянки є саме вона. Земельна ділянка визначена в натурі та складена відповідна документація з землеустрою. Однак, відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майн від 12 липня 2021 року, відомості про зареєстроване за нею право власності на земельну ділянку площею 7,5542 Га кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, у державному реєстрі відсутні. В позасудовому порядку вирішити даний спадковий спір не має можливості.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 7,5542 га кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, яка розташована на території Миколаївської (колишньої Горьківської) сільської ради Дніпропетровської області.

Представник Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився, відповідно до листа за вих. №139 від 07 лютого 2022 року т.в.о. сільського голови Наталія Рикаш просить суд слухати справу за відсутності представника сільської ради, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 7,5542 га кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, яка розташована на території Миколаївської (колишньої Горьківської) сільської ради Дніпропетровської області.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи здійснення розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, дійшов до наступного.

Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (ст. 30 ЦПК України).

Враховуючи що предметом спору є визнання права власності на нерухоме майно – земельну ділянку у с. Миколаївка Дніпровського району Дніпропетровської області, справа прийнята до провадження з дотриманням вимог правил підсудності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня  2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Окрім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. 

Разом із цим, відповідно до ч 3. ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ст. 82 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

20 серпня 1987 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу дояркою в радгосп «Долинський» згідно наказу № 216-к від 20 серпня 1987 року

В 1992 році радгосп «Долинський» був реорганізований в акціонерне товариство «Долинське», а потім приєднаний до науково виробничу дослідну агрофірму «Наукова», яка в свою чергу у 2011 році була перейменована в Державне підприємство науково виробничу дослідну агрофірму «Наукова».

01.10.2003 року ОСОБА_1 досягла пенсійного віку та вийшла на пенсію.

2 січня 2004 року ОСОБА_1 була звільнена з НВД агрофірми «Наукова» за власним бажанням на підставі наказу № 1 від 2 січня 2004 року.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 року по справі №Б29/59/04 Державне підприємство науково виробнича дослідна агрофірму «Наукова» визнана банкрутом та знаходиться в стадії ліквідації.

В 2006 році відбулося розпаювання земель НВД АФ «Наукова» та ОСОБА_1 , як колишній працівник підприємства та пенсіонер, отримала право на одержання земельної ділянки із земель агрофірми «Наукова» на території Горьківської сільської ради.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації №177-р від 05 лютого 2007 року було надано дозвіл на складання технічної документації по роздержавленню та розпаюванню земель.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України № 601-р від 20.05.2020 року Горьківська сільська рада була приєднана до Миколаївської сільської ради.

В червні 2021 року, з метою отримання інформації про стан розпаювання земель НВД АФ «Наукова» та інформації щодо можливості передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, ОСОБА_1 звернулась до Миколаївської сільської ради, де дізналася, що згідно даних державного земельного кадастру станом на 16 червня 2021 року (відомості з Публічної кадастрової карти) за мною значиться, як передана у власність, земельна ділянка площею 7,5542 Га кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, яка розташована на території колишньої Горьківської сільської ради з земель колишньої НВД АФ «Наукова». Працівники сільської ради порекомендували ОСОБА_1 звернутися з допомогою до адвоката з метою врегулювання питання.

В липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась за правовою допомогою до адвоката та дізналася, що дійсно в Державному земельному кадастрі містяться відомості про земельну ділянку площею Га кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, яка розташована на території колишньої Горьківської сільської ради та власником земельної ділянки є саме ОСОБА_1 . Земельна ділянка визначена в натурі та складена відповідна документація з землеустрою.

Однак, відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майн від 12 липня 2021 року, відомості про зареєстроване за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 7,5542 Га кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, у державному реєстрі відсутні.

З метою врегулювання розбіжностей щодо наявного права власності на земельну ділянку та відсутність реєстрації вказаного речового права ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора речових прав з метою проведення державної реєстрації права на підставі наявних відомостей в Державному земельному кадастрі.

Однак, державним реєстратором було повідомлено, що реєстрація права власності неможлива, в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не було надано відповідного правовстановлюючого документу на землю - державного акту про право власності на земельну ділянку.

Однак державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 не видавався, або він був втрачений після виготовлення, так як відомості про видачу ОСОБА_1 державного акту та його реєстрації в книзі реєстрації державних актів на землю ОСОБА_1 достовірно не відомі.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не має можливості зареєструвати своє право власності на земельну ділянку оскільки у неї відсутній державний акт на землю, але відсутність правовстановлюючого документа не позбавляє власника його права власності.

Частиною першою статті 182 ЦК України, передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Постановою Кабінет Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею.

З огляду на викладене, право власності на земельну ділянку було набуте ОСОБА_1 на законних підставах, його походження не викликає сумнівів, але в повній мірі реалізувати свої права, як власника земельної ділянки, передбачені законом, ОСОБА_1 не має можливості із-за відсутності реєстрації речового права в державному реєстрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про розроблення проекту землеустрою щодо приватизації цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Право власності гарантоване ст. 41 Конституції України і не може бути визнане дійсним чи не дійсним, оскільки як суб`єктивне право є можливістю здійснювати або не здійснювати будь-які дії, що прямо незаборонені законом, у даному випадку - володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом вимог ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації, а відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі рішень судів.

З огляду на зазначене вище, позивачем суду надано належні та допустимі докази на підтвердження позову, і іншим способом отримати законне право на майно, ніж звернення до суду, ОСОБА_1 не має, а відтак у судовому порядку за позивачем необхідно визнати право власності на земельну ділянку площею 7,5542 га кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, яка розташована на території Миколаївської (колишньої Горьківської) сільської ради Дніпропетровської області

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок позивача ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст.  15, 16, 182, 321, 328, 319, 328, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 23, 30, 28, 44, 48, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 121, 128, 133, 141, 142, 177, 209, 223, 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 284, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 7,5542 га кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, яка розташована на території Миколаївської (колишньої Горьківської) сільської ради Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок позивача ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Бойко