ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2011 року Справа № 14/23-11
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників:
прокурора: Левшина Ю.Ю. посвідчення №208 від 14.11.2006 року;
позивача: не явився;
відповідача: ОСОБА_1- предст., дов. №б/н від 01.03.2011 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2011р. у справі №14/23-11
за позовом: прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Ювілейної селищної ради (смт. Ювілейне Дніпропетровської області)
до: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Алекс»(м. Дніпропетровськ)
про: припинення права користування земельною ділянкою та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2011р. (підписано 16.03.2011р.) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог у справі №14/23-11 (суддя Панна С.П.) відмовлено у позові прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Ювілейної селищної ради (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Алекс»(м. Дніпропетровськ) про припинення права користування земельною ділянкою площею 15,0 га, розташованій на території селища Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, видане ВКФ «Алекс»на підставі рішення виконкому Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 28.12.1992р. за №73 та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею №529 від 14.01.1993р.
Прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області (смт. Ювілейне Дніпропетровської області), не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2011 року по справі №14/23-11 і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. На думку скаржника рішення господарського суду винесено з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. Господарським судом не прийнято до уваги невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням і систематичну несплату земельного податку, про що було встановлено перевіркою законності використання земельної ділянки відповідачем. Зазначені обставини відповідно до ст.ст. 141, 143 Земельного Кодексу України є підставами для припинення права користування земельною ділянкою. Суд необґрунтовано послався на ст.ст. 42, 52 Кодексу про адміністративні правопорушення, оскільки питання про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача не є підвідомчим господарському суду з огляду на положення ст. 12 ГПК України. Крім того, судом не надано будь-якої правової оцінки вимогам прокурора про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.
Ювілейна селищна рада (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) –позивач відзив на апеляційну скаргу не надала, представник у судове засідання не явився і про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №96326454). Беручи до уваги, що неявка представника позивача не перешкоджає перегляду справи по суті, останній ухвалою про прийняття апеляційної скарги був попереджений про наслідки неявки представника у судове засідання, справа переглядалася без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Алекс»(м. Дніпропетровськ) відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник у судовому засіданні пояснив, що рішення суду є законним і обґрунтованим.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши прокурора і представника відповідача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що рішенням виконкому Ювілейної селищної ради народних депутатів від 28.12.1992р. №73 «Про відведення земельної ділянки»відведено земельну ділянку площею 15 га для будівництва індивідуального житла виробничо-комерційній фірмі «Алекс»за рахунок землекористування радгоспу «Нижньодніпровський»Дніпропетровського району. На підставі зазначеного рішення видано акт на право постійного користування землею, який 14.01.1993 року зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №529.
16.11.2010р. головою Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області Камінським І.М., землевпорядником Ювілейної селищної ради Стороженко І.А., юристом Шаповаловою І.С. відповідно до положень п. 34 ст. 26, ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» була проведена перевірка цільового використання ТОВ ВКФ «Алекс»земельної ділянки площею 15,00 га. Перевіркою встановлено, що на земельній ділянці, відведеній для будівництва індивідуального житла відсутні будь-які будівлі та споруди, земельна ділянка знаходиться в занедбаному стані (захаращена сміттям, чагарниками та ін.). Будь-які комунікації (дороги, електричні, водні мережі) до земельної ділянки не підведені, будь-яка будівельна та інша техніка відсутня.
Перевірка була проведена без представника ТОВ ВКФ «Алекс». Копія акту відправлена поштою 17.11.2010р.
Посилаючись на обставини, встановлені вищезазначеною перевіркою, та на акт Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції від 07.05.2007р. «Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності», яким зазначено несвоєчасне подання товариством податкового розрахунку земельного податку за 2005-2007 рік, прокурор просив припинити право користування земельною ділянкою площею 15,0 га, розташованій на території с. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області надане відповідачу на підставі невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та систематичної протягом 1992-2007р. несплати земельного податку та визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею.
Позовні вимоги прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) не підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Частиною 1 п. а і п. в ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням та своєчасно сплачувати земельний податок.
Стаття 141 Земельного кодексу України наводить перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, до якого входять також використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (п. ґ) і систематична несплата земельного податку або орендної плати (п. д).
Пунктом. "а" ч.1 ст. 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Директор ТОВ ВКФ «Алекс»Степаненко І.В. надала прокурору Дніпропетровського району пояснення з приводу використання земельної ділянки, в яких вказала, що оскільки кадастровий номер земельній ділянці не наданий, дозвіл на будівництво товариством не отриманий будівництво не ведеться і комунікації не підводились. Тобто, земельна ділянка не використовувалась.
Прокурор в апеляційній скарзі посилаючись на ухвалу Вищого господарського суду України від 03.04.2008р. у справі №37/300-07 зазначає, що порушення умов використання земельної ділянки за цільовим призначенням охоплює також і невикористання земельної ділянки взагалі. Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не може погодитись з даною позицією, оскільки використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (ст. 141 Земельного кодексу України) і невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням або невикористання земельної ділянки взагалі (підстава припинення прокурора) не є поняттями, які містять однакове смислове навантаження. Верховний Суд України в ухвалі від 01.10.2008р. у справі №6-2367св08 вказав, що поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію –використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.
Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства встановлений ст. 144 Земельного кодексу України. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк, державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.
За пунктом 2 ст. 188 Земельного кодексу України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить зокрема і виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 6 Закону).
Процедуру проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами встановлює Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003р. N312, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 р. за N1223/8544 (надалі – Порядок №312), згідно з яким державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель та її територіальні органи.
В позовних вимогах прокурор посилався на ту обставину, що у відділі Держкомзему України в Дніпропетровському районі здійснено заходи щодо реорганізації інспекції, кінцевим етапом яких стало виведення інспекційного підрозділу Департаменту Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель зі складу відділу Держкомзему України в Дніпропетровському районі. У зв’язку з цим, відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування»прокуратурою Дніпропетровського району голові Ювілейної селищної ради направлено вимогу провести перевірку законності використання земельної ділянки ТОВ ВКФ «Алекс». Проте, доказів направлення такої вимоги та акту органу місцевого самоврядування, на підставі якого була проведена перевірка ні прокурором, ні позивачем не надано. Крім того, акт Ювілейної селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 16.11.2010р. складений з порушенням п.4.1 Порядку №312 без присутності землекористувача або уповноваженої ним особи. Даний пункт Порядку передбачає можливість проведення перевірки і без присутності землекористувача, але за наявності двох свідків. Як свідчать складені акти, всі перевірки проводилися без участі будь-яких осіб (свідків). Протоколи про адміністративне правопорушення і постанови про накладення адміністративного стягнення посадовими особами не приймалися (доказів її прийняття не надано). Зазначені обставини свідчать, що при проведенні перевірки з боку осіб, які проводили перевірку були допущені і порушення розділів 5, 6 Порядку №312.
Частиною 1 ст. 33 ГПК України покладений обов’язок на кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Прокурором не доведено належними і допустимими доказами наявності порушення земельного законодавства з боку відповідача.
Приписами ч. 5 ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції від 26.12.1992р.) встановлено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності:
- громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;
- сільськогосподарським підприємствам і організаціям;
- громадським об'єднанням;
- релігійним організаціям;
- промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям;
- організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони;
- для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам;
- житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам;
- спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.
До відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції від 26.12.1992р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції від 26.12.1992р.) Сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Як вже було зазначено спірна земельна ділянка була відведена відповідачу рішенням виконавчого комітету Ювілейної селищної ради народних депутатів, на підставі якого було видано державний акт на право постійного користування землею.
Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів»(в редакції від 15.12.1992р.) було визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної Ради народних депутатів відповідно до частини третьої статті 32 цього Закону здійснює повноваження, делеговані йому державою, зокрема реєструє право власності на землю і право землекористування та договори на оренду землі (ч.1 п. 2).
Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції від 26.12.1992р.).
Одним із способів захисту прав на земельні ділянки, встановлених ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення, на підставі якого був виданий оспорюваний акт, не скасоване і недійсним не визнавалося. Підставою визнання недійним акту можуть бути тільки порушення законодавства, які існували в момент його видачі. Прокурор не зазначив жодного такого порушення. Порушення земельного законодавства землекористувачем, які відбувалися після видачі акту, не можуть бути підставою для визнання такого акту недійсним.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області (смт. Ювілейне Дніпропетровської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2011 року по справі №14/23-11 залишити без зміни.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М.Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 06.06.2011 року)