У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

18.02.2022                                                                                                                2/394/86/22

394/486/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року         Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді -                                                                                Запорожець О.М.

при секретарі:                                                                                                        Лясковській О.М.

за участю адвокатів:                                                                                        Сербіна Я.В.

                                                                                                                       Іванченка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «ЛАН» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її повернення та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її повернення та скасування державної реєстрації, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 5,0347 га, що розташована на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області та має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3523655100:02:000:2090.

Отримавши витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку позивачці стало відомо, що 13.12.2018 року Кіровоградською філією державного підприємства «СЕТАМ» було зареєстровано право оренди за приватним сільськогосподарським підприємством «Лан».

З метою отримання Договору оренди землі, на підставі якого за відповідачем було зареєстровано право оренди земельної ділянки, до Відділу Новоархангельського району Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області було зроблено адвокатський запит, за результатами розгляду якого адвокату надано копію договору оренди земельної ділянки від 20 липня 2006 року, який укладений між позивачем та відповідачем на строк 25 років.

Повідомила суд, що оригінал зазначеного договору знаходиться в матеріалах справи №394/82/21 Новоархангельського районного суду.

Проаналізувавши підпис, зазначений в договорі в графі орендодавець та в акті про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, позивачка дійшла до висновку, що зазначені підписи їй не належать, а тому такий договір в силу вимог закону є нікчемним.

Позивачка просить суд зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку площею площею 5,0347 га, кадастровий номер 3523655100:02:000:2090; скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 20.06.2006 року, з кадастровим номером 3523655100:02:000:2090 укладеного між нею та відповідачем; скасувати запис про інше речове право номер 29466535 від 13.12.2018 року державного реєстратора Кіровоградської філії державного підприємства «СЕТАМ» Бойченко Олексія Олександровича, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44632938 від 15.12.2018; стягнути з відповідача на її користь судовий збір та витрати на правничу допомогу /а.с.2-5/.

Разом з тим представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначив, що 20 липня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3523655100:02:000:2090, загальною площею 5,0347 га, що находиться в адміністративних межах Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області, який зареєстровано у Новоархангельському відділі КПФ ЦДЗК про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 02.11.2006 року за № 314 строком на 25 років. Тобто, строк дії договору оренди закінчується 02.11.2031 року.

Звернув увагу суду на те, що з моменту укладення договору оренди, з 2006 року по 2019 рік включно сторонами договору оренди виконувались його умови у повному обсязі, позивач передав відповідачеві у користування земельну ділянку, а відповідач в свою чергу, щороку виплачував позивачеві орендну плату.

В обґрунтування позову, позивач на стор. 1 позову, вказує на те, що проаналізувавши підпис, зазначений у договорі оренди в графі орендодавець та акті приймання-передачі земельної ділянки, вона прийшла до висновку, що вказані підписи їй не належать, а тому на думку позивача такий договір в силу вимог закону є нікчемним.

Проте з таким твердженням позивача категорично не погоджується, оскільки:

Договір оренди землі, примірник якого зберігається на підприємстві, в розділі «Підписи сторін» в графі «Орендодавець» міститься два підписи, один з яких належить власнику земельної ділянки, а саме - ОСОБА_1 .

Також, звернув увагу суду на наявність в розділі договору «Реквізити сторін» надпису «підпис підтверджую», підпису та печатки селищного голови або іншої посадової особи Новоархангельської селищної ради. На думку представника відповідача, даний напис зроблено керуючись ст. 78 Закону України «Про нотаріат», відповідно до положень даної статті, у редакції Закону, що діяла на час вчинення такого запису, нотаріус посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. На угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. Нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської селищної, міської Ради народних депутатів, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

Позивач, починаючи з моменту укладення договору оренди і до сьогоднішнього дня, приймав від відповідача виконання умов договору оренди, а саме отримував орендну плату за користування позивачем земельною ділянкою, отримувала грошові кошти та продукцію за договором оренди, що вказує на те, що позивач, починаючи з 2006 року по 2019 рік, отримувала орендну плату за передану нею у користування відповідачеві земельною ділянкою.

Крім того, вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що сума орендної плати, яка виплачувалась позивачеві є ні більшою, ні меншою, а відповідає сумі орендної плати, яку отримували у даний період всі інші орендодавці земельних ділянок, які перебувають у користуванні відповідача.

Також, звернув увагу суду на те, що як зазначалось ним вище, договір оренди між позивачем і відповідачем укладено 20 липня 2006 року.

Позивач звернулась до відповідача з позовом у 2021 році, тобто, виходячи з тверджень позивача, з 2006 року по 2021 рік включно, позивач не знала що земельна ділянка, яка належить їй на праві власної перебуває у користуванні позивача без належним чином оформленого договору оренди, який позивач нібито не підписувала.

Тобто всі 15 років, протягом яких, відповідач без договору оренди використовував земельну ділянку позивача влаштовували, і тут на 15 році, позивачка виявила, що договір оренди вона не підписувала.

Звернув увагу суду на ту обставину, що саме з 2006 року, відповідач розпочав виплату позивачеві орендної плати за користування земельною ділянкою, що за дивного збігу обставин, співпало у часі: з датою укладення договору оренди земельної ділянки від 20.07.2006 року, що додатково вказує на те, що позивач знала про те, що між нею та відповідачем існують договірні зобов`язання, та про те, що нею особисто підписано договір оренди, строк дії якого закінчується 02.11.2031 року.

Таким чином, всі вищевикладені факти свідчать про те, що саме ОСОБА_1 , власноручно підписала договір оренди земельної ділянки від 20.07.2006 року, за яким передала у користування відповідача земельну ділянку, за користування якою відповідач сплачував позивачеві орендну плату, що повністю спростовує викладені ОСОБА_1 у позовній заяві факти, які нібито вказують на нікчемність правочину.

Крім того, вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що даний позов та наявність іншого судового процесу (справа №394/82/21), який ініційовано позивачкою на початку 2021 року, де вона зверталася до суду з тим же самим предметом і з тих же самих підстав, що й даний позов, та в рамках якого вже було отримано висновок експертизи, проведеної за клопотання позивача відповідно до якого підпис в усіх вищевказаних документах, належить ОСОБА_1 , а не якійсь іншій особі, вказує на те, що позивач використовує будь-які дії та способи з метою дострокового припинення дії договору оренди земельної ділянки від 20.07.2006 року, строк дії якого закінчується 02.11.2031 року.

Також звернув увагу суду на те, що згідно ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину не має наслідком його недійсність, крім випадків встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним. Отже, навіть якщо суд дійде висновку про непідписання позивачем договору оренди, підстави для визнання недійсності договору оренди, витребування його із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації, відсутні оскільки позивач вчасно та у повному обсязі отримувала орендну плату.

Відповідач не погоджується із заявленою позивачем сумою витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

До позовної заяви позивачем додано додаток із зазначенням попередньої суми судових витрат, які позивачка понесла та планує понести, з посиланням нібито на укладений договір №68/21 від 11.01.2021 року про надання правової допомоги, проте позивачем до позовної заяви не надано копії договору між позивачем та адвокатом про надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1)        складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)        часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)        обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат, позивач не надав суду та відповідачу, жодних доказів, того, що ним було надано послуги по наданню правничої допомоги на підставі договору з позивачем, з наданого позивачем до позову розрахунку, відповідач не має змоги встановити, який фактично час представник позивача витратив на складання позовної заяви, надання консультацій та ін.

Враховуючи все вищевикладене, вважає, що позовні вимоги позивача є незаконні необґрунтованими та такими, які суперечать доданим відповідачем до матеріалів справи доказам, які підтверджують те, що договір оренди земельної ділянки від 20.07.2006 року власноручно підписано ОСОБА_1 , а викладені позивачем у позові підстави позову направлені виключно на заведення суду в оману, є надуманими та необ`єктивними, а дії позивача спрямовані виключно на дострокове припинення договору оренди від 20.07.2006 року, строк дії якого закінчується 02.11.2031 року. Представник відповідача просив суд долучити відзив на позов до матеріалів справи №394/486/21 та врахувати його при розгляді справи. Відмовити позивачеві у задоволенні позову у повному обсязі /а.с.55-57/.

Представник позивачки, скориставшись своїм правом в інтересах позивачки, подав суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що у відзиві відповідач звертає увагу суду на наявність в розділі Договору «Реквізити сторін» надпису «підпис підтверджую», підпису та печатки селищного голови або іншої посадової особи Новоархангельської селищної ради. На думку відповідача, даний напис зроблено керуючись ст. 78 Закону України «Про нотаріат», відповідно до положень даної статті, у редакції Закону, що діяла на час вчинення такого запису, нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини. На угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. Нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певного особою.

В даному випадку відповідач знову невірно тлумачить норми матеріального права, що регулюють даний вид правовідносин, що підтверджується наступним.

Підпис не встановленої особи та печатка Новоархангельської селищної ради в спірному договорі є нікчемною, оскільки не відповідає вимогам норм чинного законодавства, які діяли на дату укладання такого договору, зокрема представник органу місцевого самоврядування не мав права посвідчувати підпис в договорі оренди землі.

Більш того, додаток N 21 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (в редакції на момент укладання спірного договору) визначає форму та структуру здійснення посвідчувального напису про засвідчення справжності підпису, в свою чергу посвідчувальний напис підпису на спірному договорі не відповідає формі та змісту визначеному у вказаному додатку.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що позивач, починаючи з моменту укладення договору оренди і до сьогоднішнього дня, приймав від відповідача виконання умов Договору.

Зазначені доводи відповідача суперечать висновку Верховного Суду викладеного в Постанові від 28.11.2019 р. по справі 136/214/18.

Відповідач, не будучи експертом, робить висновок, що підпис в спірному договорі та акті приймання передачі вчинені самим позивачем, такий висновок не заслуговує на увагу, враховуючи п. 1 ч. 1 ст. 103 ЦПК України, якою визначено, що суд призначає експертизу у справі, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідач вважає укладеним договір з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України). З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Таких висновків дійшла й Велика Палата у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18). Об`єднана палата КЦС також нагадала і про доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що була застосована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17.

Щодо посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, позивач вважає його неприпустимим оскільки висновки, які зроблені Верховним Судом під час розгляду зазначеної справи, стосувалися визнання укладеним договору підряду з підстав ухилення від його укладання однією із сторін тобто обставини по справі № 338/180/17 не є тотожними та подібними, що розглядаються в даному проваджені.

Що стосується доктрини venire contra factum proprium.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження № 61-22315сво18) зробив правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.

У вказаній справі суди встановили, що у 2007 році було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення між агропідприємством та фізичною особою, який зареєстрували лише після смерті останньої у 2010 році. У кінці 2013 році спадкоємець померлого землевласника укладає з орендарем додаткову угоду до цього договору оренди, згідно з якою, зокрема, збільшується розмір орендної плати. У 2017 році орендодавець звернувся до суду з позовом до орендаря про скасування державної реєстрації договору оренди землі та про витребування земельної ділянки у зв`язку з тим, що державна реєстрація договору оренди відбулась після смерті першого орендодавця, тобто незаконно.

Суд визнав дії позивача недобросовісними й такими, що суперечать попередній поведінці (власника земельної ділянки), які полягають в тому, що він уклав відповідну додаткову угоду та не один рік отримував орендну плату від відповідача.

Тобто по справі № 390/34/17 позивач заперечив фактично укладання підписаної ним додаткової угоди, в нашому ж випадку позивач договору оренди не підписував та не обумовлював його істотних умов.

А тому посилання відповідача на справу № 338/180/17 та доктрину venire contra factum proprium позивач оцінює критично та вважає, що таке посилання не заслуговує взагалі на увагу оскільки жодним чином не стосуються обставин, які є предметом розгляду в нашому провадженні.

Також зазначив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц зробила висновок про те, що ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96). від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Таким чином, поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її повернення та скасування державної реєстрації.

А тому в даному провадженні позовна давність не застосовується, що повністю відповідає позиції Верховного Суду за результатами розгляду справи № 205/4349/16-ц від 27.01.2021 року.

Щодо понесених витрат на правову допомогу відповідач зазначає, що позивачем до позовної заяви не надано копії договору між позивачем та адвокатом про надання правової допомоги та те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката мас бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, на етапі підготовки позовної заяви на виконання ст. 175 ЦПК України позивач вказав орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В свою чергу на етапі підготовки заяви не можливо спрогнозувати реальну кількість потрачених годин адвокатом на підготовку процесуальних документів та кількість засідань, які можуть відбутися у даній справі від чого залежить визначення реальної суми понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, тому за наявності ст. 246 ЦПК України у позивача наявне право до закінчення судових дебатів у справі подати заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті з поданням доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

Постановою від 20.11.2018 року у справі №910/23210/17 Верховний Суд висловив наступну позицію: «Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта».

Також звернув увагу, що Великою Палатою Верховного Суду був зроблений правовий висновок про те, що витрати на професійну правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за межами суду (постанова Великої Палати Верховного Суду по справі №301/1894/17 від 17 жовтня 2018 року).

Отже, враховуючи доводи зазначених у даній відповіді на відзив аргументи відповідача, що зазначені у відзиві, спростовуються та є такими, що необґрунтовані та не відповідають дійсності.

Докази, які підтверджують повноваження представника знаходяться в матеріалах справи/а.с.62-65/.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, а також стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Наголосив, що висновок судово-почеркознавчої експертизи є не допустимим доказом, оскільки здійснений в порушення вимог інструкції.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України наголошує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України законодавець закріпив, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч. 1 ст. 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Даний позов підсудний Новоархангельському районному суду, оскільки нерухоме майно (земельна ділянка) розташоване на території Голованівського району (до зміни адміністративного поділу Новоархангельського району) Кіровоградської області.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,0347 га, кадастровий номер 3523655100:02:000:2090, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області (світлокопія витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3510081842019 від 22.10.2019 року) /а.с.15-20/.

20 липня 2006 року між ПСП «Лан» та від імені ОСОБА_1 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, площею 5,03 га, терміном на 25 років, який зареєстрований у Новоархангельському відділі КРФЦ ДЗК 02 листопада 2006 року за №314 /а.с.9-14/.

Зі світлокопії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №199898144 від 12.02.2020 року вбачається, що 13.12.2018 року державним реєстратором Кіровоградської філії державного підприємства «СЕТАМ» Бойченком Олексієм Олексндровичем внесено запис про інше речове право №29466535 на підставі договору оренди землі №314 виданого 02.11.2006 року Новоархангельським відділом КРФ ЦДЗК /а.с.21-22/.

Зі світлокопії висновку №8 від 29.06.2021 року спеціаліста науково-дослідної лабораторії експертних досліджень ПП «Агенція 007» вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані в:

- договорі оренди земельної ділянки від 20.07.2006, укладеному між ОСОБА_2 , та Орендарем - ПСП «Лан», зареєстрованому 02.11.2006 у Новоархангельському відділі КРФЦ ДЗК за №314, в графах: «Орендодавець», «Орендар»;

- акті про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, від 02.11.2006, який є додатком №1 до договору оренди земельної ділянки від 20.07.2006, укладеному між ОСОБА_2 , та Орендарем - ПСП «Лан», зареєстрованому 02.11.2006 у Новоархангельському відділі КРФЦ ДЗК за №314, в графі «Земельну ділянку передав»;

- акті визначення меж земельної ділянки в натурі, від 02.11.2006, який є додатком №2 до договору оренди земельної ділянки від 20.07.2006, укладеному між ОСОБА_2 , та Орендарем - ПСП «Лан», зареєстрованому 02.11.2006 у Новоархангельському відділі КРФЦ ДЗК за №314 в графі «Орендодавець», виконані не ОСОБА_1 , а іншою, однією й тією ж особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_1 /а.с.29-46/.

Крім того, за клопотанням сторони позивачки ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2021 року в даній цивільній справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19-21/27942-ПЧ від 22.12.2021 року підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» та графі «Орендар» у договорі оренди земельної ділянки, укладеному 20.07.2006 року між ОСОБА_1 та ПСП «Лан», зареєстрованому у Новоархангельському відділі КРФЦ ДЗК 02.11.2006 за № 314, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Земельну ділянку передав» Додатку 1 «Акт Про передачу та прийом земельної ділянки в натурі» до договору оренди земельної ділянки, укладеному 20.07.2006 року між ОСОБА_1 та ПСП «Лан», зареєстрованому у Новоархангельському відділі КРФЦ ДЗК 02.11.2006 за № 314, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у Додатку 2 «Акт Визначення меж земельної ділянки в натурі» до договору оренди земельної ділянки, укладеному 20.07.2006 року між ОСОБА_1 та ПСП «Лан», зареєстрованому у Новоархангельському відділі КРФЦ ДЗК 02.11.2006 за № 314, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою/а.с.98-109/.

Даний висновок судово-почеркознавчої експертизи суд визнає належним, допустимим та достовірним доказом у справі, який складено відповідно до норм ЦПК України, Закону України «Про судову експертизу», інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5, а доводи представника відповідача висловленні в ході судового засідання залишає поза увагою.

Щодо виниклого спору суд застосовує наступні норми права.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: «такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено».

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі        № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що: «реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, реєстрація права оренди на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди фактично не підписаний однією із сторін, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

А тому з наведених підстав, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки щодо повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, а також скасування запису про інше речове право державного реєстратора оскільки правочину (договору оренди землі) вона з відповідачем не підписувала, а тому не було її фактичного волевиявлення.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зауважує наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, позивачці було надано правничу допомогу адвокатом Іванченком В.В. відповідно до ордеру на надання правничої (правової) допомоги та договору про надання правничої допомоги, відповідно до розрахунку суми судових витрат позивачки на правничу допомогу, вартість послуг на правову допомогу становить 5000 грн., крім того при зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір в сумі 908 грн., також позивачкою були понесені витрати, понесені при проведенні експертизи у сумі 2250,24 грн., а тому наявні всі правові підстави для стягнення зазначених коштів з відповідача на користь позивачки.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 202, 203, 204, 205, 207, 215, 256, 261, 267, 387, 391, 627, 638 ЦК України, ст.ст. 14, 15 Закону України «Про оренду Землі», ст. ст. 2, 3, 4, 5, 12, 15, 16 30, 77, 78, 79, 80, 82, 133, 134, 137, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати приватне сільськогосподарське підприємство «ЛАН» негайно, після набранням рішенням законної сили, повернути у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,0347 га, кадастровий номер 3523655100:02:000:2090, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Кіровоградської області.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки укладеного 20 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та приватним сільськогосподарським підприємством «ЛАН», який зареєстрований у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК 02 листопада 2006 року за № 314.

Скасувати запис про інше речове право № 29466535 від 13 грудня 2018 року державного реєстратора Кіровоградської філії державного підприємства «СЕТАМ» Бойченка О.О. внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44632938 від 15.12.2018 року.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «ЛАН» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 грн., витрати понесені на правничу допомогу у сумі 5000 грн. та витрати понесені при проведенні експертизи у сумі 2259,24 грн., а всього підлягає стягненню 8167 /вісім тисяч сто шістдесят сім/ грн. 24 коп.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

Приватне сільськогосподарське підприємство «Лан», місцезнаходження вул. Слави, 140 смт Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 03757040.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28 лютого 2022 року.

Суддя: