Справа № 308/16875/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.10.2024                 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/482/24 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2024 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12022071030000658, внесеному 16.06.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, до двох місяців, а саме, до 24.09.2024 включно.

В ухвалі суду вказується на те, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №12022071030000658, відомості про кримінальне правопорушення у якому 16.06.2022 внесені до ЄРДР, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. У вказаному провадженні прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою на строк до 60 діб.

У клопотанні прокурор посилається на обвинувальний акт, який надійшов до місцевого суду 16.12.2022, відповідно до якого ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2024 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, в межах строку досудового розслідування, а саме до 01.08.2024.

Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою прокурор обґрунтовує тим, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може: переховуватись від суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого він обґрунтовано обвинувачується; незаконно впливати на свідків, понятих експерта у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У клопотанні прокурор також вказує на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти вищевказаним ризикам. Просить клопотання задовольнити.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд врахував, тяжкість злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а також те, що на даний час судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не завершено, ризики передбачені ст.177 КПК України, у зв`язку з якими відносно останнього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не зменшились, а менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_5 покладених на нього згідно кримінально-процесуального законодавства України обов`язків, а тому суд вважав недостатнім застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу та продовжив йому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 вказує на те, що ухвала суду є необґрунтованою, незаконною, просить її скасувати. Стверджує, що однією з підстав для скасування судового рішення є те, що його підзахисному ухвалою Ужгородського міськрайонного суду продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 грудня 2022 року, водночас 15.12.2022 досудове розслідування закінчено, обвинувальний акт подано до суду. Зазначає, що 18 грудня 2022 року, строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , обраний на стадії досудового розслідування, закінчився, отже жодних правових підстав для тримання ОСОБА_5 під вартою з 19.12.2022 не було. Також адвокат ОСОБА_6 вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на існування яких прокурор вказує у клопотанні, не існують, наявність таких стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами. На переконання апелянта, прокурор не обґрунтував необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від суду та від органів досудового розслідування, не може впливати на свідків, експерта та інших учасників кримінального провадження та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Зазначає, що місцевий суд не обґрунтував необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою. Зауважує, що місцевий суд залишив поза увагою те, що обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання. Крім того зазначає, що прокурор та суд навіть не намагалися перевірити можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Сторона захисту також вважає, що визначений місцевим судом розмір застави є непомірним для ОСОБА_5 , і позаяк обвинувачений ОСОБА_5 заставу не вніс, тому є необхідність переглянути розмір застави та зменшити його. Вважає, що суд першої інстанції проігнорував те, що прокурор порушив встановлену законом процедуру подання клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, позаяк ним пропущено строк подання такого. Також адвокат ОСОБА_6 зазначає, що 28.07.2024 ним подано клопотання про зміну запобіжного заходу, яке судом вчасно так і не було розглянуто. Просить суд застосувати рішення ЄСПЛ «Сукачов проти України» від 30.01.2020 в частині щодо переповненості СІЗО та можливості зменшення перебування там особи шляхом частішого застосування заходів, не пов`язаних з тюремним ув`язненням, і мінімізації використання попереднього ув`язнення. Також просить суд оскаржувану ухвалу скасувати, відмовити прокурору у задоволенні клопотання, обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або інший, не пов`язаний з триманням під вартою.

Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді зазначає, що 29.07.2024 Ужгородський міськрайонний суд оголосив коротку частину оскаржуваної ухвали, однак повний текст був фізично виготовлений тільки 09.08.2024, про що свідчить Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, не маючи повного тексту ухвали, він не мав можливості подати обґрунтовану апеляційну скаргу. Просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора, обвинуваченого, захисника, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності вищевказаних осіб, апеляційний суд бере до уваги, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали.

Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

13.08.2024 захисник-адвокат ОСОБА_6 звернулася до Закарпатського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.07.2024 та одночасно заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, посилаючись на те, що повний текст ухвали був фізично виготовлений тільки 09.08.2024, а тому у визначений процесуальним законом строк не зміг навести обґрунтованих доводів щодо її незаконності.

Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, ухвала суду постановлена, в тому числі, за участю захисника-адвоката ОСОБА_6 , який був присутнім в судовому засіданні 29.07.2024 під час прийняття відповідного рішення.

Разом з тим, суд першої інстанції, керуючись положеннями ч. 2 ст. 376 КПК України, 29.07.2024 оголосив лише резолютивну частину ухвали, при цьому жодних відомостей про направлення копії даної ухвали заінтересованим особам, в тому числі захиснику-адвокату ОСОБА_6 матеріали контрольного провадження не містять, а зі змісту апеляційної скарги захисника вбачається, що з повним текстом ухвали судді від 29.07.2024 він ознайомився тільки 09.08.2024, зазначене, на переконання апеляційного суду, перешкодило захиснику-адвокату ОСОБА_6 належним чином реалізувати право обвинуваченого ОСОБА_5 на апеляційне оскарження ухвали судді в строк, встановлений кримінальним процесуальним кодексом України, а тому подане адвокатом ОСОБА_6 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, і такий строк поновлюється.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.

За приписами до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен з`ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177, 178 КПК України, у їх зі ставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.

Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 , у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна); дані про особу обвинуваченого (раніше судимий, не працюючий); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій.

Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведення прокурором наявності передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків – переховування ОСОБА_5  від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків з метою зміни ними показів на його користь, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, які на даний час не відпали та не зменшилися. Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати, продовжити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м`які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового провадження та запобігання встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стороною захисту не спростовані як у суді першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги. При цьому, стороною захисту не надано таких доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, не буде ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, і що до нього може бути застосовано більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про те, що встановлені на стадії застосування запобіжного заходу ризики зі сплином часу зменшуються, разом із тим вони ще є достатньо суттєвими на даній стадії кримінального провадження, що дає дійти висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти існуючим ризикам, що в свою чергу буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.

Колегія суддів також вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, є необхідним із метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.

З огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, або іншого, більш м`якого, запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, - апеляційний суд відхиляє як безпідставні і необґрунтовані. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та, відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, у тому числі й особистого зобов`язання.

Як безпідставні і такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд визнає та відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що: 15 грудня 2022 року досудове розслідування закінчено, а отже 18.12.2022 строк тримання під вартою закінчився, тому 19.12.2022 жодної законної підстави щодо тримання обвинуваченого під вартою не існувало; оскільки ухвалою слідчого судді від 17.11.2022 продовжено строк тримання ОСОБА_5 під вартою у межах строку досудового розслідування, що свідчить про те, що цей запобіжний захід вже не підлягав продовженню після закінчення досудового розслідування, тому 19.12.2022 суд повинен був обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід, а не продовжувати його.

Разом із тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано.

Крім того, колегія суддів вважає, що, постановляючи ухвалу про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, слідчий суддя, обґрунтовано взяв до уваги і положення ст. ст. 182, 183 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, його специфіку та фактичні обставини кримінального провадження, негативні наслідки для суспільства та держави від кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дані про особу обвинуваченого, його майновий і сімейний стан, і обґрунтовано залишив без зміни раніше визначений ОСОБА_5 розмір застави у межах передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198400 гривень, який, на переконання колегії суддів, у разі його внесення, буде достатнім для запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам та забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні, і, оцінивши в сукупності тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, - апеляційний суд вважає, що встановлений судом обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави – 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, на даному етапі судового провадження є необхідним і достатнім, у разі його внесення, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні. Разом із тим, апеляційним судом не встановлено підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 і такий обумовлений також високим ступенем суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та тяжкими наслідками для суспільства від злочинів, пов`язаних із незаконним обігом наркотичних речовин.

При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу із тримання під вартою на інший, більш м`який, запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

На інші доводи, які б слугували підставою для скасування ухвали суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , захисник-адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не посилається.

Тому, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою із урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України до 24.09.2024, залишивши без зміни раніше визначений розмір застави.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без зміни.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_6 задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2024 року.

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 24.09.2024 включно з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) гривень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді