РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и

31 жовтня 2024 року м. Рівне              №460/11481/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №956120810424 від 31.07.2024 щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії та зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду роботи з 17.07.1971 по 22.07.1974 у Спеціалізованому опоряджувальному будівельно-монтажному управлінні №25 Будівельно-монтажного тресту №2 Комбінату "Київпромбуд", а також зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 17.07.1971 по 22.07.1974 у Спеціалізованому опоряджувальному будівельно-монтажному управлінні №25 Будівельно-монтажного тресту №2 Комбінату "Київпромбуд" та здійснити перерахунок пенсії з 24.07.2024.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що 24.07.2024 звернулась до Пенсійного фонду з проханням перерахувати пенсію з урахуванням періоду роботи з 17.07.1971 по 22.07.1974. Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто відповідачем, за результатами чого надано позивачу відмову в зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу, оскільки  в трудовій книжці наявні виправлення в наказі про прийняття. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а недоліки в її заповненні не є підставою для відмови, оскільки заповнення трудової книжки є обов`язком роботодавця і неточності при її заповненні не можуть впливати на права особи на належне пенсійне забезпечення, відтак позивач вважає порушеним своє право на зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи та просить суд позов задовольнити повністю.

14.10.2024 від відповідача надійшов відзив, де у своїх запереченнях проти позову відповідач вказує на те, що розглянувши додані до заяви документи, а саме трудову книжку видану 20.08.1971, ним встановлено, що неможливо врахувати до страхового стажу період з 17.07.1971 по 22.07.1974 згідно вищевказаної трудової книжки, у зв`язку з наявним виправленням в наказі про прийняття. З огляду на вказане відповідач зазначає про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 27.09.2024 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 27.09.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 30.09.2024 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 14.10.2024 до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач 24.07.2024 звернувся із заявою до відповідача, в якій просив зарахувати до страхового стажу період роботи з 17.07.1971 по 22.07.1974 на підставі записів, наявних в трудовій книжці, які підтверджують його роботу у вищевказаному періоді.

З урахуванням принципу екстериторіальності вказану заяву позивача про зміну стажу розглянуто відповідачем, за результатами чого ним 31.07.2024 прийнято рішення о/р №956120810424 про відмову у перерахунку пенсії позивача, оскільки до заяви від 24.07.2024 заявницею надано трудову книжку від 20.08.1971, де період роботи з 17.07.1971 по 22.07.1974 не враховано до страхового стажу, оскільки в наказі про прийняття наявні виправлення.

Відповідно до трудової книжки від 20.08.1971 (вказана інформація зазначена в рішенні відповідача від 31.07.2024) в період з 17.07.1971 по 22.07.1974 позивач працювала штукатурником-маляром 3 розряду в Спеціалізованому опоряджувальному будівельно-монтажному управлінні №25 Будівельно-монтажного тресту №25.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення відповідача №956120810424 від 31.07.2024 щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії та зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду роботи з 17.07.1971 по 22.07.1974 у Спеціалізованому опоряджувальному будівельно-монтажному управлінні №25 Будівельно-монтажного тресту №2 Комбінату "Київпромбуд", а також зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 17.07.1971 по 22.07.1974 у Спеціалізованому опоряджувальному будівельно-монтажному управлінні №25 Будівельно-монтажного тресту №2 Комбінату "Київпромбуд" та здійснити відповідний перерахунок пенсії з 24.07.2024.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV), цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Наведене кореспондується положеннями частини 2 статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

У законодавстві, що діяло до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252), прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

За змістом пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців», яку постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визнано такою, що втратила чинність, було передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктами 5, 6 вищезазначеної Постанови заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника. Відомості про працівника завіряються підписом уповноваженої особи та печаткою. У трудову книжку вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.

Згідно з пунктом 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС №656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців», яка була чинною на час заповнення записів про роботу позивача у трудовій книжці від 20.08.1971 за період з 17.07.1971 до 22.07.1974, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.

За приписами пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.4.1 Інструкції №58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1    постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки від 20.08.1971 (вказана інформація зазначена в рішенні відповідача від 31.07.2024) в період з 17.07.1971 по 22.07.1974 позивач працювала штукатурником-маляром 3 розряду в Спеціалізованому опоряджувальному будівельно-монтажному управлінні №25 Будівельно-монтажного тресту №25. Записів у трудовій книжці позивача для підтвердження його стажу достатньо, оскільки у трудовій книжці зазначено періоди його роботи, записи засвідчені підписами та печатками.

Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач задля підтвердження працевлаштування у спірному періоді в Спеціалізованому опоряджувальному будівельно-монтажному управління №25, неодноразово зверталась до архівних установ, однак документи щодо вказаного будівельно-монтажного управління в них відсутні.

Відтак, суд вважає, що позивачем вчинялись активні дії для підтвердження працевлаштування в спірному періоді, враховуючи що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача містить неправдиві або недостовірні відомості щодо періодів її трудової діяльності, тому зазначені відповідачем недоліки, а саме виправлення в наказі про прийняття, не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду трудової діяльності позивача з 17.07.1971 до 22.07.1974 згідно з вказаною трудовою книжкою до страхового стажу, що враховується при обчисленні пенсії. Запис про прийняття та звільнення позивача, внесений на підставі наказу №178-к від 04.08.1971 та №108-к від 23.07.1974, засвідчений уповноваженою особою, містить її підпис, засвідчений печаткою Спеціалізованого опоряджувального будівельно-монтажного управління №25.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період його роботи з 17.07.1971 до 22.07.1974, оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідній роботі, а не формальні неточності у документах.

Відповідач не надав суду беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності незарахування до страхового стажу позивача зазначеного періоду, а тому зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача о/р №956120810424 від 31.07.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов до висновку про наявність підстав для повного задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача №956120810424 від 31.07.2024 щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії та зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду роботи з 17.07.1971 по 22.07.1974 у Спеціалізованому опоряджувальному будівельно-монтажному управлінні №25 Будівельно-монтажного тресту №2 Комбінату "Київпромбуд", а також зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 17.07.1971 по 22.07.1974 у Спеціалізованому опоряджувальному будівельно-монтажному управлінні №25 Будівельно-монтажного тресту №2 Комбінату "Київпромбуд" та здійснити перерахунок пенсії з 24.07.2024.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.   

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №956120810424 від 31.07.2024 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії та зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з 17.07.1971 по 22.07.1974 у Спеціалізованому опоряджувальному будівельно-монтажному управлінні №25 Будівельно-монтажного тресту №2 Комбінату "Київпромбуд"

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 17.07.1971 по 22.07.1974 у Спеціалізованому опоряджувальному будівельно-монтажному управлінні №25 Будівельно-монтажного тресту №2 Комбінату "Київпромбуд" та здійснити відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 24.07.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., 10003; код ЄДРПОУ: 13559341).

        Суддя                                                                                  Олександр МАКСИМЧУК