Справа №949/1783/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Тарасюк А.М.,

при секретарі судових засідань Катюха К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Богельського Ігоря Володимировича (ордер на надання правничої допомоги серії ВК №1140909 від 26 вересня 2024 року) звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований Сварицевицькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області 19 липня 2019 року, актовий запис № 2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 липня 2019 року між сторонами укладено шлюб від якого у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шлюбні відносини між ними погіршилися, кожен із сторін має протилежні погляди на шлюб та сім`ю. Відповідач не розуміє проблем, які виникають у подружжя, не здатен піклуватися про побудову сімейних відносин, що призвело до фактичного розпаду сім"ї.

Шлюб між сторонами є лише формальним, оскільки особисті відносини між ними уже тривалий час мають негативний характер, між ними відсутнє нормальне спілкування. Відповідач не вважає за потрібне змінювати свою поведінку. Продовжувати такі шлюбні відносини позивач не бажає.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. Проте, через систему "Електронний суд" від представника позивача - адвоката Богельського І.В. надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, оскільки у справі достатньо матеріалів про їхні права та взаємовідносини.

У статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 2, 4 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з положенням ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частині 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно приписів ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини - в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України").

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі "Шульга проти України").

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності сторін.

       Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

       Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

       Судом встановлено, що 19 липня 2019 року між сторонами Сварицевицькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №2, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.12).

       За час спільного проживання в шлюбі у сторін народилась дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11 серпня 2021 року (а.с.7).

       Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

       Відповідно до ст. 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї.

       Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

       Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.

       Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

       Згідно з ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 СК України.

       Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

       Аналізуючи норми чинного законодавства, слід дійти висновку, що суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо.

       Виходячи із засад сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

       У ході розгляду справи судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання, почуття любові та поваги один до одного між сторонами втрачено, фактичні шлюбні відносини між ними припинені, примирення між подружжям та збереження сім`ї не можливо, так як це буде суперечити інтересам та волі обох сторін.

       При таких обставинах та враховуючи наведені вище норми права, суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно і шлюб існує формально, а тому наявні підстави для розірвання шлюбу.

       Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, слід покласти на відповідача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 18, 21, 24, 51, 56, 104, 105, 110, 112, 113, 115 СК України, ст.ст. 12, 81, 141, 200, 247, 264, 265, 352, 354 ЦПК України суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 липня 2019 року Сварицевицькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області, а/з №2.

Після розірвання шлюбу позивача надалі іменувати прізвищем " ОСОБА_4 ".

       Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок), сплаченого при подачі позовної заяви до суду.

       Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

       Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

       Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

       Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

       районного суду                                                        Тарасюк А.М.