РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" червня 2011 р. Справа № 5019/350/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Савченко Г.І.
судді Грязнов В.В. ,
судді Тимошенко О.М.
при секретарі судового засідання Яковлєв Д.В.
за участю представників сторін:
Від позивача - не з"явився
Від відповідача - підприємець ОСОБА_1; представник ОСОБА_2 дов.б/н. від 01.03.2011р
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.11 р. у справі № 5019/350/11 (суддя Мамченко Ю. А.)
за позовом Приватне акціонерне товариство "Полюс-Сервіс"
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 11 523 грн. 93 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 12 квітня 2011 року у справі №5019/350/11 позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Полюс-Сервіс» (34500, м.Сарни, вул. Варшавська 8, код ЄДРПОУ 139814, р/р 26004249344001 в КБ «Приват Банк», МФО 333391) заборгованість по орендній платі в розмірі 10780 грн. 60 коп., 107 грн. 00 коп. витрат на оплату державного мита, 219,48 грн. коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, в позові відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує наступним.
Приміщення яке було надане в оренду і знаходилось по АДРЕСА_3 відповідачу згідно договору оренди від 18 грудня 2008 року, і було розташоване по АДРЕСА_3 знаходилось у державній власності;
Однак позивачем в договір були внесені неправдиві дані, де було вказано, що приміщення розташоване по АДРЕСА_2;
Таким чином, позивачем було введено в оману відповідача, з ким дана угода була укладена незаконно, в порушення чинного законодавства;
Згідно Закону України: «Про управління об'єктами державної власності», стаття 4 наголошує, що суб'єктом управління об'єктами державної власності є Фонд державного майна України, а стаття 7 цього Закону передбачає повноваження Фонду державного майна України, тобто частина друга пункту «а», стверджує, що відповідно до діючого законодавства, Фонд державного майна України, являється орендодавцем державного майна;
Відповідно до наведеного, ВАТ «Сарни вантажавтотранс»- нині ПРАТ «Плюс-Сервіс», що розташоване по АДРЕСА_2, не уклало договору оренди з Фондом державного майна України, на приміщення розташоване по вулиці Варшавська, 6 в місті Рівне, не сплачувало за нього податків та орендної плати і незаконно, обманним шляхом, передало його в оренду відповідачу.
18 грудня 2008 року був укладений договір оренди приміщення, площею 34 квадратних метри, для відкриття перукарні. В зв'язку з тим, що приміщення було в запущеному стані, позивачем вимагалось від орендаря виконати відповідні будівельні роботи, для приведення приміщення в належний стан;
Згідно пункту 3.4 договору оренди від 18 грудня 2008 року, між -приватним підприємцем ОСОБА_1 та позивачем ВАТ «Сарни вантажавтотранс»- нині ПРАТ «Плюс-Сервіс», АДРЕСА_2, в особі голови правління ОСОБА_3 було обумовлено, що витрати, підтверджені відповідними документами (касовими чеками, накладними, тощо) орендаря на капітальний та поточний ремонти орендованого приміщення відносяться в рахунок орендної плати;
Однак даний пункт договору позивачем був порушений і сума затрат на ремонт приміщення і закупку будівельних матеріалів при нарахуванні орендної плати до уваги орендодавцем не приймалась, а судом не взятий цей пункт договору до уваги і сума затрат на ремонт і закупку матеріалів необхідних для ремонту, яка складає 27577 (двадцять сім тисяч п'ятсот сімдесят сім) гривень, судом також не взята до уваги;
Із рішення суду вбачається, що з огляду на наведене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 10780,6 грн. є доведеним, огрунтованим, відповідачем не спростовані, а від так підлягають задоволенню, але дані висновки позивача та суду ніякими доказами не підтверджені, крім загальних виразів, а доводи відповідача про те, що за позивачем числиться борг в сумі 10862,6 гр. не спростовані, тому ця сума підлягає зарахуванню в погашення заявленого позивачем боргу;
Крім того, відповідачкою було сплачено 2797 гривень, в рахунок орендної плати готівкою. Відповідно позивач зобов'язаний був зарахувати їй в рахунок орендної плати з 18 лютого 2009 року по 20 серпня 2010 року 30374 гривні, враховуючи те, що два місяці вона не працювала, а, по вимозі орендодавця, робила ремонт приміщення і приводила його в належний вид і мати можливість працювати там, за них орендна плата не повинна була нараховуватись, суд взагалі не звернув на це увагу;
Пункт 5.1.3. даного договору передбачає, що орендар власними силами і за свій рахунок виконує капітальний ремонт приміщення та усуває недоліки, поломки і наслідки аварії, несправності та поломки комунікацій, що сталися тільки з його вини. Таких поломок і недоліків по вині відповідача не було, тому що пункт 5.1.3 відповідачем не порушений.
Рішення суду зтверджує, що надані відповідачем фотографії приміщення та первинні бухгалтерські документи на підтвердження проведення розрахунків за будівельні матеріали і конструкції, які були використані відповідачем під час проведення ремонтних робіт не дають можливості індентифікувати належність цих доказів до орендного приміщення.
В судовому засіданні заявлялись клопотання про досудове врегулювання спору, про проведення звірки документальних розрахунків з позивачем, про надання ним підтвердження належнорсті приміщення № 6 по вулиці Варшавській в місті Сарни та сплату за нього орендної плати та податків. Позивачем була порушена консенсуальна угода з відповідачем і в його діях є ознаки кримінального злочину-шахрайство. Суд також не врахував, що первопочатково відповідач почав сплачувати оренду через банк, але позивач заборонив такі розрахунки і вимагав сплачувати готівкою в його кафе, але ніяких підтверджуючих документів не давав. Це також свідчить про його непорядність.
Із позовної заяви позивача вбачається, що основний борг відповідача, за період з 18 грудня 2008 року по 20 серпня 2010 року становить 10 780,6 гривень, але позивач не враховує тих сум, які відповідач використала на ремонт приміщення до його відкриття для початку роботи.
А це складається із наступних затрат відповідача, які повинні були зарахуватися позивачем в рахунок оренди, тобто:
Сума затрат на ремонт і закупку будівельних матеріалів, необхідних для ремонту та сплати за оренду приміщення складає :
На гуртовні «Ната»було придбано: ізогіпси 30 кг. на суму 30 гривень, ґрунтовка 1 кг. На суму 16 гривень;
На гуртовні «Будівельник»цемент 4 мішки на суму 152 гривні, пінопласт на суму 47,2 гривні, кутик настінний вартістю 3,2 гривні, кронштейн вартістю 3,2 гривні, шуруп чорний ФТ-90 вартістю 4,5 гривень, дюбель і шуруп вартістю 2 гривні, ґрунтовка вартістю 36,5 гривень, стабіл вартістю 11,6 гривень, склогіпс вартістю 37,5 гривень, ротбан вартістю 56 гривень, багети вартістю 49 гривень, плінтус вартістю 28 гривень, валик вартістю 17,7 гривень;
Склад-магазин «Ната»ізогіпси 30 кг. вартістю 69 гривень, клей вартістю 27 гривень, 3 кв. метри плитки вартістю 99 гривень, угол 6 метрів кв. 39 гривень, ЦД Корф вартістю 10 гривень, двері вартістю 400 гривень, вікно вартістю 613 гривень, цемент вартістю 148 гривень, сурікс вартістю 72 гривні;
Будівельний центр «Наш дім»стрічка вартість 7 гривень, шпатель вартістю 5 гривень;
Склад-магазин «М-2» цемент вартістю 67 гривень, хрестика вартістю 3 гривні, шпатель вартістю 5,3 гривні, свердло вартістю 4,5 гривень, саморізи вартість 2,4 гривня. Робота вартістю 16,5 гривні. Всього було придбано матеріалів для ремонту приміщення на суму 4845 (чотири тисячі вісімсот сорок п'ять) гривень, а за проведення ремонтних робіт заплачено 12845 (дванадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) гривень.
Крім цього, відповідачем було сплачено за оренду приміщення з 2009 року по серпень 2010 року, гроші в сумі 3959 (три тисячі девятьсот п'ятдесят) гривень;
Таким чином, відповідачем із врахуванням вкладених коштів на придбання будівельних матеріалів та проведення ремонту і часткову оплату оренди грішми, було витрачено коштів в сумі 21649 (двадцять одна тисяча шістсот сорок дев'ять) гривень;
Тобто різниця коштів на користь відповідача складає 10862 ,6 (десять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні. Крім того, слід врахувати те, що позивач в приміщенні почала працювати в лютому місяці 2009 року і сума з 18 грудня 2008 року по 18 лютого 2009 року не входить в оплату оренди, так як це відбулося по вині позивача, який надав в оренду непридатне для роботи приміщення;
Із позовної заяви вбачається, що позивач не надав жодного розрахунку заборгованості, а це може привести до невірного вирішення справи;
Тому відповідно до наведеного, позов був заявлений безпідставно, так як відповідач боргу за оренду приміщення не має, а має переплату в сумі 10862,6 гривні, яку позивач зобов'язаний повернути відповідачу, так як договір оренди він розірвав в односторонньому порядку.
В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду відповідач підтримує доводи апеляційної скарги.
Позивач заперечує доводи апеляційної скарги.
Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.
Приватне акціонерне товариство «Полюс-Сервіс» звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошової заборгованості по орендній платі в розмірі 11523,93 грн., з яких: 10780,60 грн. основна заборгованість, 399,52 грн. пеня. В обґрунтування вимог зазначає, що згідно укладених між сторонами договорів оренди від 18.12.2008 року №6 та від 01.12.2009 року №5 відповідач зобов’язувався щомісячно сплачувати орендну плату у визначеному договором розмірі та відшкодовувати суми комунальних витрат. Однак в порушення договірних зобов’язань відповідач з грудня 2008 року по серпень 2010 року допустив заборгованість в сумі 10780,60 грн.. Зважаючи на викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі, а також збитки у вигляді пені.
Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18.12.2008 року між ВАТ «Сарнивантажавтотранс» (далі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено Договір оренди №6 (далі - Договір № 6). Відповідно до п.1.1. Договору №6 Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування приміщення площею 34 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до п.3.1.Договору № 6 розмір орендної плати за користування приміщенням становить: п.3.1.1. перша частина орендної плати становить 200 грн. та сплачується в касу підприємства до 10 числа поточного місяця., п.3.1.2. друга - є еквівалентною сумі експлуатаційних витрат на електроенергію, газопостачання, водопостачання та каналізацію згідно показників лічильника та цін підприємств-постачальників, і сплачується до 20 числа поточного місяця.
Відповідно до п.3.4. Договору №6 витрати, підтверджені відповідними документами (касовими чеками, накладними тощо) орендаря на капітальний ремонт орендованого приміщення відносяться в рахунок орендної плати. Відповідно до п.5.2.2. Договору № 6 Орендар має право за згодою орендодавця проводити ремонт та реконструкцію приміщення.
Приміщення передано Орендарю за Актом прийому-передачі приміщення від 18 грудня 2008 року, в Акті зазначено, що орендоване приміщення, основні засоби та інвентар передаються в придатному для використання стані і відповідають вимогам санітарних та протипожежних норм.
Термін дії договору згідно до п.6.1. Договору № 6 встановлений до 01.12.2009 року.
01.12.2009 року між ВАТ «Сарнивантажавтотранс» (далі-Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі-Орендар) укладено договір оренди №5 (далі - Договір № 5).
Відповідно до п.1.1. Договору №5 Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування приміщення площею 34 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до п.3.1 Договору № 5 розмір орендної плати за користування приміщенням становить: п.3.1.1. перша частина орендної плати становить 200 грн. та сплачується в касу підприємства до 10 числа поточного місяця, п.3.1.2. друга - є еквівалентною сумі експлуатаційних витрат на електроенергію, газопостачання, водопостачання та каналізацію згідно показників лічильника та цін підприємств-постачальників, і сплачується до 20 числа поточного місяця.
Відповідно до 4.2. Договору №5 Орендодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір, якщо Орендар не сплатить орендну плату на протязі одного місяця.
Відповідно до п.5.1.8. Договору №5 Орендар зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати орендні платежі.
Відповідно до п.5.2.2. Договору №5 Орендар має право за згодою орендодавця проводити ремонт та реконструкцію приміщення.
У підтвердження отриманих послуг за договорами оренди сторонами підписані акти прийняття здачі виконаних робіт від 06.04.2009 року на суму 680,00 грн. та від 20.08.2010 року на суму 9967,60 грн.. Відповідач не заперечив фактичного користування орендованим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
Згідно до пункту 1.5. Статуту приватного акціонерного товариства «Полюс-Сервіс», затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ «Сарнивантажавтотранс» (Протокол №1 від 20 грудня 2010 року) та зареєстрованого Державним реєстратором Сарненської районної державної адміністрації Цицюрою М.П. 12.01.2011 року, Приватне акціонерне товариство «Полюс-Сервіс» є правонаступником ВАТ «Сарнивантажавтотранс».
За неналежне виконання зобов’язань за Договорами №6 та №5 у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Приватним акціонерним товариством «Полюс-Сервіс» утворилася заборгованість по орендній платі та відшкодуванню витрат за комунальні послуги в період з грудня 2008 року по серпень 2011 року, що згідно з розрахунком позивача становить 10780,60 грн..
В зв’язку з несплатою відповідачем орендних платежів, 20.08.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення за вих.№31 про розірвання договору оренди №5 від 01.12.2009 року з 20.08.2010 року.
Доказів сплати боргу позивачу відповідач суду не надав.
Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 ГК України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 10780,60 грн.. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення судом збитків у вигляді пені судом встановлено та враховано наступне:
В обгрунтування вимог по стягненню пені позивач посилається на п.7.3.Договорів №6 та №5,відповідно до якого за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань винна сторона зобов’язана відшкодувати іншій стороні завдані ним збитки. При цьому позивач надав розрахунок пені обчисленої щомісячно за кожен період прострочення відповідачем оплати за договорами оренди в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до положень ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 року, зі змінами та доповненнями, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, нарахування пені можливо лише у разі, якщо таке нарахування встановлено сторонами в договорі. Умовами Договору оренди від 18.12.2008 року №6 та Договору оренди від 01.12.2009 року №5 не передбачено нарахування пені за прострочення орендарем сплати орендних платежів.
За таких обставин вимога позивача про стягнення пені в сумі 399,52 грн. задоволенню не підлягає.
Щодо заявлених у відзиві відповідача та апеляційній скарзі вимог про погашення заборгованості зі сплати орендної плати за рахунок вартості проведених невід’ємних поліпшень та зобов'язання відшкодувати вартість понесених витрат на проведення невід'ємних поліпшень орендованого приміщення в розмірі 10862,60 грн., судом встановлено та враховано наступне:
Згідно зі статтею 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Відповідно до п.5.2.2. Договору оренди від 18.12.2008 року № 6 та п.5.2.2. Договору оренди від 01.12.2009 року №5 Орендар має право проводити ремонт та реконструкцію приміщення за згодою орендодавця.
Таким чином, право відповідача на зарахування витрат на поліпшення орендованого майна в рахунок плати за користування приміщення обумовлено наявністю в нього згоди позивача на проведення ремонту та реконструкції приміщення.
Відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача за згодою на ремонт та реконструкцію приміщення та доказів отримання такої згоди.
Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Надані відповідачем фотографії приміщення та первинні бухгалтерські документи на підтвердження проведення розрахунків, зокрема, за будівельні матеріали і конструкції, які були використані відповідачем під час проведення ремонтних робіт не дають можливості індентифікувати належність цих доказів до орендованого приміщення.
Твердження відповідача про те, що приміщення під час його прийняття не було придатним до використання та потребувало капітального ремонту спростовується підписаним відповідачем Актом прийому-передачі приміщення від 18 грудня 2008 року, в якому зазначено, що орендоване приміщення, основні засоби та інвентар передаються в придатному для використання стані і відповідають вимогам санітарних та протипожежних норм.
Відсутність проектно-кошторисної документації, погодженої з позивачем по всім видам ремонтних робіт та їх вартості, відсутність інших належних доказів, необхідних для здійснення ідентифікації здійснених поліпшень, достеменно свідчать про недоведеність та необґрунтованість розрахунку витрат на поліпшення орендованого майна.
Відповідачем також не надано суду належних доказів того, що позивач не є належним власником приміщення переданого в оренду та не мав законних прав передавати його у користування.
В установленому порядку договір не визнавався недійсним. Щодо доводів апелянта про укладання договору шляхом обману, судова колегія вважає, що такі доводи грунтуються на припущеннях, а не на доказах.
Таким чином, місцевим господарським судом повно з"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми процесуального та матеріального права.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 12 квітня 2011 року по справі №5019/350/11 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 12 квітня 2011 року по справі №5019/350/11 залишити без змін.
3. Матеріали справи №5019/350/11 повернути в господарський суд Рівненської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Тимошенко О.М.