УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" квітня 2011 р. справа № 2а-408/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Туркіної Л.П. Проценко О.А.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року у справі № 2-а-408/2010 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання нарахування та проведення виплати підвищення до пенсії дітям війни, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області (далі по тексту відповідач), в якому просила поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача щодо недоплати щомісячної допомоги до пенсії-соціальної допомоги дітям війни за 2007-2010 роки неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити щомісячну допомогу до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 жовтня 2010 року, зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати підвищення до пенсії починаючи з 01 листопада 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2010 року позивачу адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 09.07.2007 року по 01.05.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року у справі № 2-а-408/2010 (суддя Корягін В.О.) позов задоволено частково. Визнано противоправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за період з 02 травня по 23 листопада 2010 р. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за період з 02 травня по 23 листопада 2010 р. з урахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених в зазначений період коштів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Колегія суддів переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006р., набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області.
Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та «Про державний бюджет України на 2010 рік»дія стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась та зміни до неї не вносилися.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів та механізму виплати колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов’язковими до виконання.
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р., в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність та з урахуванням застосування шестимісячного строку звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, зроблений правильний висновок, що в період з 02 травня по 23 листопада 2010 р.. позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Однак, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, які, як встановлено, не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З вищезазначених підстав, колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність у нього коштів, оскільки він не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення подальшого виконання своїх зобов'язань.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2010 року у справі № 2-а-408/2010 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня отримання шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко