КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-254/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"26" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Бистрик Г.М.
Собків Я.М.
при секретарі Ковальчук Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»про стягнення коштів,-
В С Т А Н О В И В:
Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес»(далі –ТОВ «Прогрес») про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 9385,94 грн. та пені в розмірі 814,98 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказану постанову Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права.
У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Прогрес»до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 р., згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 64 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –2 особи, кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, становить 2 особи.
На запит Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за № 01-08/704 від 06.05.2009 р. Бершадський районний центр зайнятості у Вінницькій області надав відповідь за вих. № 690 від 19.05.2009 р., згідно з яким ТОВ «Прогресс» у 2008 р. подавало звіт за формою № 3-ПН щодо інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.
За даними Бершадського районного центру зайнятості надані підприємством вакансії підтверджувались щомісячно в телефонному режимі. Крім того, 27.11.2008 р. та 30.04.2009 р. центром зайнятості проводились семінари щодо сприяння у працевлаштуванні інвалідів на підприємстві, однак жодного направлення для працевлаштування інвалідів з числа безробітних на ТОВ «Прогресс» видано не було з огляду на відсутність на обліку безробітних з числа інвалідів, які відповідно до рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації могли б бути працевлаштовані на запропонованих посадах охоронця та тракториста за місцем проживання в с. Серединка Бершадського району Вінницької області.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем подавались звіти про наявність вакансій станом на 01 травня 2008 року, 30 листопада 2008 року та 31 грудня 2008 року, згідно з якими у ТОВ «Прогресс» є потреба у працевлаштуванні 4 осіб –інвалідів на постійну роботу в одну зміну зі звичайними умовами праці на посадах тракториста (2 чол.) та охоронця (2 чол.).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зобов’язати відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити в 2008 році 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів, але на підприємстві за вказаний період було працевлаштовано лише 2 особи-інваліда.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Міністерством праці та соціальної політики України за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства праці та соціального захисту політики України № 223 від 15.05.2007 р. затверджено порядок нарахування пені та її сплати. Відповідно до п. 3.3 наказу документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.
Згідно звіту відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2008 році на підприємстві становила 64 особи, згідно зі ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році визначена - 2 місця. Фактично, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність на підприємстві-відповідача, складає 2 особи.
Однак, як вбачається з даного звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів в 2008 році, відповідач помилково зазначив в рядку 03 кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві, а саме 2 особи, адже відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»шляхом арифметичного округлення дана кількість становить 3 особи.
Згідно відповіді Бершадського районного центру зайнятості у Вінницькій області за вих. № 690 від 19.05.2009 р., за 2008 рік жодного направлення для працевлаштування інвалідів з числа безробітних на ТОВ «Прогресс» видано не було.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Колегія суддів враховує, що працевлаштуванню інваліда передує створення роботодавцем робочих місць відповідно до розрахованого нормативу та інформування органів з працевлаштування про наявність таких робочих місць.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були виконані вимоги ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» щодо створення робочих місць для інвалідів, що підтверджується наявними доказами у справі.
Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до відповідача, позивачем не були представлені і у справі відсутні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відносно ТОВ «Прогресс»відсутні.
Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами представника позивача, що відповідач невірно розрахував в поданому звіті кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві, однак, вважає, що зазначена обставина не може свідчити про намір відповідача ухилитися від працевлаштування інвалідів, адже наявними у справі доказами підтверджується протилежне. Так, зокрема, зі звітів про наявність вакансій вбачається, що у ТОВ «Прогрес»є потреба у працевлаштуванні 4 осіб –інвалідів на постійну роботу в одну зміну зі звичайними умовами праці на посадах тракториста (2 чол.) та охоронця (2 чол.).
Колегія суддів вважає, що наявність лише арифметичної помилки у поданому відповідачем звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів в 2008 році не може бути достатньою підставою для задоволення позовних вимог, а саме стягнення заявленої суми адміністративно-господарських санкцій та пені.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року без змін, оскільки вона ухвалена з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи та відповідають нормам матеріального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Бистрик Г.М.
Собків Я.М.
Ухвалу складено в повному обсязі 31.05.2011 року