КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-12291/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.
Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"26" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Бистрик Г.М.
Собків Я.М.
при секретарі Ковальчук Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі –ДПІ у м. Чернігові) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.09.2009 р. № 0002861740/2 та відобразити в картці особового рахунку платника ПДВ ОСОБА_3 фактичну сплату податку на додану вартість за деклараціями від 20.01.2007 р. № 156644, від 19.02.2007 р. № 5962 згідно платіжних доручень № 46 від 29.01.2007 р., № 110 від 23.02.2007 р. на суму 13407 грн.
Уточнюючи позовні вимоги позивач просив визнати протиправними дії ДПІ у м. Чернігові про скерування коштів, що надійшли на сплату зобов’язань за деклараціями № 156644 за грудень 2006 р., № 5962 за січень 2007 р. на погашення податкового боргу, що виник раніше відповідно до відкликаного податкового повідомлення-рішення № 0001651720 від 03.04.2006 р. та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 р. № 0002861740/3, а також зообов’язати в ручному режимі виключити з облікової картки платника податку на додану вартість протиправно внесені рядки.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року позов частково задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.11.2009 р . № 0002861740/3.
На вказану постанову Державна податкова інспекція у м. Чернігові подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у м. Чернігові провела перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за результатами якої складено акт № 208/17-419/2455603459 від 08.04.2009 р.
Згідно акту перевірки встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2006 року та січень 2007 року, визначені самостійно платником у податкових деклараціях з податку на додану вартість від 20.01.2007 р. та від 19.02.2007 р.
ДПІ у м. Чернігові на підставі акта перевірки № 208/17-419/2455603459 від 08.04.2009 р. та за наслідками адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення 30.11.2009 р. № 0002861740/3, яким за затримку на 568, 611, 751, 720, 754 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 13408,02 грн. ОСОБА_3 зобов’язано сплатити штраф в розмірі 50 % в сумі 6704,01 грн.
Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначено норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
ОСОБА_3 податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за грудень 2006 року були повністю сплачені в сумі 11151 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.01.2007 р. № 46 з призначенням платежу: податок на додану вартість за грудень 2006 р. та випискою банку від 29.01.2007 р.
Також позивачем податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за січень 2007 року були повністю сплачені в сумі 2257 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.02.2007 р. № 110 з призначенням платежу: податок на додану вартість за січень 2007 р. та випискою банку від 23.02.2007 р.
Крім того, надходження вказаних сум податку на додану вартість до бюджету не заперечується відповідачем.
Позивачем у платіжних дорученнях зазначено призначення платежу та період, за який платник сплачує податок. Однак ДПІ у м. Чернігові здійснила зарахування сплачених сум в рахунок сплати податку на додану вартість за минулі періоди без врахування призначення платежу.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у відповідних розмірах.
Згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у главі 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976, лише за зовнішніми ознаками.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (частина 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (частина 5 статті 50 Бюджетного кодексу України).
З врахуванням зазначеного є підстави для висновку, що з поданням позивачем до установи банку платіжних доручень на перерахування вищевказаних сум податку на додану вартість його обов'язок щодо сплати податку в цих сумах припинився.
Як на підставу здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди ніж ті, що визначив платник у платіжних документах, податковий орган, посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Колегія судів вважає, що зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», або іншими законами з питань оподаткування.
Натомість до визначеної законом компетенції податкового органу відноситься здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу платника податків шляхом вчинення безпосередньо податковим органом як органом стягнення дій, передбачених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача в ручному режимі виключити з облікової картки платника податку на додану вартість протиправно внесені рядки, що стосуються платежів з податку на додану вартість за деклараціями від 20.01.2007 р. № 156644, від 19.02.2007 р. № 5962, то дана вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пунктів 3.1. 3.2, 3.8 розділу 3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за № 843/11123, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Картки особових рахунків відкриваються структурним підрозділом органу державної податкової служби (який у межах своїх функціональних обов'язків повинен відкрити особові рахунки) з відображенням на них умов справляння платежу, даних про платника, інформацію про податкові зобов'язання, нараховані за результатами документальних перевірок, та стану розрахунків платника з бюджетом.
Пунктом 11.5 розділу 11 цієї ж Інструкції передбачено, що сума податкового боргу (його частини), яка виникла в результаті несплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного податковим органом, підлягає скасуванню у разі, якщо судом змінено або скасовано відповідне рішення такого податкового органу.
Також згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові повідомлення вважаються відкликаними, якщо рішення податкового органу про нарахування суми податкового зобов’язання або стягнення податкового боргу скасовуються чи змінюються судом (підпункт 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону), а у випадках, визначених підпунктом «в»підпункт 6.4.1 пункту 6.4 цієї ж статті податкові повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними у день отримання платником податків відповідного рішення суду.
Оскільки сам по собі облік нарахованих і сплачених платником сум бюджетних платежів, що ведеться органом державної податкової служби, не спричиняє правових наслідків для платника, правові підстави для зобов'язання відповідача внести такі зміни в облік платника податків відсутні.
На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 30.11.2009 р. № 0002861740/3 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо часткового задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові необхідно залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Бистрик Г.М.
Собків Я.М.
Ухвалу складено в повному обсязі 31.05.2011 року