|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32 |
|
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32 |
УХВАЛА
09.06.06 Справа № 6/87н
Суддя Василенко Т.А.., розглянувши матеріали за позовом
Відкритого акціонерного товариства Науково -виробничої фірми "Луганські акумулятори", м. Луганськ
до 1-го відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська
2-го відповідача - Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Луганська
3-го відповідача - Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області
4-го відповідача - Пенсійний фонд України, м. Київ
про визнання недійсним повідомлення (розрахунку) фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, скасування рішень
в присутності представників сторін:
від позивача -Солоніченко О.В., дов. від 16.03.06 № 20/10;
від 1-го відповідача -Камєнєва Л.В., дов. № 6009/06 від 19.09.05.;
від 2-го відповідача -Філіпова М.О., дов. № 80\07-22 від 03.01.06.;
від 3-го відповідача - Драган Н.В., дов. № 1/06 від 14.03.06.;
Бахаровська О.Ю, дов. від 26.04.06.;
Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.03.06 згідно Господарського процесуального кодексу України.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Тому, з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
в с т а н о в и в:
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним повідомлення (розрахунку) фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на суму 9 535 грн. 15 коп. щомісячно протягом року та скасування рішень управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська № 6716/06 від 17.10.05., головного управління Пенсійного фонду України Луганської області № 4643/04-10 від 14.11.05., Пенсійного фонду України № 916/07-10 від 26.01.06.
1 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву від 20.03.06 № 3789/07, за яким, позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що положення Закону України “Про порядок погашення зобов'язань заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами”( далі -Закон № 2181-ІІІ) застосовуються відносно стягнення несплачених або несвоєчасно сплачених сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та нарахування пені та штрафних санкцій, але не зачипають порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, визначений Законом України від 09.07.03 № 1058-ІУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”( далі -Закон 1058-ІУ). Також, він посилається на те, що строки надіслання повідомлень відповідачеві у відповідності до п.6.10 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління ПФУ від 19.12.03 № 21-1 та затвердженої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 № 64/8663 (далі -Інструкція) не передбачені. Крім того, п.6 Інструкції не передбачено надіслання повідомлень про розрахунок сум по пільгових пенсіях листом з повідомленням про вручення, або передача посадовій особі підприємства. Також він посилається на те, що оскаржуємі рішення стосуються окремих зобов'язань та не мають загального характеру.
2- й відповідач відзивом від 27.04.2006. № 3904/07-15 позовні вимоги відхилив, та пояснив, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій були надіслані позивачу з запізненням, але розрахунок був складений вірно, у зв'язку з чим відповідач вважає, що позов є необгрунтованим.
3 -й відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву (без номера та без дати, вхідний по канцелярії суду 12.05.06.), за яким позовні вимоги не визнає , посилаючись на правомірність складеного повідомлення-розрахунку у відповідності з вимогами ст. 13 Закону № 1788 та на те, що положення Закону № 2181-ІІІ застосовуються відносно стягнення несплачених або несвоєчасно сплачених сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та нарахування пені та штрафних санкцій, але не зачапають порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, визначений Законом № 1058-ІУ . Крім того, він посилається на те, що при надіслання позивачу розрахунку про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, територіальне управління Пенсійного фонду діяло в порядку, межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Також він послався на те, що скаргу позивача на розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій , яка надійшла до головного управління було розглянуто та винесене відповідне рішення.
4 -й відповідач надав заперечення на позов від 26.04.06 № 5210/07-20, за якими позовні вимоги відхилив, з підстав правомірності складання розрахунку територіальним УПФУ, посилаючись на те, що положення Закону № 2181-ІІІ застосовуються відносно стягнення несплачених або несвоєчасно сплачених сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та нарахування пені та штрафних санкцій, але не зачапають порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, визначений Законом № 1058-ІУ.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши представників сторін, а також приймаючи до уваги, що:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що листом управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська от 19.09.05 № 5998/06 на його адресу був надісланий розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених у відповідності з ч. 2 Заключних положень Закону № 1058-ІУ у частині пенсій . призначених у відповідності з п.п. “б-з” ст. 13 Закону № 1788 на суму 9535 грн. 15 коп. помісячно на протязі року. Даний розрахунок був складений управлінням Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська.
Вказане повідомлення-розрахунок було оскаржене позивачем у адміністративному порядку у відповідності з вимогами п.5.2 Закону України № 2181-ІІІ.
Рішеннями Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська від 17.10.05 № 6716/06, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області від 14.11.05 № 4643/04-10 та Пенсійного фонду України від 06.10.05 № 12429/07-10 скарги позивача були залишені без задоволення.
У зв'язку з цим позивач звернувся до суду та вважає, що висновки Пенсійних фондів є неправомірними, а розрахунок (повідомлення) від 19.09.05 № 5999/06, таким що підлягає скасуванню з слідуючих підстав:
- 1 відповідачем був порушений термін направлення повідомлення (розрахунку) , встановлений відповідно п. 6.4 Інструкції;
- надіслане 1 відповідачем повідомлення (розрахунок) не відповідає вимогам п.6.1 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ;
- надіслане повідомлення (розрахунок) не було відправлене, а позивачем отримане без дотримання форми, передбаченої п.5.2.1 ст. 5, п. 6.2.4 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ;
Крім того, він вважає, що рішення Пенсійного фонду України від 06.10.05 № 12429/07-10 протирічить раніш прийнятому рішенню Пенсійного фонду України від 06.10.05, з аналогічної скарги, відповідно до якого переписано прийняти міри відносно додержання законодавства підвідомчими органами при здійсненні розрахунків фактичних затрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Заключних положень Закону № 1058-ІУ у частині пенсій, які призначені у відповідності з п.п. „б-з” ст. 13 Закону № 1788 та підлягають скасуванню.
Відповідачі проти позовних вимог заперечують з підстав визначених вище.
Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Позивач у справі, ВАТ НВФ „Луганські акумулятори”, зареєстроване як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська 23.02.99.
Відповідно до п. 2 Заключних положень Закону № 1058-ІV передбачено, що підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на виплату та доставку пенсій. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом № 1058-ІV, тобто передбачений Законом № 1788 (положення ст.ст. 13,14,55 Закону ).
Відповідно до Закону України від 17.02.00 № 1461-ІІІ “Про внесення змін до деяких Законів України” з 16.03.00 відшкодування витрат по пільгових пенсіях здійснюється відповідно до Закону № 400, згідно зі ст. 2 якого для платників збору об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. ''б-з'' ст. 13 Закону № 1788 до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього ж Закону. Таким чином, витрати по оплаті пільгових пенсій відшкодовуються Пенсійному фонду за рахунок відповідних підприємств.
Відповідно до п.п. 6.9 п.6 Інструкції несплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених у абз. 2 п. 6.1 Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону № 2181-ІІІ.
Тобто, положення Закону № 2181-ІІІ застосовуються відносно стягнення несплачених або несвоєчасно сплачених сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з нарахуванням пені та штрафних санкцій, але не зачіпають порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, передбачений Законом № 1058-ІУ. Тому, посилання позивача на не відповідність повідомлення (розрахунку) від 19.09.05 № 5999/06 вимогам п.6.1 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ не заслуговує на увагу.
Відповідно до п.6.10 Інструкції у разі призначення пенсії на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи за місцем призначення цієї пенсій орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсій надсилає повідомлення (розрахунок) згідно з додатками, зазначеними у п.6.4 Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцем знаходження цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Управлінням Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Луганська на дану вимогу, 19.09.05. (за листом № 5998/06 від 19.09.05.), було направлене таке повідомлення (розрахунок) фактичних витрат на виплату та доставку пенсії колишнім працівникам позивача, за розрахунком зробленим управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська.
Таким чином, при надісланні позивачу повідомлення (розрахунку) сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, 1 відповідач діяв у порядку, межах та спосіб, передбачений чинним законодавством.
У відповідності з п.6.4 Інструкції розмір сум відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду щорічно в повідомленнях (розрахунку) сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ, які надсилаються підприємству до 20-го січня поточного року, та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену у повідомленні (розрахунку) місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Недодержання даного порядку не робить недійсним само зобов'язання платника щодо покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.
Посилання позивача на відсутність у повідомленні (розрахунку) форми та порядку, передбаченого п.5.2.1 ст. 5, п. 6.2.4 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ ( вручення повідомлення посадовій особі підприємства або надсилання листа з поштовим повідомленням) судом не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до п.п. 6.4, 6.5 Інструкції від 19.12.03 № 21-1 форма повідомлень (розрахунків) передбачена додатками 6,7 до Інструкції, щодо способу надсилання повідомлень (розрахунків) до даною Інструкцією він не передбачений.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими що не підлягають до задоволення, з віднесенням судового збору на позивача.
На підставі п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93, слід повернути позивачу з державного бюджету України зайве сплачене державне мито у сумі 81 грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., які сплачені ним за платіжними дорученнями від 09.02.06 № 116, від 10.02.06 № 124, відповідно.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 150, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судовий збір покласти на позивача.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори», м. Луганськ, вул. Оборонна,91, код 05758948 зайве сплачена державне мито у сумі 81 грн. 60 коп., за платіжним дорученням № 116 від 09.02.2006. Підставою для повернення мита є ця постанова належно завірена гербовою печаткою суду.
4. Повернути з ДП «Судовий інформаційний центр», м. Київ на користь Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробнича фірма «Луганські акумулятори», м. Луганськ, вул. Оборонна,91, код 05758948 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн., видав платіжне доручення з матеріалів справи.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 14.06.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі та підписана -14.06.2006.
Суддя Т.А.Василенко
Помічник судді В.М.Паталаха