КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-6536/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
У Х В А Л А
Іменем України
"31" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Гром Л.М.;
суддів – Бєлової Л.В.,
Кучми А.Ю.,
при секретарі судового засідання: Губі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант –Будівельник -2»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант –Будівельник -2»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень,
в с т а н о в и в:
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант –Будівельник -2»відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант –Будівельник -2»звернулось до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Квант –Будівельник –2»з питань правових відносин з ТОВ «Сервистехпром»за період з 01.01.08р. по 30.06.09р., за результатами якої складено акт перевірки від 28.01.10р. №29/1-23-07-31808512.
Як вбачається із акту перевірки, податковим органом встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за перевіряємий період на суму 150 243 грн. , у тому числі за серпень 2008 року в сумі 56 423 грн., за вересень 2008 року в сумі 27 837 грн., за листопад 2008 року в сумі 65 983 грн. Вказане порушення призвело до завищення підприємством суми ПДВ, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 22.2 Декларації з ПДВ) за листопад 2008 року у розмірі 65 983 грн.; завищення підприємством залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2008 року у розмірі 65 983 грн.; заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27 Декларації з ПДВ) на суму 84 260 грн., а саме по періодах: за серпень 2008 року в сумі 56 423 грн., за вересень 2008 року в сумі 27 837 грн.
Крім того, перевіркою встановлено порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого занижено податок на прибуток на суму 187 804 грн. (у тому числі по періодах: за 3 квартал 2008 року на 105 325 грн., за 4 квартал 2008 року на 82 479 грн.).
Такий висновок податкового органу зводиться до безтоварності господарської операції з ТОВ «Сервистехпром», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.
На підставі вказаного акту на внаслідок виявлених порушень податковим органом винесені податкові повідомлення –рішення від 09.02.10р.:
№ 0000072307/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 126 390 грн., з якої: 84 260 грн. основного платежу та 42 130 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
та № 0000062307/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 281 706 грн., з якої: 187 804 грн. основного платежу та 93 902 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем було укладено договори підряду на виконання ремонтних робіт з ТОВ «Сервистехпром»: №2008/08 від 12.08.08р., № 2108/08 від 21.08.08р., № 0310/08 від 03.10.08р. (копії договорів долучені до матеріалів справи).
За умовами вказаних договорів замовник (ТОВ «Квант –Будівельник -2») доручає, а підрядник (ТОВ «Сервистехпром») зобов’язується виконати земляні роботи при влаштуванні водопостачання, фекальної каналізації, роботи при реконструкції водопостачання по вулиці Андріївська.
Загальна вартість вказаних робіт становить 901 456, 80 грн., у тому числі ПДВ –150 242, 80 грн.
ТОВ «Сервистехпром»було виписано такі податкові накладні: №177 від 19.08.08р. на суму 215 496 грн. (в тому числі ПДВ –35 916 грн.); №194 від 27.08.08р. на суму 123 043, 20 грн. (в тому числі ПДВ –20 507, 20 грн.); №261 від 18.09.08р. на суму 167 019, 60 грн. (в тому числі ПДВ - 27 836, 60 грн.); №509 від 28.11.08р. на суму 395 898 грн. (в тому числі ПДВ –65 983 грн.). Всього на суму 901 456, 80 грн., у тому числі ПДВ –150 242, 80 грн. (копія податкової накладної № 261 не була долучена позивачем до матеріалів справи).
Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені ТОВ «Квант –Будівельник -2»до складу податкового кредиту у серпні 2008 року у сумі 56 423 20грн., у вересні 2008 року у сумі 27 836, 60 грн. та у листопаді 2008 року у сумі 65 983 грн., та відображені позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних, що відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.
Також перевіркою встановлено, що вартість вказаних робіт була віднесена позивачем до складу валових витрат у загальній сумі 751 214 грн.
Оплата за роботи проведена ТОВ «Квант –Будівельник-2»на розрахунковий рахунок ТОВ «Сервистехпром»у сумі 615 558, 80 грн. Перевіркою встановлено, що позивач має кредиторську заборгованість перед ТОВ «Сервистехпром»в сумі 285 898 грн. Наявність кредиторської заборгованості підтверджена позивачем (довідка №9 від 13.07.10р. наявна в матеріалах справи).
Разом з тим, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується, що ТОВ «Сервистехпром»роботи фактично не виконувались.
Перевіркою було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ «Сервистехпром»в одній особі був ОСОБА_3 який згідно витягу зі звіту форми 1-ДФ обліковувався єдиним працівником ТОВ «Сервистехпром».
З матеріалів справи вбачається, що постановою Деснянського районного суду м. Києва по справі №1-704 від 16.09.09р., яка набрала законної сили ОСОБА_3 з метою прикриття незаконної діяльності, не маючи на меті зайняття фінансово –господарською діяльністю, підписав статут ТОВ «Сервистехпром», особисто призначив себе директором вказаного товариства за отримання грошової винагороди від невстановленої слідством особи, виконавши всі необхідні дії, направлені на реєстрацію товариства з метою прикриття незаконної діяльності; внаслідок вказаних дій ОСОБА_3 було створено та поставлено на облік фіктивне підприємство «Сервистехпром».
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв’язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).
За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мін’юсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з судом першої інстанції в частині того, що оформлені сторонами договору первинні документи не відповідають вимогам вказаних норм.
Враховуючи встановлений судом факт відсутності мети на здійснення господарської діяльності, відсутні підстави вважати вказані податкові накладні первинними документами в розумінні Закону, такими, що підтверджують факт придбання позивачем робіт (послуг) у ТОВ «Сервистехпром».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не придбання послуг у ТОВ «Сервистехпром», сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту, так як такі накладні видані та підписані особою від імені юридичної особи , що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю, і створила вказане підприємство з метою прикриття незаконної діяльності.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант –Будівельник -2»– залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2011 року.