КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-5378/10/2670                            Головуючий у 1-й інстанції:   Кочан В.М.  

Суддя-доповідач:  Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд  у складі:

Головуючого-судді –Гром Л.М.,

суддів             –                      Бєлової Л.В.,

                                Кучми А.Ю.,

при секретарі судового засідання - Губі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про зобов’язання внести зміни до наказу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України про зобов’язання внести зміни до наказу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 21 червня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

23 грудня 2009 року Центральною військово-лікарською комісією Держприкордонслужби затверджено постанову про визнання позивача обмежено придатним до військової служби.

У зв'язку з цим 23.12.2009 позивач звернувся з рапортом про зміну підстави його звільнення і визначення підставою звільнення "за станом здоров'я".

 Наказом №662-ос від 23 грудня 2009 року позивача було звільнено з військової служби в запас за станом здоров’я та виключено зі списку особового складу та всіх видів забезпечення 25 грудня 2009 року.

 14.01.2010 року позивач звернувся до відповідача з проханням привести наказ №662-ос від 23.12.2009 року у відповідність до діючого законодавства в частині виключення зі списку особового складу та всіх видів забезпечення і просив зазначити дату виключення - 31 грудня 2009 року.

Своє клопотання позивач обґрунтовував тим, що з 24.12.2010 року по 30.12.2009 року він перебував у стані тимчасової непрацездатності.

26 лютого 2010 року відповідач видав наказ №82-ос, яким визначив дату виключення позивача зі списку особового складу та всіх видів забезпечення 04 січня 2010 року.

Відповідно до п. 274 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115, військовослужбовці, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я у місячний строк після отримання органом Держприкордонслужби, в якому вони проходять військову службу, відповідного висновку.

Пунктом 294 цього ж Положення не допускається виключення військовослужбовця зі списків особового складу органу Держприкордонслужби через звільнення в період його тимчасової непрацездатності.

Відповідно до статті 64 Статуту Внутрішньої служби військовослужбовцю при звільненні з військової служби повинно бути надано час для здачі посади.

Статтею 257 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов'язків підлягають виконанню посадовими особами. Відповідно на військовослужбовця на час лікування не може бути покладено виконання будь-яких завдань, у тому числі й щодо здачі посади.

Інших положень законодавства, які б обмежували права командира у визначенні дати виключення військовослужбовця із списків військової частини, не існує.

Твердження апелянта про те, що наказ про здавання посади не міг бути виконаним ним у неробочі дні є безпідставним, оскільки в оскаржуваному наказі не йде мова про реальну здачу ним посади, яка була фактично завершена Позивачем 28 грудня 2009 року.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв виключно на підставі та в межах повноважень, що передбачені законом та Конституцією України, з урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В силу ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись  статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:                                                                                     

Судді:                                                                                                

          Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2011 року.