У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   1 червня 2011 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Пшонки М.П.

Суддів: Гончара В.П.,

Карпенко С.О., Леванчука А.О.,

Юровської Г.В.,

розглянувши справу за скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, за касаційною скаргою ПАТ КБ «Надра» в особі філії ПАТ КБ «Надра» Тернопільського регіонального управління, поданої представником - Катерняк О.М., на ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 2 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого 2011 року,

     в с т а н о в и л а:

У грудні 2010 року ПАТ КБ «Надра» оскаржило дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, зазначаючи на те, що державний виконавець 10 листопада 2010 року неправомірно виніс постанову про накладення штрафу на ПАТ КБ «Надра», за виконавчим провадженням з виконання виконавчого листа № 2-570 виданого 29 жовтня 2009 року Бережанським районним судом Тернопільської області на виконання рішення цього ж суду в справі за № 2-570/09, оскільки на час винесення зазначеної постанови стягувачу – ОСОБА_7 повністю повернуто вклад в сумі 3 000 євро, що проводився на умовах мирової угоди від 28 квітня 2010 року. Вказані умови визнані судом першої інстанції шляхом постановлення ухвали від 18 травня 2010 року про їх визнання та затвердження зазначеної мирової угоди. Крім того ПАТ КБ «Надра» зазначив у скарзі, що не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Бережанського районного суду від 29 жовтня 2009 року в справі за № 2-570/09. Просив суд визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України неправомірними, заборонити державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України вчиняти дії направлені на примусове виконання постанови від
10 листопада 2010 року про накладення штрафу та скасувати зазначену постанову.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від
2 грудня 2010  року відмовлено у відкритті провадження в справі за вказаною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 1 лютого
2011 року ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від
2 грудня 2010  року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «Надра» просить скасувати постановлені судові ухвали, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і постановити ухвалу про повне скасування ухвал та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження в справі виходив з того, що оскарження дій по накладенню на боржника у виконавчому провадженні за цивільною справою стягнення (штрафних санкцій), як виду покарання за невиконання судового рішення, повинно розглядатися в порядку адміністративного судочинства і не може бути розглянуте в порядку цивільного судочинства.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

При здійсненні примусових виконавчих дій ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право державного виконавця накласти штраф на винних осіб за невиконання законних вимог державного виконавця.

Судами встановлено, що постанова про накладення штрафу винесена   за невиконання рішення Бережанського районного суду Тернопільської області ухваленого 15 червня 2009 року в цивільній справі.

Частиною 2 статті 85 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 384 ЦПК України.

Отже перевіряючи дотримання ПАТ КБ «Надра» вимог ст.ст. 383-384 ЦПК України при оскарженні постанови державного виконавця суди, повинні були виходити з того, що такий штраф є не адміністративним стягненням, а санкцією за невиконання зазначених у ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження» вимог державного виконавця при виконанні судового рішення. Тому положення п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України на вказану постанову державного виконавця не поширюються.

За таких обставин ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з підстав ст. 342 ЦПК України, та передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» задовольнити.

Ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від
2 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від
1 лютого 2011 року скасувати,   справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонки

Судді: В.П. Гончар

С.О. Карпенко

А.О. Леванчук

Г.В. Юровська