КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-1191/10                                            Головуючий у 1-й інстанції:  Калашник В.П.

Суддя-доповідач:  Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" травня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                                                        Чаку Є.В.,

        суддів:                                                                              Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.  

        розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 04.10.2010 року звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2010 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

                Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1.

ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Між тим, при винесенні рішення суд першої інстанції не вірно визначив строки звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду 24 вересня 2010 року, а тому позовні вимоги до 24 березня 2010 року підлягають залишенню без розгляду.

Враховуючи викладене, з урахуванням ст. 99 КАС України позовні вимоги підлягають задоволенню з 24 березня 2010 року по 04 жовтня 2010 року.

Відповідно до  ч. 1 ст. 198 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Згідно до  ч. 1 ст. 201 КАС України - підставами для зміни  постанови  суду  першої інстанції є правильне  по  суті  вирішення  справи чи питання,  але із помилковим  застосуванням  норм  матеріального  чи  процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга –підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні шляхом зазначення в резолютивній частині початкової та кінцевої дати здійснення перерахунку додаткової пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, суд,-  

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області –задовольнити частково.

Постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2010 року в частині задоволення позовних вимог з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2010 року по 23.03.2010 року включно - скасувати та позов в цій частині залишити без розгляду.

Змінити постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 04.10.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, виклавши абзац третій наступним чином:

«Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2, недоплачену суму надбавки до пенсії з 24.03.2010 року по 04.10.2010 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В решті постанову суду –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                                                Є.В. Чаку      

Судді: