Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року справа №2а-23793/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
при секретарі: Барбаш Л.О.,
за участю: представника позивача Черкашина К.І.
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області до ОСОБА_4, третя особа виконавчий комітет Донецької міської ради, про зобов’язання знести об’єкт самочинного будівництва за власник рахунок, -
В С Т А Н О В И В :
15 жовтня 2010 р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила зобов’язати знести за власник рахунок об’єкт самочинного будівництва, який розташований на земельній ділянці у Ленінському районі м.Донецька на території колишнього КСП «Широкий» ділянка 230.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 здійснює будівельні роботи з будівництва житлового будинку, про початок яких Інспекцію повідомлено не було, на земельній ділянці не відведеній для цієї мети та без погодженої у встановленому законодавством порядку проектної документації.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року позивачу в задоволені позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо обґрунтованості позовних вимог.
Позивачем подано апеляційну скаргу на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року, просить скасувати постанову, оскільки її прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач кожну підставу обґрунтованості позову, а саме здійснення будівельних робіт на земельній ділянці не відведеній для цієї мети, без погодженої проектної документації і без повідомлення позивача про початок будівельних робіт, підтвердив відповідними доказами, які суд першої інстанції не прийняв до уваги, не надав належної правової оцінки обставинам викладених позивачем у заяві та неправильно кваліфікував норми Законів України «Про архітектурну діяльність», «Про планування і забудову території». Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції в постанові послався на ч.3 ст.2 КАС України, яка стосується справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, тобто вказана норма регулює порядок розгляду зовсім іншої категорії справ, що на думку апелянта є порушенням процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечувала проти її задоволення.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.02.2010р. № 83 є власницею земельної ділянки площею 4.6648га, яка розташована: м.Донецьк Ленінський район колишнє КСП «Широкий» ділянка НОМЕР_1, що підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЛИ № 398823, виданий Донецькою міською Радою (а.с.55). Відповідно до вказаного акту цільове призначення земельної ділянки є ведення особистого селянського господарства.
28 вересня 2010 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на підставі заяви ОСОБА_5 було проведено перевірку та складено акт позапланової перевірки будівництва приватного житлового будинку на земельній ділянці № 230 колишнього КСП «Широкий» у Ленінському районі м.Донецька, відповідно до якого, перевіряючи встановили, що будівельні та монтажні роботи здійснюються на підставі проектної документації, яка розроблена ПП «Фірма Неско», але не погоджена і не затверджена у встановленому порядку, і на земельній ділянці не відведеній для цієї мети (а.с.8).
За результатами вказаної перевірки, 28 вересня 2010р. відповідачем винесено припис № 67 про зупинення будівельно-монтажних робіт (а.с.9).
06 жовтня 2010р. відповідачем проведено повторну перевірку за результатами якої відповідачем було встановлено, що ОСОБА_4 здійснює будівельні роботи з будівництва житлового будинку, про початок яких Інспекцію не було повідомлено, на земельній ділянці не відведеній для цієї мети і без погодженої, у встановленому законодавством порядку проектної документації (а.с.11).
Матеріалами справи не підтверджено факт отримання ОСОБА_4 вищевказаних документів відповідача, а саме припису, актів, чи її присутності під час складання актів.
Відповідно до листа Головного управління містобудування і архітектури № 01/14-4040 від 05.10.2010 р. заява ОСОБА_4 та інші документи, щодо погодження проектної документації будівництва жилого будинку на земельній ділянці № 230 територія колишнього КСП «Широкий» у Ленінському районі м.Донецька, знаходиться на розгляді в управлінні (а.с.13).
Статтею 78 ЗК України встановлено, що право власності на землю це право володіння, користування і розпоряджатися земельними ділянками.
Відповідно до ст.90 ЗК України, власник земельної ділянки має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Частина 3 ст.33 ЗК України визначає, що використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.
Згідно ч.6 Закону України «Про особисте селянське господарство» до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства віднесені жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар, обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім’ї,багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.
Таким чином, відповідно до вказаних норм, ОСОБА_4, як власник земельної ділянки, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, має право здійснювати на власній земельній ділянці будівництво житлового будинку, господарських будівель чи інших господарських споруд для ведення особистого селянського господарства.
Доводи апелянта, що будівництво житлового будинку здійснюється на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети, спростовується вищевказаним.
Згідно до статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій», дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земельних робіт. Здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Стосовно права позивача, як суб'єкта владних повноважень, на звернення до суду з таким позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб'єктом владних повноважень відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про основи містобудування» інспекція державного архітектурно-будівельного контролю може вирішувати спори з питань містобудування у судовому порядку відповідно до діючого законодавства.
Компетенцію позивача визначає також Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 листопада 2007 року №317, зокрема, здійснення контролю й нагляду в сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Відповідно до пункту 5.15 вищезазначеного Положення інспекція має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач як суб’єкт владних повноважень здійснював перевірку в межах компетенції і у спосіб передбачений діючим законодавством.
Згідно частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо споруди збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами 4, 7 ст. 376 ЦК України, які є вичерпними, а саме:
- якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці;
- якщо така забудова порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок;
- якщо проведення такої перебудови об'єкта є неможливим;
- особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.
Відповідно до вказаної норми, позивач повинен довести, що є порушення прав інших осіб при самочинному будівництві або істотно порушені будівельні норми і правила.
Колегія суддів зазначає, що лише сам факт самочинного будівництва, якщо воно здійснюється забудовником на своїй земельній ділянці, не є підставою для ухвалення судового рішення про знесення самочинного будівництва.
Доводи позивача щодо відсутністю у відповідачки дозволу на будівництво (проектної документації) та не повідомлення позивача про початок будівельних робіт не є підставою для знесення самочинного будівництва.
Доводи апелянта, що ОСОБА_4, відповідно до вимог Постанови КМУ України «Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл», повинна була отримати дозвіл на виконання робіт з будівництва приватного житлового будинку, а у зв’язку з тим, що відсутня проектна документація, суд першої інстанції не міг достовірно встановити дійсну загальну площу майбутнього житлового будинку, колегія суддів зазначає, що позивач, як суб’єкт владних повноважень, відповідно до ст. 71 КАС, не довів протилежне, що відповідачкою здійснюється будівництво житлового будинку загальна площа якого буде становити більш ніж 500 кв.м. і тому повинна була отримати відповідний дозвіл.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частина 4 вказаної статті передбачає обов’язок суб’єкту владних повноважень надати всі докази, які можуть використовуватися як докази.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не надав відповідних доказів, які б підтверджували б обґрунтованість позовних вимог щодо необхідності знесення самочинного будівництва, як такого, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотно порушує будівельні норми і правила.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірний зроблено висновок, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Повний текст ухвали виготовлено 03 червня 2011 року.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року в адміністративній справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області до ОСОБА_4, третя особа виконавчий комітет Донецької міської ради, про зобов’язання знести об’єкт самочинного будівництва за власник рахунок залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон