Головуючий у 1 інстанції - Воронков Д.В.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2011 року справа №2а-1924/11/0553
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Василенко Л.А. , Гімона М.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 березня 2011 року у справі № 2а-1924/11/0553 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій, стягнення допомоги на здоровлення за 2009 – 2010 роки,
В С Т А Н О В И Л А :
10 березня 2011 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій, стягнення допомоги на здоровлення за 2009 – 2010 роки.
Постановою Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 березня 2011 року позов задоволено: визнано неправомірною відмову відповідача у виплаті позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 – 2010 роки; зобов’язано відповідача виплатити позивачу недоотримані суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 – 2010 роки із розрахунку 4 мінімальних заробітних плат із застосуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати.
В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.
Представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, вислухала доводи позивача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, встановила порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи та дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має посвідчення категорії НОМЕР_1, має 3 групу інвалідності..
В 2010 році відповідач перерахував позивачу суму компенсації на оздоровлення в розмірі 90 грн., при цьому керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562., проте виплата не проводилась.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796–ХІІ передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІІ групи, які постраждали внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Колегія суддів зазначає, що вищевикладені приписи статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції станом на 05.07.2007 року є діючими, та на час спірних правовідносин не зупинялись та не змінювались іншими нормативно-правовими актами.
Разом з цим, Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року, всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (яким встановлено розмір щорічної допомоги як величину, кратну до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів ІІІ групи, які постраждали внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 90 гривень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», якими встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2010 рік.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, діяв в порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснив виплату суму меншу, ніж встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», що призвело до порушення прав позивача.
В той же час, вирішуючи спір, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача за межами передбаченого ст. 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Суд першої інстанції в порушення процесуального закону не вирішив питання щодо поновлення строку звернення до суду при відкритті провадження у справі.
Відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зміни щодо строків звернення до адміністративного суду внесені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010р., який набрав чинності 30 липня 2010 року.
Після вступу в дію нової редакції КАС України відносно строків звернення до адміністративного суду позивач фактично частково пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач отримував допомогу на оздоровлення щорічно та знав про її розмір, виходячи з отримуваних сум.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що коли йдеться про дію нормативно-правового акта, то строк, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, починається з дня опублікування акта, незважаючи на те, що особа, на яку поширює дію цей акт, фактично ознайомилася з ним значно пізніше. Це пояснюється тим, що особа мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про цей акт у день його опублікування, якщо таке опублікування було зроблено у встановленому порядку.
Опублікування Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 2453-VІ від 07.07.2010р. було зроблено у встановленому порядку.
У позовній заяві позивач не навів жодної поважної причини неможливості подачі позовної заяви до суду у скорочені строки.
За матеріалами справи позивач звернувся до суду з позовом 10 березня 2011 року, тому вимоги заявлені поза межами шестимісячного строку звернення з позовом до адміністративного суду необхідно залишити без розгляду, а саме за 2009 рік.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що у зв’язку з порушенням норм процесуального права суд першої інстанції невірно вирішив справу, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог за 2010 рік та залишення без розгляду позовних вимог за 2009 рік.
Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст. 100, ст.195 ч.1, ст. 196, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 березня 2011 року задовольнити частково.
Постанову Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 березня 2011 року у справі № 2а-1924/11/0553 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій, стягнення допомоги на здоровлення за 2009 – 2010 роки скасувати.
Залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій, стягнення допомоги на здоровлення за 2009 рік.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій, стягнення допомоги на здоровлення задовольнити за 2010 рік.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_2 щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області виплатити ОСОБА_2 недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік із розрахунку 4 мінімальних заробітних плат із застосуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Постанову суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова Л.А. Василенко М.М. Гімон