ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 р.                                                               Справа № 42/261-10

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Здоровко Л.М., судді Плахова О.В.,  судді Шутенко І.А.,

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача -  ОСОБА_1 за довіреністю № 76/11.5.2 від 14.02.2011р.,

відповідача -  ОСОБА_2  за довіреністю від 10.12.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у  приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк», м. Харків  (вх. № 1954Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011р. у справі № 42/261-10,

за позовом Публічного акціонерного товариства   «ВТБ Банк», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк», м. Харків, 

про стягнення 122 033 181,94 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПАТ «ВТБ Банк», звернувся до господарського суду Харківської області  з  позовною заявою до відповідача -  ТОВ фірма «Пранк»,  про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 173-Ю від 17.04.2008р. у загальній сумі              122 033 181,94 грн., в т.ч.:

-          83 000 000,00 грн. - сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією);

-          20   220   164,38   грн.   -   заборгованість   по   простроченим   відсоткам   за користування кредитом (кредитною лінією);

-          8 530 808,22 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії);

-1 650 981,09 грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом;

-          1 807 808,22 грн. – 3% річних, нараховані у зв'язку із порушенням
зобов'язань щодо повернення кредиту (кредитної лінії);

-          369 353,67 грн. –3% річних, нараховані на суму прострочених процентів як плати за кредит (кредитну лінію);

-          5 478 000,00 грн. - інфляційні втрати,    нараховані у зв'язку із порушенням строку сплати кредиту;

-          976 066,36 грн.  - інфляційні втрати,  нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо сплати процентів.

Рішенням господарського суду Харківської області від  18.04.2011 р. (суддя Прохоров С.А.)   позовні  вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто  з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк»на користь Публічного акціонерного товариства   «ВТБ Банк»83 000 000,00 грн. основного боргу, 20 220 164,38 грн. заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом, 8 530 808,22 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, 1 650 981,09 грн.  пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 1 807 808,22 грн. 3% річних у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо повернення кредиту, 369 353,67 грн. 3% річних нарахованих на суму прострочених процентів як плати за кредит, 5 478 000,00 грн. інфляційних витрат нарахованих у зв’язку з порушенням строку сплати кредиту, 976 066,36 грн. інфляційних втрат нарахованих у зв’язку зі  порушення зобов’язань щодо сплати процентів, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням  господарського суду Харківської області від 18.04.2011р. надіслав  апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права  просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким  у задоволені позовних вимог  ПАТ «ВТБ Банк»відмовити повністю.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції приймаючи рішення не звернув уваги на посилання відповідача, щодо порушення позивачем ст. 232 ЦК України та ст.258 ЦК України. У зв’язку з чим апелянт звертає увагу на те, що  позивач не мав права включати в розрахунок період часу з 01.04.2009р. по 30.07.2009р., оскільки строк позовної давності за стягнення пені за цей період у відповідності до ч.2 ст.258 ЦК України сплинув. Тому за березень, квітень, травень, червень 2009 р. розмір пені  повинен становити: 235 919,53 грн., а не 451 894,58 грн.

Також апелянт зазначає, що  про час розгляду справи після відновлення провадження, він не був належним чином повідомлений і рішення у справі було прийнято за відсутності його представника.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає оскаржуване рішення  господарського суду Харківської  області від 18.04.2011 р. законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, у зв’язку з чим просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вказує, що у якості обґрунтування першого аргументу апеляційної скарги стосовно пропуску позивачем строків позовної давності в частині стягнення пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 01.04.2009 р. по 30.07.2009р. відповідач посилається на порушення позивачем  положень ст. 232 ЦК  України та ст. 258 ЦК України. При цьому ст. 232 ЦК України регулює правовідносини щодо правових наслідків вчинення правочинів внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а ніяк ні строки позовної давності.

Натомість ч. 2 ст. 258 ЦК України дійсно встановлює, що до вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності у один рік, але при цьому, відповідач в порушення вимог ст. 33 ГПК України не наводить жодних доводів та вказує на будь-які докази, які б підтверджували його твердження щодо пропуску позивачем строків позовної давності у частині стягнення пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за вказаний період.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що згідно з ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а відповідач заяви чи клопотання про застосування строків позовної давності до винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції не подавав.

Позивач вважає безпідставними посилання відповідача щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 77 ГПК України, а саме щодо розгляду справи без участі представника ТОВ фірма «Пранк», з наступних підстав.

Зокрема, ч.1 ст. 77 ГПК встановлено, що господарський суд відкладає розгляд справи, в тому числі у зв'язку з нез'явленням в засідання представника сторони, якщо спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Нез'явлення в судове засідання представника сторони не є безумовною перешкодою для розгляду справи у судовому засіданні, в разі якщо суд може вирішити відповідний спір без участі відповідного представника. Так, ст. 75 ГПК України передбачає можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, якщо такі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2011р. у даній справі сторони  були попереджені, що в разі неявки їх представників у судове засідання 18.04.2011р. справа буде розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши  правильність  застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду   погоджується з висновками  господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони  базуються на нормах чинного законодавства та матеріалах справи.  

17.04.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником, якого є ПАТ «ВТБ Банк»(надалі -  Банк),  та ТОВ фірма «Пранк»(надалі – Позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №173-Ю (надалі - Кредитний договір) (т.1. а.с. 25 -31).

Відповідно до умов вказаного Кредитного договору, Банк  на положеннях та умовах цього договору надає Позичальнику грошові кошти шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії:  максимальний загальний ліміт 83 000 000,00 грн.;  проценти за користування кредитними коштами 17,0% річних; строком кредитування по 16.10.2009р.; комісією за встановлення ліміту 1,5% від суми максимального загального ліміту.

Згідно з п.  5.1. Кредитного договору, Позичальник  зобов’язався  повернути Банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за встановлення загального максимального ліміту в повному обсязі, у строки та у порядку, встановлених кредитним договором.

Згідно з п. 3.2. розділу 3 Кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно з 25 числа по останній робочій день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. Відсотки розраховуються виходячи з 365(366) календарних днів в році. Проценти за користування кредитною лінією сплачуються Позичальником щомісячно з 25 числа кожного місяця по останній робочий день кожного місяця, (п.3.3. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником зобов'язань з погашення Кредиту та/або інших платежів згідно умов Договору більше трьох банківських днів, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. Якщо прострочена заборгованість становить чотири і більше банківських днів пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов’язань.

25.07.2008р. між позивачем та відповідачем  було укладено додаткову угоду № 1 та  31.10.2008р. додаткову угоду №2 до договору про відкриття  кредитної лінії № 173-Ю від 17.04.2008р., якими було встановлено проценти за користуванням кредитними коштами з 01.07.2008 р. у розмірі 18% річних, з 01.10.2008 р. у розмірі 19,5% річних (т.1, а.с. 30, 31).

У забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором  17.04.2008р, між  позивачем (іпотекодержатель) та ТОВ «Таміра»(іпотекодавець), яке є майновим поручителем по зобов’язанням ТОВ фірми «Пранк», був укладений Іпотечний договір № 173-Z/2 з  договорами № 1 та № 2 про внесення змін та доповнень до нього (т.1, а.с. 68-71).

17.04.2008р. в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між позивачем і відповідачем було укладено Договори застави № 173-Z/3 та Договір застави майнових прав № 173-Z/5  (т.1, а.с. 65-67, 72,73).

З пояснень сторін  та документів наданих до матеріалів справи встановлено, що позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача траншами кредитні кошти, в сумі - 83 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами, копії яких долучено до справи, а саме: 17.04.2009 р. транш у розмірі - 28 000 000,00 грн. - меморіальний ордер ТР. 11353.1; 18.04.2009 р. транш у розмірі - 13 500 000,00 грн. - меморіальний ордер ТГС. 11353.1; 18.04.2009 р. транш у розмірі - 21 000 000,00 грн. - меморіальний ордер ТРМ 1353.2; 18.04.2009 р. транш у розмірі - 20 500 000,00 грн. - меморіальний ордер ТР.11353.3. (т.1, а.с. 32, 33).

Однак, відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав,  порушив строк повернення кредиту.

Станом на 08.07.2010 р. заборгованість у відповідача перед позивачем по кредиту становить  83 000 000,00 грн. та не спростовується відповідачем.

У ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 193 ГК України та ст.  526 ЦК України визначено, що  зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач відповідно до ст. 33 ГПК України, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів сплати основної суми заборгованості  за Кредитним договором та заборгованості за користування кредитом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 83 000 000,00 грн. основного боргу за кредитом, 20 220 164,38 грн.  - заборгованість за користування кредитом за період з березня 2009 р. по червень 2010 року є обґрунтованими  та підтвердженою матеріалами справи і такою, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.  1  ст.  1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином нараховані  позивачем 3% річних та інфляційних витрат на суми простроченого боргу по кредиту та процентам за користування кредитом є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а саме:

-          3% річних, нараховані за порушення строку повернення кредиту за період з 17.10.2009 р. по 08.07.2010 р. у розмірі  1 807 808,22 грн.;

-          3% річних, нараховані за порушення строків сплати плати за користування кредитом за період з 01.04.2009 р. по 08.07.2010 р. у розмірі  369 353,67 грн.;

-          інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням строку сплати кредиту за період з листопада 2009 року по квітень 2010 р.  у розмірі  5 478 000,00 грн.;

-          інфляційні втрати, нараховані в зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів, за період з травня 2009 р. по квітень 2010 р.  у розмірі  976 066,36 грн.

Згідно зі ст. 546 ЦК України,  виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 1 та 3 ст. 549 ЦК України  передбачено, що    неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

У зв’язку з чим, колегія суддів вважає вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені за порушення строків повернення кредиту, нарахованих за період з 17.10.2009 р. по 08.07.2010р. у розмірі  8 530 808,22 грн. та пені за порушення строків сплати плати за користування кредитом, нарахована за період з 01.04.2009 р. по 08.07.2010 р. у розмірі  1 650 981,09 грн. є обґрунтованими  і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно посилання апелянта щодо пропуску позивачем строків позовної давності в частині стягнення пені за порушення строків сплати  відсотків за користування кредитом за період з 01.04.2009 р. по 30.07 2009 р., колегія суддів вважає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем у відповідності до  ст. 267 ЦК України до винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції не було надано заяви або клопотання про застосування строків позовної давності.  Надане відповідачем клопотання  про витребування уточненого розрахунку  колегія суддів  не визнає заявою  про застосування строків позовної давності.

Таким чином, загальна сума боргу відповідача перед позивачем внаслідок неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором становить 122 033 181,94 грн.

До того ж  правомірність нарахування вказаної суми підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 31.08.2010р. у справі 57/165-10, яким були задоволено позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк», м. Київ, до ТОВ «Таміра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ТОВ фірма «Пранк» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 173-Z/2 від 17.04.2008р. укладеним в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №173-Ю від 17.04.2008 р. у розмірі    122 033 181,94 грн., з них: 83 000 000,00 грн., - сума основного боргу  неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 20 220 164,38 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією);    8 530 808,22 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1 650 981,09 грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1 807 808,22 грн. –3% річних, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту (кредитної лінії); 369 353,67 грн. –3% річних, нараховані на суму прострочених процентів як плати за кредит (кредитну лінію); 5 478 000,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням строку сплати кредиту, 976 066,36 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв’язку із порушенням зобов’язань щодо сплати процентів.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2011р.,  рішення господарського суду Харківської області від 31.08.2010р. у справі 57/165-10 залишено без змін.   

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Посилання апелянта на те, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи після поновлення провадження по даній справі, колегія суддів вважає необґрунтованими та недоведеним з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду  Харківської області від 11.04.2011р.  поновлено провадження у справі № 42/261-10, а розгляд справи призначено на 18.04.2011р.

Дана ухвала  у відповідності до ст. 87 ГПК України була надіслана на адресу відповідача, зазначену у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.02.2011р., а саме: Шосе Миколаївське, 25,      м. Херсон, 73034 (т.2 а.с.  77).

До того ж, колегія суддів зазначає, що відповідач не повідомив суд про зміну  місцезнаходження, однак позивач надав відповідні відомості суду ( т.2, а.с. 71, 77 -79).

Відповідач у відповідності до ст. 33 ГПК України  не надав відповідних  доказів з поштового відділення щодо ненадходження на його адресу   процесуальних документів з господарського суду Харківської області  за період з 12.04.2011р.  по 18.04.2011р.  

У зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були здійснені усі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області 18.04.2011р. у справі № 42/261-10 прийнято у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає  залишенню без змін. Апеляційна скарга є  необґрунтованою і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 99, ст. 101, п. 1 ст.103,  ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,  -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2011р. у справі № 42/261-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                            Л.М. Здоровко          

Суддя                                                                О.В. Плахов

Суддя                                                                                      І.А. Шутенко

Повний текст постанови підписано 06.06.2011р.