ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2011 р.                                                           Справа № 5023/499/11  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя  Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача  –не з’явився

3-ї особи –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Спецвисотмонтаж" м. Київ (вх. № 1921 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.11 р. у справі № 5023/499/11

за позовом ТОВ "Спецвисотмонтаж" м. Київ

до ТОВ "АСК ІНВЕСТ-ГРУП" м. Харків

про  визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір № 23-08-2008 від 12.08.2008 р., укладений між сторонами по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21 березня 2011 року по справі № 5023/499/11 (суддя Інте Т.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Позивач, ТОВ “Спецвисотмонтаж”, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування викладених вимог посилається на те, що судом не було надано належної правової оцінки доказам наданим на підтвердження факту обмеження повноважень генерального директора ОСОБА_1 щодо укладення право чинів, сума за якими еквівалентна та перевищує 250000,00 грн.; вважає, що часткова оплата виконаних робіт не може бути доказом схвалення позивачем договору, оскільки вона сплачувалась за безпосередньої вказівки Генерального директора, про що стало відомо вже після звільнення ОСОБА_1 з посади.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення. При цьому зазначає, що при укладенні договору ТОВ "АСК ІНВЕСТ-ГРУП" було встановлено на підставі наданих позивачем документів юридичної особи, що генеральним директором ТОВ "Спецвисотмонтаж" є ОСОБА_1, який діє у відповідності зі Статутом та у Статуті немає відомостей про обмеження його повноважень. Ніяких додатків протоколів позивачем не надавалось, знати про їх наявність було неможливим. Також вказує на те, що факт підписання позивачем актів виконаних робіт та здійснення часткової оплати свідчить про схвалення та визнання позивачем спірного договору, що тягне за собою його дійсність згідно ст. 241 ЦК України навіть за умови перевищення генеральним директором своїх повноважень.

Також, відповідач надав до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за відсутністю свого представника з урахуванням викладеної позиції у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористалася, докази її належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України,  колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 12 серпня 2008 року між ТОВ "Спецвисотмонтаж" (замовник) та ТОВ "АСК ІНВЕСТ-ГРУП" (підрядник) було укладено договір № 23-08-2008 (далі –договір), відповідно до умов якого, замовник (позивач) доручає, а підрядник (відповідач) приймає на себе зобов’язання своїми силами та механізмами виконати будівельно-монтажні роботи по реконструкції існуючих виробничих будівель №№ 137, 138, 139 та АБК в с. Малинівка Харківської області під виробництво та блочну зборку елементів трубопроводів ( п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору,  вартість робіт, що буде виконана за цим договором і на його умовах, згідно розрахунку договірної ціни складає 581812,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 96968,66 грн.

Додатковою угодою № 1 від 03.11.08 р.  до договору вартість робіт збільшена, орієнтовно, до 1242189,60 грн. ( а.с.117).

Судом першої інстанції встановлено, що від імені замовника –ТОВ "Спецвисотмонтаж" договір та додаткова угода до нього укладені генеральним директором ОСОБА_1, який діяв на підставі Статуту ТОВ "Спецвисотмонтаж".

Звертаючись до господарського суду позивач зазначив про те, що на момент підписання договору не було дотримано вимог чинного законодавства, що пред’являються до правочинів, а саме ст.ст. 203, 215 ЦК України та 179, 207 ГК України, оскільки  генеральний директор ТОВ "Спецвисотмонтаж"  ОСОБА_1 був обмежений в повноваженнях щодо укладення правочинів згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Спецвисотмонтаж" № 22 від 22.07.08 р.

Позивачем до матеріалів справи надано протокол загальних зборів учасників ТОВ "Спецвисотмонтаж" № 22 від 22.07.08 р., з якого вбачається, що повноваження генерального директора ОСОБА_1 щодо укладання договорів, контрактів, угод,  актів приймання-передачі виконаних робіт, наданих послуг тощо, ціна/сума за якими еквівалентна та перевищує 250000,00 грн., було обмежено. Згода на їх укладання повинна була бути надана загальними зборами учасників товариства та оформлена відповідним протоколом.

Позивач стверджує, що загальні збори учасників такої згоди генеральному директору ОСОБА_1 не надавали.

В зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання, підтвердження або спростування даного твердження господарському суду не надано.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції виходив з положень ст..ст. 203, 215  Цивільного кодексу України.

Дослідивши обставини справи, які підтверджені документальними доказами, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір, який було підписано генеральним директором ТОВ "Спецвисотмонтаж" ОСОБА_1, був схвалений позивачем,  про що свідчить і підписані та скріплені печатками акти виконаних робіт, і підписані та скріплені печатками довідки про вартість виконаних підрядних робіт, і докази часткової оплати робіт,  в зв’язку з чим місцевий господарський суд визнав даний договір таким, що породжує для сторін цивільні права та обов’язки, що означає, що цей договір є дійсним.

З даними висновками погоджується колегія суддів.

Так, Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлене законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір № 23-08-2008 від 12.08.2008 р. укладений в письмовій формі, містить всі істотні умови, з боку позивача підписаний ОСОБА_1, який згідно із преамбулою договору є генеральним директором ТОВ "Спецвисотмонтаж" та діє від імені останнього на підставі Статуту. Вказаний договір скріплений печаткою ТОВ "Спецвисотмонтаж", що свідчить про наділення особи, що його підписала певними повноваженнями.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Про схвалення договору ТОВ "Спецвисотмонтаж" свідчить і той факт,  що позивач почав виконувати грошові зобов’язання за договором, що підтверджено частковою оплатою робіт в сумі 796892,00 грн. на 01.12.09 р. та визнанням ним листом від 04.03.09 р. № 41-03, направленим на адресу відповідача ( а.с.82), заборгованості за договором № 23-08-2008 від 12.08.08 р. в сумі 432892,00 грн.

Посилання позивача про те, що часткова оплата виконаних робіт не може бути доказом схвалення позивачем договору, оскільки вона сплачувалась за безпосередньої вказівки генерального директора ОСОБА_1, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки вказані твердження документально необгрунтовані.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання  по виконанню робіт за спірним договором  виконав, що підтверджено двосторонніми актами виконаних робіт за жовтень 2008 р.  на суму 343719,60 грн. ( а.с.73), за листопад 2008 р. на суму 449239,20 грн. ( а.с.75), за грудень 2008 р. на суму 253933,20 грн. та довідками  про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень, листопад, грудень 2008 року, які були підписані Замовником та підписи скріплені  круглою печаткою товариства.

Виходячи з аналізу правових норм, угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Разом з цим, як зазначив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу при укладенні договору ТОВ "АСК ІНВЕСТ-ГРУП" було встановлено на підставі наданих позивачем документів юридичної особи, що генеральним директором ТОВ "Спецвисотмонтаж" є ОСОБА_1, який діє у відповідності зі Статутом та у Статуті немає відомостей про обмеження його повноважень. Ніяких додатків протоколів позивачем не надавалось, знати про їх наявність було неможливим.

Вказані твердження позивачем не спростовані.

Однак, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Отже, в ході судового розгліду встновлено, що спірний договір є укладеним представниками позивача та відповідача з належними повноваженнями, сторонами виконувався, роботи були виконані відповідачем і прийняті позивачем. Правомірність підписання актів виконаних робіт, а також сам факт виконання договору сторонами не оспорюється.

Таким чином, в даному випадку відсутні докази наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків та які є підставою для визнання договору недійсним, у зв'язку з чим позовні вимоги правомірно визнані судом першої інстанції необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша – це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга – це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Втім позивач ані в місцевому господарському суді, ані в суді апеляційної інстанції не довів, яким чином його права та/або інтереси порушуються спірним правочином. Відсутні в матеріалах справи й інші докази, які б могли б привести суд до висновку про наявність таких порушень прав, інтересів позивача.

В даному випадку зміст договору не суперечить діючому законодавству, особи, що його вчинили мали необхідний обсяг цивільної дієздатності на підставі установчих документів, а сторони своїми діями щодо виконання умов договору підтвердили, те, що вказаний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Вказані обставини позивачем будь-якими доказами не спростовані.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обох необхідних умов для визнання договору недійсним (порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону), а отже і про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Таким чином, факти, викладені позивачем в апеляційній скарзі та його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2011 року по справі № 5023/499/11 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвисотмонтаж" м. Київ залишити без задоволення. 

Рішення господарського суду Харківської області від 21.03.11 р. у справі № 5023/499/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя                                                                    Істоміна О.А.

Суддя                                                                                           Барбашова С.В.  

Суддя                                                                                           Білецька А.М.  

Повний текст постанови підписано 06 червня 2011 року